Рішення № 66167408, 21.04.2017, Київський районний суд м. Одеси

___________________ Справа № 520/12787/16-ц

Провадження № 2/520/6174/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа Орган опіки та піклування

Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради,

про визначення місця проживання дітей,

за зустрічним позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_1,

третя особа Орган опіки та піклування

Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради,

про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 18.10.2016 року звернулась до Київського районного суду міста ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, про визначення місця проживання дітей, в якому просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за її місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що вона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2005 року по 2016 рік. Оскільки між ними сімейні відносини не склалися, шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Діти за домовленістю між ними проживали на протязі робочої неділі з відповідачем, оскільки він не працює, постійно знаходився удома, а у вихідні дні з позивачем. Позивач пояснила, що після розірвання шлюбу бажає забрати дітей до себе, щоб вони з нею постійно мешкали, оскільки вони потребують постійної материнської уваги, турботи, вона дуже їх любить, та вважає, що замінити дітям матір ніхто не в змозі. Однак, відповідач чинить їй перешкоди, забороняє їй бачитись з дітьми, чинить скандали, причиняє тілесні ушкодження, що в свою чергу бачать діти. На цей час, молодший син потребує медичного обстеження, лікування, але відповідач не надає йому потрібного догляду. Також позивачкою повідомлено, що вона має самостійний дохід, не зловживає спиртними напоями, має гарні житлові умови. Враховуючи вищевикладене, з метою законного врегулювання спору, який склався між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом для визначення місця проживання дітей.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 26.10.2016 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, про визначення місця проживання дітей та призначено по справі попереднє судове засідання.

Під час розгляду справи, відповідач по справі ОСОБА_2 будучи незгодним з позовом ОСОБА_1, заперечуючи проти його задоволення, надав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, про визначення місця проживання дітей, в якому просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з ним батьком ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених вимог в зустрічному позові, ОСОБА_2 посилався на те, що дійсно він перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 2005 року, фактично відносини між ними були припинені в січні 2014 року, шлюб розірвано на підставі рішення Київського районного суду міста ОСОБА_3 від 19.02.2016 року. Від шлюбу вони мають спільних дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6. Він, відповідачка ОСОБА_1 та діти проживали однією сім'єю в будинку по вул. Карла Лібкнехта в м. Одесі. У грудні 2014 року, ОСОБА_1 зібрала свої речі та переїхала проживати до своєї матері в квартиру, що знаходиться по вул. Педагогічна в м. Одесі, однак діти залишились проживати з ним. ОСОБА_2 зазначив, що на той час, коли ОСОБА_1 переїхала від нього та дітей, вони не обговорювали питання, з ким із батьків залишаться проживати діти, адже відповідачка навіть не виявила бажання, щоб діти проживали разом з неї. З грудня 2014 року, ОСОБА_1 сам опікувався дітьми, займався їх вихованням, водив до школи та дитячого садку, відвідував батьківські збори, купував одяг та їжу, тим часом відповідачка не приймала участі у вихованні дітьми та не надавала матеріальної допомоги, дітей відвідувала вкрай рідко, мотивуючи тим, що у неї немає часу. Позивач за зустрічним позовом також посилався на те, що на протязі року, ОСОБА_1 маючи на руках банківську картку, на яку надходила матеріальна допомога на дитину, отримувала грошову допомогу та розпоряджалася грошима на свій розсуд, не надаючи матеріальної допомоги на утримання дітей. Він жодного разу не перешкоджав ОСОБА_1 бачитись з дітьми, оскільки розуміє, що дітям важливо спілкування з матір'ю. В серпні 2016 року ОСОБА_1 повідомила, що вона бажає, аби діти проживали з нею, та без його відома, віддала старшого сина ОСОБА_6 до іншого шкільного закладу. Відповідачка, не бажаючи вирішити справи мирним шляхом, почала приїжджати до нього додому та вчиняти сварки, лаятись, висловлювали в його адресу образливі слова, викликала поліцію аби в нього відібрали дітей. ОСОБА_2 заперечував також щодо висловлювань ОСОБА_1, що молодший син ОСОБА_7 потребує медичного лікування, оскільки він здорова дитина і не потребує медикаментозного лікування, що підтверджується довідкою з поліклініки. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей саме з ним батьком дітей.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені нею позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, просила суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, просив суд у їх задоволенні відмовити, задовольнити вимоги заявлені ним за зустрічним позовом.

