Рішення № 66184464, 24.04.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23331/16-ц

провадження № 2/753/2197/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.

за участі секретаря - Драгой В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення грошової компенсації та моральної шкоди,

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення грошової компенсації та моральної шкоди, посилаючись на те, що протягом 15-25 листопада 2016 року в АДРЕСА_1 співробітники Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради знищили нерухоме майно та тимчасові споруди, які є власністю позивачів, відкрито заволоділи конструктивними елементами тимчасових споруд, обладнанням, будівельними матеріалами, що ними вони розпорядились на власний розсуд, чим завдали позивачам значну матеріальну та моральну шкоду.

В останній редакції позовних вимог просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів грошову компенсацію майнової шкоди по 984 616,09 грн. на кожного та грошову компенсацію моральної шкоди по 250 000,00 грн. на кожного позивача.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_7, позовні вимоги підтримав з викладених у позові підстав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації») - Куценко Олексій Володимирович проти позову заперечував, пояснив, що дії комунального підприємства в частині демонтажу двох літніх майданчиків при кафе були вчиненні правомірно, на підставі прийнятого рішення контролюючим органом у сфері благоустрою міста - Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, в порядку та у спосіб встановленому Правилами благоустрою м. Києва. Матеріалами справи не підтверджується наявність у позивачів права власності на демонтовані елементи благоустрою - літні майданчики при кафе, оскільки навіть із наявних в матеріалах справи інформаційних талонів власником елементів благоустрою визначено ФОП ОСОБА_9 Матеріали справи не містять доказів того, що демонтований павільйон та нерухомість позивачів є одним і тим же об'єктом. В той же час, в будь-якому випадку, збитками є втрати особи, проте демонтовані елементи благоустрою були перевезені на майданчик тимчасового зберігання та не є втраченими, знищеними, відповідно можуть бути повернуті їх власнику у відповідності із п. 13.3.5. Правил благоустрою м. Києва. З огляду на викладене, просив в задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідачів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради - ОСОБА_10 проти позовних вимог заперечувала, пояснила, що рішення про демонтаж майданчиків для харчування біля закладів ресторанного господарства, розміщення яких здійснювала ФОП ОСОБА_9 ніяким чином не порушують права та обов'язки позивачів. Крім того, безпідставним є і вимога позивачів щодо стягнення коштів в розмірі 873 100,00 грн. на підставі оцінки вартості тимчасових споруд, оскільки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не є власниками тимчасових споруд, не здійснювали їх розміщення, не укладали дозвільної документації для правомірного розміщення літніх майданчиків. Також, зазначала, що рішення про демонтаж, яке прийняте Департаментом як суб'єктом владних повноважень є чиним, в порядку адміністративного судочинства позивачами не оскаржувалось, а тому дії департаменту є законними та вчиненні в межах наданих повноважень. Просила у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідачів - ОСОБА_10 вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дій по демонтажу спірного об'єкта за адресою: АДРЕСА_1. Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймалися жодні рішення по відношенню до демонтажу спірного об'єкта, не вчинялися протиправні дії та вони не є належними відповідачами до даній справі. Просила у задоволені позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві - Рогова Інна Анатоліївна проти позову заперечувала, пояснивши, що працівники Управління патрульної поліції не перебувають в жодних службових (трудових), адміністративних відносинах з Головним управлінням Національної поліції у м. Києві. Вказувала, що, припис, рішення про демонтаж, дії з демонтажу в установленому порядку не оскаржувались та вважаються правомірними. Щодо моральної шкоди, зазначила, що позивачами не доведені обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Ними не було надано до суду доказів, яким чином позивачам була вирахувана грошова сума в розмірі 500 000,00 грн. як заподіяна моральна шкода. Враховуючи, що позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджуються розмір завданої моральної шкоди, просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З позовної заяви та під час розгляду справи представник позивача посилався на те, що протягом 15-25 листопада 2016 року в АДРЕСА_1 співробітники Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради знищили нерухоме майно та тимчасові споруди, які є власністю позивачів, відкрито заволоділи конструктивними елементами тимчасових споруд, обладнанням, будівельними матеріалами, що ними вони розпорядились на власний розсуд, чим завдали позивачам значну матеріальну та моральну шкоду.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 10.09.2013 р. ОСОБА_2 є власником 1/2 частини нежилого приміщення № НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-31).

Відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 21.10.2016 ОСОБА_3 є власником 1/2 частини нежилого приміщення № НОМЕР_1, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32-33).

23 травня 2016 року між ФОП ОСОБА_9 та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради укладено договір № 04416-16 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_9 зобов'язується оплатити пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою (місце розташування: АДРЕСА_1), на території якого розташована тимчасова споруда (відкритий (літній) майданчик, площею 27,3 кв.м.), функціональне використання якої майданчики для харчування біля закладів ресторанного господарства, власником якої є ФОП ОСОБА_9 (а.с. 34).

18 жовтня 2016 року провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації») складено приписи № 1616557, 1616559, 1616558, згідно яких виявлено самовільне розміщення тимчасових споруд (двох літніх майданчиків при кафе, павільйону) біля багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. На підставі Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення ТС. В разі відсутності ПЛЛ демонтувати власними силами. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті відповідні заходи згідно чинного законодавства (а.с. 43, 44).

14 листопада 2016 року, в результаті не виконання вимог припису, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було прийнято рішення № 578/11-16 про демонтаж вказаних елементів благоустрою у відповідності із п. 13.3.2., 13.3.3. Правил благоустрою м. Києва (а.с. 41).

На виконання доручення № 578/11-16 від 14 листопада 2016 року було здійснено демонтаж, про що складені відповідні акти із описом майна .

Позивачі вважають, що діями відповідачів їм завдано майнову та моральну шкоду. Проте, суд не може погодитися з даними доводами виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України, зокрема, визначено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту (далі по тексту - правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі типових правил благоустрою території населеного пункту (далі по тексту - типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 були прийняті Правила благоустрою міста Києва, які визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрацій - є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - відповідним центральним органам державної виконавчої влади.

Правилами благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 року контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві.

Відповідно до Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого розпорядженням Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94, зі змінами відповідно до розпорядження КМДА від 12.12.2012 р. № 1205, до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою м. Києва.

Відповідно до покладених на нього завдань Департамент вживає заходів щодо впорядкування об'єктів благоустрою міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів та споруд, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів тощо; виявляє тимчасові споруди, що розміщені без відповідної документації, та застосовує заходи впливу до власників відповідно до законодавства України та Правил благоустрою м. Києва

Відповідно до п. 6 Положення, Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо (п. 6.7), надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам, зокрема підпорядкованих комунальним підприємствам та контролювати їх виконання (п. 6.25).

У відповідності із Розділом І Правил благоустрою м. Києва, та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема встановлено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Тобто, ознаками тимчасової споруди є те, що вона складається із полегшених конструкцій, без заглибленого фундаменту та відповідно у разі переміщення не відбувається її знецінення.

Відповідно до пункту 13.1.1. Правил благоустрою міста Києва розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України "Про благоустрій населених пунктів», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 № 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 19.1.1. Правил благоустрою міста Києва контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», цих Правил здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке виконує функції інспекції з питань благоустрою в м. Києві.

Відповідно до п. 20.2.1. Правил якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою.

Винесення припису є результатом проведеної перевірки в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів.

Таким чином, такий припис є обов'язковим до виконання.

Відповідно до п. 1 Положення про головного інспектора та інспекторів з благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 № 246/9734 головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва - посадові особи управління контролю за благоустроєм міста Києва Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектори районних в місті Києві відділів контролю за благоустроєм, інспектори КП «Київблагоустрій» наділені повноваженнями із здійснення контролю за станом благоустрою населеного пункту, виконанням Правил благоустрою міста Києва, а також притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою.

