Рішення № 6618303, 08.10.2009, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-1613/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 жовтня 2009 року   Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

Судді                           Гандзій Д.М.

при секретарі Ауловій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 та Дерев ' янчука ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили, та в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору від 23.04.2007 р. № 014/0079/85/73551 банк надав                 ОСОБА_2 (позивачу) кредит в сумі 133 118 доларів США (станом на 28.08.2008 р. становить –                 645049,89 грн.) для придбання земельної ділянки, площею 0,100 га, розташовану за адресою : Одеська область, Крижанівська сільрада, Комінтернівській район, с. Ліски, вул. Заболотного, 1, строком з             23.04.2007 р. по 23.04.2027 р. із сплатою 14,05 відсотків річних за користування кредитом. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № 014/0079/85/73551 від 23.04.2007 р., позивач повністю та в строки виконав свої зобов’язання по вказаному договору.

Відповідач ОСОБА_2 порушив умови п. 5.1 кредитного договору, щодо часткового погашення кредиту та сплаті відсотків за фактичне використання кредитних коштів щомісячно до 15 числа кожного місяца. Таким чином, у відповідача виникла прострочена заборгованість перед банком по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами. Незважаючи на попередження про порушення умов кредитного договору та вимогу погасити заборгованість за кредитом, відповідач зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків не виконує, у зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість, яка на день винесення рішення становить 2360098,13 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 1056960,61 грн., заборгованість по відсотках 10497,21 грн., заборгованість по простроченим відсоткам 344393,85 грн. та заборгованість по пені 948246,46 грн.

В якості забезпечення кредиту, між позивачем та ОСОБА_5 (відповідачем) був підписаний договір поруки від 23.04.2007 р., згідно п. 1.2 якого, ОСОБА_5 на добровільних засадах бере на себе зобов”язання перед позивачем відповідати по борговим зобов’язанням ОСОБА_2 (відповідача), які виникають з умов зазначеного вище кредитного договору, а саме, повернення кредиту, сплаті процентів за його користуванням, комісійній винагороді, неустойці (пені, штрафів), в розмірах, строках та у випадках, передбачених вказаним кредитним договором, а також, по відшкодуванню можливих збитків та виконанню інших умов зазначеного кредитного договору – в повному обсязі (боргове зобов’язання).

Згідно п. 3.1 договору поруки від 23.04.2007 р., у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по кредитному договору ОСОБА_2, ОСОБА_5 несе солідарну відповідальність перед позивачем на всю суму заборгованості, встановленому на момент подання позовної вимоги.

Станом на 21.09.2009 р., заборгованість за кредитним договором № 014/0079/85/73551 від                 23.04.2007 р., складає - 2360098,13 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 1056960,61 грн., заборгованість по відсотках 10497,21 грн., заборгованість по простроченим відсоткам 344393,85 грн. та заборгованість по пені 948246,46 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 014/0079/85/73551 від 23.04.2007 р., у розмірі - 2360098,13 грн., а також, судові витрати у сумі 1730 грн.

Представник позивача у судовому засідані підтримав уточнені позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_6 ' янчук В.В. позов не визнав та звернувся зі своїм позовом до ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, мотивуючи це тим, що спірний кредитний договір, укладений всупереч діючого законодавства України та на момент укладання договору поруки з позивачем та ОСОБА_2, він знаходився у тяжкому моральному стані у зв’язку зі смертю свої нареченої і не усвідомлював, що саме він підписував, що він на час підписання договору поруки був неплатоспроможним і відповідно не мав матеріальної можливості відповідати перед банком по кредитних зобов’язаннях ОСОБА_2, а також, вважає, що договір поруки укладений без додержання банком діючого законодавства України «Про банки та банківську діяльність», у зв’язку з чим, просив суд визнати недійсним договір поруки № 014/0079/85/73551/1 від 23.04.2007 р., укладений між ним та Одеською обласною дирекцією ВАТ «ОСОБА_1 Аваль».

ОСОБА_4 в судовому засіданні свій позов підтримав.

Представник позивача ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» позов ОСОБА_4  не визнав та просив задовольнити свій позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором та позов                  ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним – не визнав.    

Заслухав доводи сторін, пояснення свідка ОСОБА_7 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» підлягає задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити  з наступних підстав.

Суд встановив, що 23.04.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений  Кредитний договір № 014/0079/85/73551 про надання кредиту у сумі 133118,00 доларів США на строк 240 місяців по 23 квітня 2027 року (включно) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, погашенням кредиту та сплатою відсотків за кредитом щомісячно згідно Графіку погашення кредиту (а.с. 31-33).