Представник Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради в судовому засіданні підтримав наданий до суду під час розгляду справи висновок про доцільність визначення проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, у задоволені зустрічного позову просила суд відмовити.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши в сукупності усі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає первісний позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.09.2005 року.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року, справа №520/13253/15-ц.

За час шлюбу у сторін народились двоє спільних дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №115 від 06 лютого 2007 року, складений Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси), та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 420 від 17 січня 2012 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_3 міського управління юстиції).

Сторони, не маючи можливість мирним шляхом врегулювати питання щодо визначення мешкання їх дітей, заявили до суду вказані вимоги.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимогст.11 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згіднозі ст. 1 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 57 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 58 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З наданих до суду позивачем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2 посилань, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження наступні факти.

Батьки дітей проживають окремо з грудня місяця 2014 року.

ОСОБА_9 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає разом з матір'ю за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. №16, корп.А, кв.43.

ОСОБА_9 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою батька: м. Одеса, пров. К. Лібкнехта, буд.6-б.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження посилання ОСОБА_1, що не спростовувалось ОСОБА_2, що дійсно деякий час, а саме у період 2015 року, діти мешкали разом з батьком, оскільки він не працював, був удома та мав змогу приділяти увагу дітям, а ОСОБА_1 в цей час працювала.

Матір малолітніх - ОСОБА_1 працює сестрою медичною дитячого стаціонару стаціонарного відділення з 02.08.2016 року в КУ «Одеська обласна дитяча (шкірно-венерологічна) лікарня», що підтверджується наданою до суду довідкою вказаної установи за №28 від 06 вересня 2016 року.

За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, що підтверджується відповідною характеристикою за №313 від 18.05.2016 року.

Батько малолітніх ОСОБА_2 працює на посаді водія в ТОВ «ВИРАЖ» з 01.10.2016 року, що підтверджується довідкою вказаної установи від 29.11.2016 року за №090.

В судовому засіданні ОСОБА_1 посилалась на те, що вона займається вихованням своїх дітей, регулярно з ними бачиться, проводить час, виховує, займається розвитком, що не визнавалось відповідачем.

ОСОБА_1 було надано до суду заяви сусідів на підтвердження того, що вона дійсно займається своїми дітьми, та її з ними бачать.

З наданих до суду заяв, складених від імені ОСОБА_10 13.12.2015 року, від ОСОБА_11 11.12.2015 року, від ОСОБА_12 10.12.2015 року, які засвідчені начальником дільниці №9 КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», вбачається, що ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, мешкають за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, 16 і 16-А, та підтвердили, що є сусідками ОСОБА_1,та бачать, як вона постійно займається своїми дітьми, гуляє з ними.

ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог та заперечень було надано до суду також заяву, складену від імені ОСОБА_13 від 06.05.2016 року, який підтверджує, що він постійно бачить, як його сусід ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_4, та ОСОБА_5 постійно мешкає за адресою: м. Одеса, пр. Карла-Лібкнехта, 6-Б.

Однак суд не приймає в якості доказу вказану заяву, оскільки вказана заява жодним чином не засвідчена, не надано підтверджуючих доказів що дійсно вона складена від імені ОСОБА_13

Також ОСОБА_2 на підтвердження своїх посилань стосовно того, що ОСОБА_1 належним чином не приділяє увагу вихованню дітей, не відвідує навчальні заклади, було надано довідку з ОСОБА_3 дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №90 ОСОБА_3 міської ради Одеської області від 21.09.2015 року за №115, в якій зазначено, що малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує ОСОБА_3 дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» №90 з 06 серпня 2014 року. За цей період ОСОБА_5 проявив себе спокійною, лагідною, соромязливою та не конфліктною дитиною. В групі з однолітками має дружні відносини. Позитивно реагує на дорослих, але не завжди іде на конфлікт з незнайомими людьми. Краще працює в індивідуальній формі. Для того, щоб розкрити свої здібності дитина має звикнути до навколишнього середовища та оточуючих. Хлопчик відповідає віку. З січня місяця 2015 року мати ОСОБА_1 до сина ніякого відношення не має, в освітньо-виховному процесі дитини участі не приймає. Оплату за харчування ОСОБА_5 здійснює батько ОСОБА_2 Дитина проживає з батьком за адресою: м. Одеса, вул. Карла Лібкнехта, 6-Б.