Згідно п. 4. Положення головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва мають право: проводити рейди та перевірки територій та об'єктів міста Києва щодо стану їх благоустрою і додержання підприємствами, установами, організаціями, громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до положень пунктів 3.1. та 3.2. статуту комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.02.2007 №167 підприємство створено з метою, здійсненна заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами правил благоустрою у м. Києві, в тому числі, шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до 04.09.2014 року рішення Київської міської ради № 62/62 від 04 вересня 2014 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» та деяких рішень Київської міської ради» (далі - рішення), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально - культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту; майданчик для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства - місце для надання послуг з харчування біля стаціонарного (капітального) закладу ресторанного господарства, який відкритий для обслуговування населення на певний сезон року, розміщений на відкритому повітрі (під тентами, на верандах, у павільйонах легкого типу) або виготовлений з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, та встановлений тимчасово, без улаштування фундаменту, не є капітальною спорудою. Залежно від типу конструкцій, які використовуються для влаштування, та періоду функціонування майданчики поділяються на відкриті (літні) майданчики та сезонні майданчики. Розміщення сезонних майданчиків здійснюється на підставі паспорта прив'язки тимчасової споруди, оформленого відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, за умови визначення відповідності намірів щодо місця розташування сезонного майданчика будівельним нормам за результатами розгляду документів, поданих відповідно до зазначеного Порядку; місця розміщення відкритих (літних) та сезонних майданчиків не визначаються Комплексною схемою.

Згідно пункту 3 рішення доручено Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладати договори щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою із суб'єктами господарювання відповідно до Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443.

Згідно пункту 2.3. рішення у разі встановлення (розміщення) ТС на об'єктах благоустрою, розташованих на земельних ділянках комунальної власності територіальної громади міста Києва, власник ТС укладає договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою.

Відповідно до пункту 2.4. пайову участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою сплачують суб'єкти господарювання, які є власниками ТС, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власниками (користувачами) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства.

Також Порядок розміщення сезонних майданчиків для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства регулюється розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013 року № 2027 «Про затвердження Порядку розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві» (зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.12.2014 року № 1526) (далі - Порядок розміщення майданчиків для харчування).

Сезонний майданчик для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства (далі - сезонний майданчик) - різновид майданчика для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства, місце для надання послуг з харчування біля стаціонарного (капітального) закладу ресторанного господарства, влаштоване з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, встановлений тимчасово без улаштування фундаменту, не є капітальною спорудою та може функціонувати в термін, визначений в паспорті прив'язки.

Розділом 4 Порядку врегульовано порядок оформлення документації на розміщення сезонних майданчиків, так для розміщення сезонного майданчика необхідно оформити в установленому порядку паспорт прив'язки та укласти договір про сплату пайової участі (внеску) в утриманні об'єкту благоустрою м. Києва із Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У зв'язку з невиконанням вимог приписів Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) було прийнято рішення та видано доручення № 578/11-16 від 14 листопада 2016 року комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації щодо демонтажу встановлених з порушенням елементів благоустрою.

Керуючись п. 13.3.2 Правил, відповідно до якого у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вживає заходи щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності за кошти міського бюджету сбо з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

У відповідності із п. 13.3.3 Правил благоустрою м. Києва, рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Рішення про демонтаж малої архітектурної форми (тимчасової споруди) приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) внаслідок невиконання вимог припису власником (користувачем) встановленого елементу благоустрою.

Отже, демонтаж здійснено з дотриманням вимог Закону. Рішення про демонтаж майданчиків для харчування біля закладів ресторанного господарства, розміщення яких здійснювала ФОП ОСОБА_9, що підтверджується матеріалами самої позовної заяви та приписами ніяким чином не порушують права та обов'язки позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не є власниками тимчасових споруд, не здійснювали їх розміщення, не укладали дозвільної документації для правомірного розміщення літніх майданчиків, а отже вимога про стягнення коштів в розмірі 1 969 232,19 грн. встановленої на підставі оцінки вартості тимчасових споруд є безпідставною.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дій по демонтажу спірного об'єкта за адресою: АДРЕСА_1.