Відповідно до умов укладеного договору (п. 1.3), Кредитний договір складається з Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) в розмірі 1/240 від суми ліміту отриманого кредиту, згідно п. 1.1. цього ж договору, погашення процентів (відсотків) за користування кредитом здійснюється щомісячно (а.с. 34).

Кредит був наданий відповідачу ОСОБА_2 на підставі заяви № 101 від 16.04.2007р. та заяви – анкети позичальника від 12.04.2007 р., які були заповнені відповідачем власноруч ті підписані ним особисто (а.с. 7-12).

Крім цього, на зворотному аркуші зазначеного кредитного договору, мається напис, зроблений кредитором ОСОБА_2 власноруч та підписаний ним, про те, що договір ним прочитаний особисто, його правові наслідки підписання та предмет договору ОСОБА_2 зрозумілі та він з ними погоджується. Підпис під цим договором зроблено власноруч та добровільно, проти чого, в судовому засіданні не заперечував сам відповідач ОСОБА_2 (зворотній а.с. 35).

Проте, відповідач ОСОБА_2 на порушення умов кредитного договору своєчасно й у повному обсязі не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, який в подальшому був уточнений позивачем та зроблений у відповідності з діючим законодавством України (а.с. 42-57, 104-105,142).

Відповідно до п. 1.8 вказаного кредитного договору, позичальник (відповідач ОСОБА_2В.) зобов’язаний щорічно, до 15-го числа кожного числа місяця , наступного за звітним роком обслуговування кредиту, сплачувати комісію в розмірі згідно чинних ОСОБА_8 на момент сплати комісії, щомісячно, до 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцем обслуговування кредиту, сплачувати комісію в розмірі згідно чинних тарифів Кредитора на момент сплати комісії (а.с. 31).

Згідно п. 10.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 33).

У якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 перед банком, за кредитним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, був укладений Договір поруки                               № 014/0079/85/73551/1 від 23.04.2007 року, згідно п. 1.2 якого, останній, на добровільних засадах бере на себе зобов'язання відповідати перед банком (позивачем) по боргових зобов'язаннях ОСОБА_2, які випливають з умов зазначеного Кредитного договору, а саме : повернення кредиту у розмірі 133118 доларів США, сплати процентів за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (а.с. 36).

З п. 1.4 договору поруки вбачається, що поручитель (ОСОБА_4В.) зобов’язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником (ОСОБА_2В.) своїх зобов’язань перед банком.

Відповідно п. 2.1. Договору поруки від 23.04.2007 року, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором , нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем, на адресу відповідачів були направлені претензії щодо погашення боргу від 06.05.2008 р., від 22.07.2007 р. та від 14.05.2008 р., що підтверджується відповідними листами, квитанціями про відправку вказаних листів та поштовими повідомленнями з відповідними штампами відділення зв’язку (а.с. 37-41).

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.  

Представником позивача були надані уточнення до позовної заяви, в яких був зроблений уточнений розрахунок заборгованості у національній валюті України - гривні, який на дату розгляду справи, сплачений не був та становить 2360098,13 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 1056960,61 грн., заборгованість по відсотках 10497,21 грн., заборгованість по простроченим відсоткам 344393,85 грн. та заборгованість по пені 948246,46 грн. (а.с. 140-142).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.    

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 стосовно кредитного договору, який на його думку, був укладений між ним та банком в порушення законодавства України «Про захист прав споживачів», Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупності вартості кредиту», суд вважає надуманими та до уваги їх не приймає, так як всі питання щодо вартості кредиту, його процентної ставки, фінансових зобов’язань, графіку щомісячних платежів, на які вказує ОСОБА_2 в своїх письмових запереченнях, були детально та чітко обговорені та прописані умовами самого кредитного договору № 014/0079/85/73551 від 23.04.2007 р., неодноразово дослідженого у судових засіданнях, та з умовами якого був повністю ознайомлений сам кредитор (відповідач ОСОБА_2В.), що підтверджується його особистим підписом під кредитним договором та відміткою з підписом на зворотному аркуші договору, який згадувався раніше.