Враховуючи вказану довідку, суд приймає її як належний доказ, однак не може приймати її як доказ саме того, що матір малолітніх ОСОБА_1 взагалі не приймала участі у вихованні малолітнього, оскільки вже судом встановлювалось, що у період 2015 року позивачка у робочі дні працювала та вихованням в цей час займався саме ОСОБА_2

Крім того, вказані посилання ОСОБА_2 в цій частині, посилаючись лише на довідку ОСОБА_3 дошкільного навчального закладу «Ясла-садок» №90 ОСОБА_3 міської ради Одеської області, також не знайшли свого обґрунтування, оскільки згідно з довідкою вказаного закладу від 17.06.2016р. №55, встановлено, що батьки малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_8, забирають сина з дитячого садка, цікавляться рівнем його розвитку, досягненнями та потребами.

Інших доказів на підтвердження сторонами своїх посилань щодо виконання ними своїх батьківських обовязків сторонами до суду не надано.

Згідно з ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Відповідно зі ст. 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десять років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно зі ст. 161 СК України суд під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоровя та інші обставини, що мають істотне значення.

В пункті 18Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»розяснено, щопри вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та зясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.Судам слід враховувати також положенняст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років,за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом справ щодо участі одного з батьків у виховані дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, та інш. обовязковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її виховані, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

10 жовтня 2016 року головою Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради був підписаний висновок органу опіки та піклування, згідно з яким було вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Під час розвязання даного питання органом опіки та піклування були дослідженні: житлово-побутові умови проживання дітей, довідка про майновий стан батьків, ставлення дітей до вибору їх місця мешкання з одним із батьків.

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1, складеним працівниками територіального відділу служби у справах дітей ОСОБА_3 міської ради в Приморському районі, встановлено, що фактично житлове приміщення представляє собою 2-о кімнатну квартиру, розташовану на 1-у поверсі 10-ти поверхового будинку, загальною площею 57,1 кв.м., житловою площею 30,1 кв.м. У дітей є все необхідне. Створені всі умови для проживання та розвитку дітей. Квартира відповідає санітарно-гігієнічним нормам.

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2, складеним працівниками територіального відділу служби у справах дітей ОСОБА_3 міської ради у Київському районі, встановлено, що вказане житло складається з трикімнатного приватного будинку, загальною площею 125,6 кв.м. Вказаний будинок відповідає санітарно-гігієнічним нормам.

З висновку вбачається, що на засідання ради опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, яке відбулось 22.09.2016 року, з метою повного та всебічного розгляду питання щодо визначення місця проживання, було запрошено малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На вказаному засіданні хлопчик пояснив, що він станом на теперішній час бажає проживати разом з матір'ю, та в подальшому бажає проживати разом з нею. Пояснив, що мати приділяє багато часу його навчанню та спілкуванню з ним. Повідомив, що дуже любить своїх батьків, але більш йому подобається проводити вільний час саме з матір'ю.

Крім того, адміністрація ОСОБА_3 загальноосвітньої школи №85 І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 міської ради Одеської області в своєму листі від 16.06.2016р. №311 надала інформацію про те, що малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчався в означеному шкільному закладі з першого по третій класи. Батьки дитини - ОСОБА_1 та ОСОБА_8, виконували свої обов'язки: дитина була доглянута, забезпечена всім необхідним для навчання. Батьки дитини в рівній мірі підтримували зв'язок з вчителем, відвідували школу, цікавились навчанням та поведінкою ОСОБА_4.

Крім того зазначено, що після розірвання шлюбу між батьками малолітній ОСОБА_4 залишився мешкати з батьком, але мати продовжувала відвідувати школу, та виявляла небайдужість до долі сина. У вказаному вище листі звернуто увагу на те, що розірвання шлюбу між батьками негативно вплинуло на психологічний стан малолітнього та його навчання. Учень став неврівноваженим, конфліктним, іноді агресивним, використовував нецензурну лексику. Показники навчання різко знизились. Батьки не вирішують проблеми, пов'язані зі станом здоров'я дитини.

Відповідно до характеристики від 03.08.2016р. №04/01-1658 психоемоційного стану малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наданої адміністрацією ОСОБА_3 міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_3 міської ради, встановлено наступне. У дитини спостерігається розчарування між ідеальними уявами та грубою реальністю. ОСОБА_14 слід приділяти більше уваги з боку дорослих.

