Постанова № 66174121, 02.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-2406/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Імперія-С», третя особа на стороні позивача, ка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство «Агро-По»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,?

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Імперія-С»(далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2010р. №0001562310/0, від 18 січня 2011 року№0001562310/1, від 04 квітня 2011 року №0001562310/2, якими позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 586062 грн., в т.ч. 390708 грн. за основним платежем, 195354 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою суду від 30.08.2011р. (а.с. 135) до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено приватне підприємство «Агро-По».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. за результатами якої складно акт від 01.10.2010р. №39/23-10/05513862 та встановлено порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 390708,33 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження рішень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Висновок відповідача щодо необхідності визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на прибуток ґрунтується на тому, що контрагент позивача ПП «Агро-По»має ознаки фіктивності, а тому всі господарські операції здійснені позивачем з вказаним підприємством здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Позивач вказує, що в разі наявності у податкового органу достатніх доказів, останній має право звернутись до суду з відповідним позовом про визнання правочинів недійсними, а не вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи вимоги позивача підтримав в повному обсязі.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»у звязку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні 02.12.2011 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 07.12.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Агро-По»за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Результати перевірки оформлені актом від 01.10.2010р. №39/23-10/05513862 (а.с.38-45).

В ході перевірки встановлено порушення, на думку відповідача, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 390708,33 грн., в т.ч. за:

- 1 квартал 2009 року на суму 48958,33 грн.;

- 2 квартал 2009 року на суму 341750 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.11.2010р. №0001562310/0, від 18 січня 2011 року№0001562310/1, від 04 квітня 2011 року №0001562310/2, якими позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 586062 грн., в т.ч. 390708 грн. за основним платежем, 195354 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46, 54, 61).

Визначаючи позивачеві податкове зобовязання відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП «Агро-По». Проте, вказаний контрагент здійснював фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобовязань з податку на додану вартість. Фактично фінансово-господарською діяльністю ПП «Агро-По»не здійснювало, податкова звітність до державних органів подавалась невстановленими особами. Таким чином, всі операції здійснені позивачем з вказаним підприємством не мали на меті настання реальних правових наслідків, є нікчемними, а тому не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Агро-По», а отже, правомірності віднесення до складу валових витрат вартості робіт, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 3 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП «Агро-По»були укладені договори на проведення поточного ремонту комплексу обладнання від 03.01.2009р. №01/09 (а.с. 20) та від 01.04.2009р. №04/09 (а.с.24).

На виконання умов вказаних договорів ПП «Агро-По»проведено комплекс ремонтних робіт факт виконання та прийняття яких підтверджується відповідними актами від 31.03.2009р. (а.с. 22, 23) та 01.07.2009р. (а.с. 26, 27).

Оплата вартості виконаних робіт здійснена в безготівковому порядку, що підтверджується копіями розрахункових документів (а.с. 28-37).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, головний інженер ПАТ «Імперія-С», ОСОБА_5 (а.с. 172), який безпосередньо контролював хід виконання робіт за вищевказаними договорами, підтвердив факт виконання робіт.

Керівником ПП «Агро-По»ОСОБА_3 в судовому засіданні надано пояснення щодо взаємовідносин позивача за вищевказаними договорами та підтверджено факт здійснення господарських взаємовідносин.

При цьому судом не приймається до уваги посилання відповідача на письмові пояснення ОСОБА_3 відібрані у неї працівниками податкової міліції ДПІ у м. Черкаси 10.06.2010р. (а.с. 146), як на підтвердження того факту, що вказана особа не здійснювала господарську діяльність від імені підприємства.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3 дійсно 10.06.2010р. в неї були відібрані пояснення на які посилається відповідач, але вказані пояснення були відібрані у неї незаконно, із застосування психологічного тиску. З приводу вказаних фактів вона 10.06.2010р. звернулась до органів УМВС з відповідною заявою, що підтверджується повідомленням Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 129). Крім того, про вказані факти ОСОБА_3 повідомила начальника Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (а.с. 127).

Таким чином, в ході розгляду справи на підставі зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено реальність здійснення позивачем господарських операцій за договорами укладеними з ПП «Агро-По», а отже, правомірність віднесення до складу валових витрат вартості робіт.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП «Агро-По»суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України Про державну податкову службу в Україні державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши вартість отриманих робіт, що підтверджено належним чином складеними документами, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до валових витрат вартості робіт виконаних ПП «Агро-По».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.11.2010р. №0001562310/0, від 18 січня 2011 року№0001562310/1, від 04 квітня 2011 року №0001562310/2.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції грошові кошти в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 07.12.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуОСОБА_6