Відповідальність, наслідки ухилення від виконання умов договору та штрафні санкції, яких намагається уникнути відповідач ОСОБА_2, не сплачуючи за взятий ним кредит та відсотки, не повертаючи кредит і не погоджуючись з позовом, були також оговорені умовами зазначеного кредитного договору, про ознайомлення та погодженням з якими повідомив сам відповідач у судовому засіданні.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на той факт, що на момент укладення кредитного договору, його заробітної плати не вистачало на погашення кредиту та сплату відсотків і банк, знаючи про це, все ж таки надав йому кредит у розмірі 133118 доларів США, спростовуються поясненнями представника банку, яка в судовому засіданні пояснила, що згоду на укладення кредитного договору чи відмову від надання такої, дає особисто – комітет кредиторів банку, який на своєму засіданні надав свою згоду як на укладення кредитного договору саме з ОСОБА_2, який за своїм бажанням звернувся до банку з проханням надати йому кредит саме на вказану суму, так і на укладання договору поруки з ОСОБА_4, який добровільно та своїм бажанням погодився на це, і грошове становище яких повністю влаштувало кредитний комітет, наслідками якого і сало підписання зазначеного вище кредитного договору між банком та ОСОБА_2 як кредитором, який в свою чергу, погодившись з умовами кредитного договору уклав та підписав його особисто та укладання та підписання договору поруки з ОСОБА_4 за його добровільною згодою.

У зв’язку з чим, суд вважає безпідставними заперечення відповідача ОСОБА_2 щодо невідповідності кредитного договору нормам закону, та такого, що порушує його інтереси як споживача та позичальника.

В своєму позові, ОСОБА_4 посилається на той факт, що після підписання договору поруки між ним та банком, він дізнався, що вказаного вище кредитного договору, були укладені дві додаткові угоди між ОСОБА_2 та банком, про які він дізнався тільки під час розгляду даної цивільної справи, і згоди на які він не надавав ані банку, ані ОСОБА_2 (а.с. 151-152).

Вказані факти, викладені ОСОБА_4 - не відповідають дійсності, так як під час всього розгляду цивільної справи, додаткові угоди до зазначеного кредитного договору, на які посилається відповідач були відсутні в матеріалах справи, а були надані представницею банку лише в останнє судове засідання 08.10.2009 р., що дає підстави стверджувати, що відповідач знав про існування додаткових угод ще до розгляду справи по суті.

Відповідно до умов додаткової угоди від 23.04.2007 р., ОСОБА_2 зобов’язується передати у заставу банку майно, що буде забезпеченням по кредиту та застрахувати життя та об’єкт, що передається у заставу, з згідно додаткової угоди № 2 від 23.04.2007 р., з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов’язань ОСОБА_2 по погашенню кредиту, відсотків, комісій, штрафних санкцій, у разі їх застосування та інших витрат, у разі їх виникнення, ОСОБА_2 надає банку право здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, за умови настання строків виконання ним грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором. З текстів вказаних додаткових угод чітко видно, що умови зазначених угод, аж ніяким чином не стосуються ОСОБА_4 як кредитора та жодним чином не вплинули на розмір його відповідальності як поручителя за кредитним договором, у зв’язку з чим, додаткові угоди – не повинні були узгоджуватись з відповідачем ОСОБА_9 як поручителем, що підтвердив у судовому засіданні представник банку. До того ж, обсяг солідарної відповідальності як поручителя ОСОБА_4 перед банком, у разі невиконання зобов’язання боржником ОСОБА_2 – залишився незмінним.

ОСОБА_4 стверджує, що для нього, підписання договору поруки, який він просить суд, визнати недійсним – був неусвідомлений факт, оскільки, на час підписання договору поруки, він перебував у тяжкому моральному стані і навіть звертався до лікаря психотерапевта, внаслідок смерті його нареченої, та відповідно не усвідомлював того, що робив та підписував.

Суд критично ставиться до вказаних фактів, викладених ОСОБА_4 та вважає їх безпідставними та такими, що не найшли свого підтвердження в судових засіданнях і не були доведені самим ОСОБА_4

Витяг з амбулаторної картки хворого ОСОБА_4, суд до уваги не приймає, у зв’язку з тим, що з вказаних довідок та витягу з амбулаторної картки не вбачається, що саме зумовило звернутися позивача до лікаря психіатра саме у поліклініку Овідіопольської ЦРБ, де до речі працює матір                  ОСОБА_4 на посаді терапевта на протязі 17 років і знає практично всіх лікарів і медсестер, що підтвердила в суді, та яка була допитана у судовому засіданні у якості свідка, та звідки, позивач і надав довідки про його стан здоров`я, обстеження і амбулаторну картку хворого, що ставить під сумнів дійсний діагноз ОСОБА_4 з яким він знаходився на амбулаторному лікуванні.

До показань свідка ОСОБА_4 щодо тяжкого психічного стану позивача ОСОБА_4, з яким він звернувся до лікаря, суд ставиться критично та до уваги їх не приймає, так як свідок є матір`ю позивача ОСОБА_4, працює в тому ж медичному закладі терапевтом, звідки ОСОБА_4 надав суду всі довідки та витяги з медичної картки хворого (а.с. 83,84,143).