Суд звертає увагу, що відповідно до Правил благоустрою міста Києва, а саме пункту 13.3.3 Київська міська рада та виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймають рішення про демонтаж, а отже є неналежними відповідачами по зазначеній справі.

Також, позивачі наголошують на тому, що знесення об'єкту стало можливе через недбале ставлення до своїх службових обов'язків співробітників слідчо-оперативної групи Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Проте, суд не може погодитися з даними доводами позивачів з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі по тексту - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданням поліції, згідно частини 1 статті 2 Закону є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Слід зазначити, що поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 1 пунктів 10, 26 статті 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, здійснює привід у виконавчому провадженні.

Відповідно до пунктів 1,2 пункту 2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від № 1377 (далі Інструкція) зазначено, що прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснюється цілодобово і невідкладно тим органом поліції, до якого надійшла заява чи з повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, або слідчим, або іншою посадовою особою органу поліції, якою самостійно виявлено з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Облік таких заяв та повідомлень проводиться уповноваженими працівниками чергових частин органів поліції, працівниками інших структурних підрозділів цих органів, яких призначено підмінними черговими в установленому порядку, оператором телефонної лінії «102» або іншою посадовою особою.

При особистому зверненні заявника до органу поліції із заявою чи повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію уповноважений працівник чергової частини або інша службова особа в кімнаті для приймання громадян цілодобово оформляють протоколи усних заяв і відразу реєструють заяви в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (далі по тексту - журнал ЄО).

Уповноважений працівник чергової частини органу поліції, отримавши заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, відразу реєструє її (його) в журналі ЄО та направляє на місце події слідчо - оперативну групу чи групу реагування.

В судовому засіданні встановлено, що за повідомленнями, вказаних позивачами, які мали місце 15.11.2016 р. та 25.11.2016 р. були внесені до журналу ЄО Дарницького управління поліції та на місце події були направлені слідчо-оперативні групи, на виконання вимог вищевказаної Інструкції.

Відповідно до пункту другого розділу третього вказаної Інструкції журнали ЄО заповнюються уповноваженими працівниками чергових частин органів поліції. Записи за кожною інформацією повинні містити стислі і вичерпні дані про те, коли надійшла заява чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, хто, коли і в якій формі повідомив про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, що і коли сталося, час та дату реєстрації, яких заходів ужито за заявою чи повідомленням про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, ким та кому доручено розгляд заяви чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, час та дату отримання заяви чи повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

Також, 25.11.2016 р. працівниками Дарницького управління поліції внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України за № 12016010002001332.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Управління патрульної поліції у місті Києві є виключно структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Крім того, працівники Управління патрульної поліції не перебувають в службових (трудових), адміністративних відносинах з Головним управлінням Національної поліції у м. Києві.

Приписами статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 16 ЦК України суд захищає цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органами місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової,) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювана. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтуванні позову позивачі посилаються на неправомірні дії відповідачів, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують таке твердження позивачів.

Приписи, рішення про демонтаж, дії з демонтажу в установленому порядку не оскаржувались та є правомірними.

Крім того, позивачі зазначають, що один з демонтованих об'єктів є приватною власністю, проте відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про право власності чи користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об'єкт, що є необхідною ознакою для визнання такого об'єкта цивільних прав нерухомим майном, що в свою чергу унеможливлює визначити межі об'єкта. Матеріали справи не містять доказів того, що демонтований павільйон та нерухомість позивача є одним і тим же об'єктом.

Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження підстави стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено факту заподіяння зі сторони відповідачів позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру позивачу.

Позивачем не доведено, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування.

Крім того, умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода ж безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).

Проте позивачами не доведено вини відповідачів в заподіянні їм моральних страждань будь-якого роду, не встановлено будь-якого причинно-наслідкового зв'язку із заподіянням шкоди, а згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності з відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, так як судовому засіданні не було надано доказів, які б підтверджували доводи позивачів щодо вчинення відповідачами неправомірних дій, направлених на заподіяння їм шкоди, тому, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208, 197, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення грошової компенсації та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом поадння апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було поадано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Комаревцева Л.В.