Постанова № 66190982, 12.04.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м.Житомир справа № 806/724/17

категорія 8.3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002054001 від 21.02.2017 року,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002054001 від 21.02.2017 року. В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації акцизного податку. За результатами якої складено акт від 08.02.2017 №75/10/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002054001 від 21.02.2017 року, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобовязання позивача зобовязано сплатити штраф у сумі 117 грн. Позивач вказує, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не було враховано усіх обставин, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 07.10.2016 було подано до контролюючого органу податкову декларацію з акцизного податку за вересень 2016 року.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації акцизного податку.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 08.02.2017 №75/10/НОМЕР_1, на підставі якого відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002054001 від 21.02.2017 року, яким за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобовязання позивача зобовязано сплатити штраф у сумі 117 грн.

З наявної у матеріалах справи копії квитанції №21 від 28.10.2016 вбачається, що фактично грошове зобовязання з акцизного податку позивачем було сплачено 28.10.2016.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Положення статті 31 Податкового кодексу України визначають, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ст.223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін "dies ad quem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Аналіз наведених норм свідчить, що останнім днем подання декларації з акцизного податку за вересень 2016 року є 20 жовтня 2016 року, а граничним терміном сплати визначеного грошового зобовязання повинно бути 30 жовтня 2016 року, яке було вихідним днем, тобто з врахуванням Європейської конвенції про обчислення строків останнім днем сплати грошового зобовязання з акцизного податку визначеного у декларації за вересень 2016 року є 31 жовтня 2016 року.

Крім того, слід відмітити, що позивачем самостійно було сплачено визначену суму грошового зобовязання згідно квитанції №21 від 28.10.2016, що не заперечується відповідачем.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно правової позиції Верховного суду України викладеній в ухвалі від 16 червня 2015 року для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

Зважаючи, що ще 28.10.2016 позивачем було сплачено визначену суму грошового зобовязання, то зарахування суми на казначейський рахунок не можуть підпадати під відповідальність на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій, оскільки з врахуванням Європейської конвенції про обчислення строків воно сплачено без порушення граничних термінів сплати.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення, а тому позов є обгрунованим у звязку з чим його слід задовольнити.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0002054001 від 21 лютого 2017 року та скасувати його.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 640 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 20 квітня 2017 р.