Крім того, свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що її син дуже важко переносив загибель своєї нареченої і не міг взагалі підписувати будь-які документи, а особливо на такі великі грошові суми виступати поручителем як за договором поруки. Однак, підтвердила суду, що під час дуже тяжкого психічного стану її сина, він знаходячись на амбулаторному лікуванні у лікаря - особисто ходив на роботу в ТОВ «Кредиторія», де він працював на посаді начальника відділу роздрібного кредитування з 01.03.2007 р., де як пояснив сам ОСОБА_4 – він підписував документи та надавав фінансові консультації щодо доцільності того чи іншого кредиту, який намагалася взяти у банку будь-яка фізична особа та за платною консультацією за якою приходили до нього люди. Проти вказаних фактів, ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував (а.с. 30).  

Також, ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що після підписання зазначеного вище договору поруки, коли він дізнався про відповідальність, яка лягла на нього як на поручителя за кредитним договором на велику грошову суму, він намагався розірвати договір поруки з банком, надавши письмову заяву про це. Однак, ОСОБА_4 не зміг довести суду, чому вказану заяву він не здав до банку і чому на ній відсутній вхідний штамп банку, як доказ прийняття її банком, у зв’язку з чим, зазначену заяву позивача за своїм позовом, а також заяву ОСОБА_10, який нібито бажав взяти обов’язок поручителя перед банком за ОСОБА_2 замість ОСОБА_4 на себе, суд не приймає до уваги як допустимий доказ. Представниця банку в судовому засіданні пояснила, що вперше бачить, зазначені ОСОБА_4 заяви (а.с. 144-145).

В судовому засіданні, ОСОБА_4 не зміг довести суду, чому на протязі майже 1 року 5 місяців він офіційно не звертався до установи банку для того, щоб зняти з себе відповідальність за поручительство по кредиту, а  згадав про факт укладання договору поруки тільки після подачі банком позовної заяви до суду.

Як підтвердив судовому засіданні сам ОСОБА_4, під час підписання договору поруки та займаючи посаду начальника відділу роздрібного кредитування, він дуже добре знався на кредитах і відповідно поручительстві за кредитами у фінансових установах, так як постійно сам надавав фізичним особам консультації з приводу кредитів у різних банках, що входило до його функціональних зобов’язань та зо що він особисто і отримував заробітну плату. Вказане, ставить під сумнів твердження ОСОБА_4 щодо не усвідомлення ним факту підписання договору поруки з банком та умовами вказаного договору.

П. 5.4 спірного договору поруки передбачено, що сторони договору визначають, що цей договір підписаний сторонами на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов’язань. Сторони цього договору погодили, що з укладанням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору (а.с. 147-149).

В договорі поруки № 014/0079/85/73551/1 від 23.04.2007 р., мається надпис, зроблений ОСОБА_4 власноруч, а саме : «..договір мною прочитаний, його умови та правові наслідки підписання договору поруки мені зрозумілі та я з ними згоден, Підпис під цим договором зроблено мною власноруч та добровільно… підпис ОСОБА_4В.» (а.с. 150).

Зазначене, дає суду підстави стверджувати про власне бажання та розуміння умов договору поруки ОСОБА_4, на що він погодився добровільно, що підтверджується вказаним надписом.  

На підставі чого, суд вважає позов ОСОБА_4 безпідставним, необґрунтованим, не підтвердженим жодним допустимим доказом та таким, що задоволенню не підлягає.

Суд дійшов висновку, що з документів, наданих суду, вбачається, що волевиявлення ОСОБА_2 щодо отримання ним кредиту було добровільним, як було добровільним та за своєю згодою волевиявлення ОСОБА_4 на підписання ним договору поруки за вказаним кредитним договором.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов’язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.  1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання,  відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Частинами 1 та 2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (частина 1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (ч.2).

Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім заборгованості за невиконання умов кредитного договору, з відповідачів солідарно підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 30 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 524,525,526,530,533, 549,550,553,554,626,612,625,629,1048,1050,1054,1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 та Дерев ' янчука ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2360098,13 грн. -  задовольнити ;

2.  Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕЕ № 263846 виданий Красноперекопським МРВ ГУ МВС України в Криму 21.04.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (адовольнити.     ного, к дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

дстокам т та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КЕ № 058985 виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 01.11.1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949): заборгованість за кредитним договором №014/0079/85/73551/1 від 23.04.2007 р. у розмірі 2360098 грн. 13 коп.;

3. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 30 грн. ;

3.  В задоволенні позову ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10  денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                     Д.М. Гандзій