Рішення № 66170890, 20.04.2017, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/295/2017

Справа № 537/116/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2017 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Дядечко І.І., при секретарі Пшенишній В.А., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ТОВ «Туристичний клуб» ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичний клуб» та ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Туристичний клуб» та ОСОБА_5, де просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь 5311 гривень 62 коп. встановленого індексу інфляції за час прострочення виплати заборгованості та 551 грн.31 коп. трьох процентів річних. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.10.2015 року стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» на його користь грошові кошти в сумі 10117,30 гривень. Від виконання судового рішення відповідач ухилявся і виплату заборгованості здійснив лише 01.10.2016 року. Оскільки попередні договірні відносини ОСОБА_4 мав з обома відповідачами, а не лише з ТОВ «Туристичний клуб», вважає, що відповідачі повинні в солідарному порядку відшкодувати йому борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виплати та три проценти річних від простроченої суми. Розрахунок заборгованості позивач проводить починаючи з дати, коли йому було добровільно повернуто ТОВ «Туристичний клуб» частково борг в сумі 45153 гривень, тобто з 16.12 2014 року та по 18.10.2016 року, коли заборгованість була повністю погашена. Сплачені судові витрати просить стягнути з відповідачів також в солідарному порядку на його користь.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримали в повному обсязі. Вказали, що правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами є грошовим зобовязанням, тому на них поширюється дія частини другої ст.625 ЦК України щодо обовязку боржника, який прострочив грошове зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, оскільки інше будь-яким договором не встановлено. Права та обовязки між ОСОБА_4 та відповідачами виникли на підставі судового рішення, яким з ТОВ «Туристичний клуб» стягнуто на користь позивача 10117,30 гривень.

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень на позов суду не надавала.

Представник відповідача ТОВ «Туристичний клуб» ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову. Вказав, що 28.10.2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Туристичний клуб», від імені якого діяла ОСОБА_6, було укладено договір на туристичне обслуговування. У звязку з тим, що позивачеві було відмовлено у отриманні візи, ТОВ «Туристичний клуб» повернуло ОСОБА_4 частково сплачені ним за договором кошти, за виключенням фактично здійснених витрат (придбання квитків, бронювання готелю та інше) в сумі 10117,3 грн. Вказані фактично здійснені витрати були стягнуті на користь позивача з товариства судовим рішенням від 29.10.2015 року, яке не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України. Крім того вважає, що передбачені ст.625 ЦК стягнення інфляційних витрати на суму боргу та трьох процентів річних, не застосовуються до даних правовідносин, оскільки ці правовідносини регулюються спеціальним законодавством, а саме, Законом «Про захист прав споживачів».

Суд, вислухавши учасників процесу, повно та всебічно проаналізувавши представлені докази, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.09.2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ «Туристичний клуб», ОСОБА_5 задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10117,30 гривень. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, стягнуто з ТОВ «Туристичний клуб» судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29.10.2015 року залишено без змін.

Як вбачається із вказаних судових рішень 28.10.2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Туристичний клуб», від імені якого діяла ОСОБА_5, було укладено договір про туристичне обслуговування, за умовами якого товариство зобовязувалося забезпечити бронювання та надати туристичні послуги у формі туристичного туру, в тому числі з оформленням візи. Вартість туристичних послуг в сумі 55270 гривень ОСОБА_4 сплатив 30.10.2015 року. У звязку з неможливістю скористатися туристичними послугами (відмова у видачі візи) ОСОБА_4 відмовився від виконання договору, що передбачено п.4.1., та 16.12.2014 року ОСОБА_4 товариством повернуто 45153 гривень. Іншу частину суми 10117,30 гривень стягнуто судовим рішенням, що набрало законної сили.

Банківською довідкою ПАТ «А-Банк» від 21.03.2017 року підтверджується виплата ТОВ «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 10066,71 грн. шляхом перерахування на банківську картку 19.09.2016 року. Сторони погоджуються, що повністю заборгованість ТОВ «Туристичний клуб», визначена судовим рішенням, була погашена 18.10.2016 року, але документального підтвердження суду не надано.

Згідно ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 ЦК Українизобовязання повинно виконуватись належним чином та у визначений ним строком.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 2.03.2016 року у справі № 6-2491цс15,статтею 625 ЦК Українивизначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Вказаною статтею регулюються зобовязальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Частина п'ятастатті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положеньстатті 625 ЦК Україниу разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. Зобов'язальні правовідносини не виникають з судового рішення, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено встатті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Правовий аналіз норм статей525,526,599,611,625 ЦК Українидозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання, передбаченоїстаттею 625 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення зазначених втрат за користування грошовими коштами на підставі ч.2ст. 625 ЦК України.

Оскільки між ОСОБА_4 та ТОВ «Туристичний клуб» існувало грошове зобовязання, виконання якого було прострочено боржником, слід стягнути з боржника інфляційні втрати за весь час прострочення, починаючи з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Полтавської області, тобто з 29.10.2015 року по дату часткової сплати відповідачем суми грошових коштів за рішенням суду, тобто по 19.09.2016 року в сумі 936,10 грн. (10066,71*109,299%/100%-10066,71) та по дату сплати відповідачем залишку не сплачених грошових коштів за рішенням суду, тобто з 29.10.2015 року по 18.10.2016 року в сумі 6,25 грн. (50,59*112,359%/100%-50,59), всього в сумі 942,35 грн.

Також підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 з ТОВ «Туристичний клуб» три проценти річних від простроченої суми, починаючи з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Полтавської області, тобто з 29.10.2015 року по дату часткової сплати відповідачем суми грошових коштів за рішенням суду, тобто по 19.09.2016 року в сумі 270,56 грн. (10066,71*3%/100%/365*327) та по дату сплати відповідачем залишку не сплачених грошових коштів за рішенням суду, тобто з 29.10.2015 року по 18.10.2016 року в сумі 1,48 грн. (50,59*3%/100%/365*356), всього в сумі 272,04 грн.

В задоволенні вимог до ОСОБА_5 слід відмовити, оскільки ОСОБА_7 діяла як турагент, що здійснював посередницьку діяльність, що встановлено рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29.10.2015 року, тому підстав для солідарної відповідальності немає.

На підставіст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 625 ЦК суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних відмовити.

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичний клуб» про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичний клуб» на користь ОСОБА_4 605 грн. 01 коп. індексу інфляції та три відсотки річних у сумі 271 грн. 00 коп., а всього 876 грн. 01 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристичний клуб» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 95 грн. 63 коп. на користь ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.І. Дядечко

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2017 року о 15:00 год.