Постанова № 66181554, 21.04.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа № 285/1206/17

провадження № 2-а/0285/474/17

21.04.2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі головуючого судді Помогаєва А.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомисрький обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив наступне:

1) Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28.07.2017 року, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової службі від 12.02.2016 року № 9.

2) Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням позивачу інвалідності 2 групи, як особі після її звільнення з військової служби, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням права на одноразову грошову допомогу, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 28.07.2016 року, відповідно до ст. 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В обґрунтування позовних вимог, посилався на наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах з 31.10.1982 року по 30.11.1984 року та з 07.09.1986 року по 11.10.1986 року, під час якої виконував обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

06.06.2011 року Новоград-Волинською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією йому встановлено третю групу інвалідності, внаслідок загального захворювання (залишкові явища ЧМТ).

07.07.2016 року Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зроблено експертний висновок № 37, що отримане позивачем захворювання (В-клітинний хронічний лімфолейкоз) пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.10.2016 року № 313 встановлено, що отримане позивачем захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

19.08.2016 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, з 28.07.2016 року, безстроково, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

02.09.2016 року Новоград-Волинським міським Управлінням праці та соціального захисту населення позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи безстроково.

Позивач вважає, що у звязку з встановленням йому другої групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності, а саме 28.07.2016 року, відповідно до чинних на час виникнення правовідносин ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" (далі по тексту - Закон) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. №975( далі по тексту - Порядок №975).

Відповідно до зазначеного Порядку №975, позивачем 24.11.2016 року була подана заява до Міністерства оборони України через Новоград-Волинський об'єднаний міський військовий комісаріат, Житомирський ОВК, для виплати одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як інваліду другої групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та додані усі передбачені п. 11 Порядку 975, документи.

Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи (висновок) щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи.

Проте рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 27.01.2017 року № 4, затвердженим Міністром оборони України, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що позивач як сержант запасу звільнений зі строкової служби 30.11.1984 року та брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, тобто після звільнення з військової служби, як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець.

Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, оскільки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році він мав статус військовослужбовця. Такий статус дає підстави для поширення на нього норми пунктів 4 та 5 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими визначено право на одноразову грошову допомогу для осіб, звільнених з військової служби, інвалідність яким встановлена не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Позивач у судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача також не прибув у судове засідання, подавши клопотання про створення колегії суддів для розгляду даної справи, а також про розгляд справи за його відсутності.

У задоволенні клопотання в частині створення колегії суддів відмовлено ухвалою від 21.04.2017 року.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючі неявку всіх учасників, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Радянській армії з 31.10.1982 року по 30.11.1984 року.

Згідно запису у військовому квитку 30.11.1984 року ОСОБА_1 звільнений у запас, на підставі наказу МОСРСР №2012 від 27.09.1984 р. (а.с. 17)

З 07.09.1986 року по 11.10.1986 року, як військовозобов'язаний запасу, ОСОБА_1 був призваний на збори до військової частини № 43187, під час яких виконував обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується записом у військовому квитку та архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (а.с. 18, 20)

06.06.2011 року Новоград-Волинською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією йому встановлено третю групу інвалідності, внаслідок загального захворювання (залишкові явища ЧМТ).

07.07.2016 року Центральною міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зроблено експертний висновок № 37, що отримане позивачем захворювання (В-клітинний хронічний лімфолейкоз) пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.10.2016 року № 313 встановлено, що отримане позивачем захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

19.08.2016 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, з 28.07.2016 року, безстроково, у звязку з захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Протокольним рішенням комісії Міністерства оборони України від 27.01.2017 року № 4, ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, позивач оскаржує рішення Міністерства оборони України про відмову йому в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 28.07.2017 року, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової службі від 12.02.2016 року № 9.

Такий документ суду не надано. Враховуючі обставини справи та фактичний час встановлення позивачу 2 групи інвалідності, на яку він посилається як на підставу своїх вимог, слід дійти висновку, що текст позовної заяви містить описки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Сфера дії цього Закону визначена у статті 3, яка чітко розмежовує окремі категорії військовослужбовців, до яких, зокрема, віднесено військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори (п. 3 ч. 1 ст. 3)

Згідно частини 1 статті 16 зазначеного Закону України, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 того ж Закону встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога. Зокрема, згідно п. 6 така допомога військовозобовязаному або резервісту, якого призвано на спеціальні збори призначається і виплачується у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного при виконанні обовязків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Таким чином, для призначення спірної допомоги позивачу, як військовозобовязаному, що брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, необхідна наявність сукупності таких умов: 1) статус військовозобовязаного або резервіста, якого призвано на збори; 2) встановлення інвалідності; 3) настання її внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного при виконанні обовязків військової служби або служби у військовому резерві; 4) не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Наданими доказами підтверджується, та відповідачем не заперечується, що позивач мав статус військовозобовязаного запасу, та був призваний на збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 07.09.1986 року по 11.10.1986 року.

Другу групу інвалідності ОСОБА_2 встановлено 19.08.2016 року за межами тримісячного строку після закінчення зборів.

Крім того, необхідною умовою призначення спірної допомоги згідно п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність захворювання, що мало місце в період проходження цих зборів.

Слід відрізняти такі явища, як факт захворювання людини (функціональне порушення діяльності організму з відповідними симптоми), що має місце на момент проходження зборів, від захворювання, яке виникло через певний час внаслідок негативних факторів середовища, що вплинули на стан здоровя людини під час проходження зборів.

Наданими доказами підтверджується звязок захворювання позивача з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 07.09.1986 року по 11.10.1986 року.

Разом з тим, відсутні будь-які докази існування такого захворювання у позивача під час зборів.

Отже, відсутність поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання, як специфічного стану організму, саме у період проходження зборів, є обставиною, що виключає можливість призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач посилається на норму п. 5 ч. 2 ст. 16 зазначеного Закону, як таку, що підлягає застосуванню до осіб, призваних на збори, оскільки такі особи виконують обовязки військової служби на рівні з іншими військовослужбовцями.

Таке твердження є помилковим, оскільки чинне законодавство розмежовує поняття військової служби та виконання військового обовязку в запасі (ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»)

Виконання загального військового обовязку громадянами передбачає дотримання ними встановлених законом обмежень та виконання вимог, у тому числі тих, що випливають з військових статутів.

Разом з тим, мобілізація на військові збори осіб, що перебувають у запасі, є тимчасовим заходом, який за правовою формою та змістом істотно відрізняється від призову на військову службу.

Необхідність виконання такими особами рішень та вимог військового командування, аналогічний з іншими військовослужбовцями обсяг окремих прав та обовязків під час проходження зборів, не може бути підставою для аналогії у правовідносинах соціального захисту, оскільки законодавцем чітко встановлено диференційований підхід у виплаті грошової компенсації, зміна якого не входить до компетенції субєктів праозастосування (відповідача або суду).

Враховуючи, що пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено вичерпні умови призначення одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності військовозобовязаному, якого призвано на спеціальні збори, вимога позивача про розширене тлумачення та застосування до нього норм пункту 5 статті 16 даного Закону, є безпідставною.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач, як інвалід ІІ групи, звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України відповідно до положень ч.5 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2017 року.

Суддя А.В. Помогаєв