ОСОБА_9 намалював всіх членів родини, з якими він плідно спілкується: матір, батька, брата, бабу, діда та собаку (враховуючи родину матері та батька, в яких він проживає почергово). Матір хлопчик дуже любить та сумує за нею, потребує більшого піклування з її боку та спілкування з нею. Батько для ОСОБА_9 є авторитетом та вагомою людиною, незважаючи на деякі непорозуміння між ними. Дитина свідомо чи підсвідомо намагається відобразити сімейну ситуацію більш сприятливою, ніж вона є.

Конфліктні відносини між батьком та матір'ю є причиною сильної невротизації, що впливає на його розвиток. До молодшого братика ОСОБА_9 відчуває одночасно любов та ревнощі, які обумовлені відношенням до них батьків. Батькам малолітнього ОСОБА_9 рекомендовано прийняти свого сина таким, яким він є насправді, та приділяти увагу добрим та позитивним здібностям та розвитку його здібностей. Бажано приділяти час для занять спортом, творчим навичкам, розвитку мілкої моторики та образному мисленню. Захищати дитину від стресових ситуацій є необхідним задля збереження психоемоційного стану та формування особистості малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час розгляду справи, до суду було також надано висновок практичного психологу Навчально-виховного комплексу №4 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» ОСОБА_3 міської ради Одеської області ОСОБА_15, згідно з яким психологом зроблено висновок, що у дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, добре сформована базова довіра до світу, зумовлена стабільним розвитком дитинно-родинних стосунків, особливо із матір'ю, що можна стверджувати проаналізувавши «Малюнок сім'ї».

З вказаного висновку вбачається, що психологом за результатами дослідження встановлено, що у дитини ОСОБА_4 присутня установча мотивація на розваги, він знаходиться у комфортному стані та добре адаптован до оточуючого середовища.

Психолог також зазначив, що аналізуючи та інтерпретуючи малюнковий тест «Малюнок сім'ї», намальований ОСОБА_4 можна припустити, що використання яскравих кольорів, адаптовані розміри фігур родини свідчать про гарний настрій, розкутість, відсутність напруженості та стомлення у дитини. Також можна припустити, що дитина применшила склад сім'ї «забувши» намалювати тих членів родини, які їй емоційно менш привабливі, або з якими склалися конфліктні ситуації. Відповідь на запитання, чому хлопчик не намалював усіх членів родини, була пов'язана із захисними механізмами, дитина відповіла, що не залишилось місця на аркуші. З огляду на малюнок можна говорити про те, що добре сформована статева ідентифікація та рольова позиція матері у родині. Особливості внутрішньосімейних стосунків і емоційне самопочуття дитини в сім'ї можна визначити за ступенем виразності позитивних емоцій у членів сім'ї і ступенем їхньої близкості, а саме мати та діти стоять поруч, взявшись за руки. А наліз особливостей намальованих фігур, може свідчити про емоційне ставлення дитини до окремих членів родини.

До суду надано вказаний малюнок ОСОБА_4, на якому відображена жінка та дві дитини, за підписом цих осіб, як: «Я, Мама, Жорик». Батько на малюнку відсутній.

Згідно з ч. 1 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

У статі 6 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, чітко закріплено обов'язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення права дитини приділити належну увагу думкам висловленим дитиною. Так відповідно до ст. 6, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння судовий орган:упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію;у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини;надає можливість дитині висловлювати її думки;приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

У судовому засіданні, яке було призначено на 29.03.2017 року, зі згоди батьків, у присутності психолога ОСОБА_15 судом було проведено бесіду з дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі слів якого вбачається, що він станом на теперішній час бажає проживати разом з матір'ю, та в подальшому бажає проживати разом з нею. Пояснив, що мати приділяє багато часу його навчанню та спілкуванню з ним. Повідомив, що дуже любить своїх батьків, але більш йому подобається проводити вільний час саме з матір'ю.

Відповідно дост.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Суд знов зазначає, що частинами першою, другоюстатті 161 цього Кодексуякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків довиконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд, повинні захищати інтереси дітей, не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, своєю поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 грудня 1991 року (далі - Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями ст. 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Крім того, відповідно до положень принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання: ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Принципом 6 вказаної декларації встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матірю.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Такожпри розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини необхідно виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

При цьому слід враховувати не тільки принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, а й Конвенцію про права дитини, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ, та положення національного законодавства.

Важливо також акцентувати увагу на тому, що Декларація, прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН - це міжнародний договір у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів таЗакону України «Про міжнародні договори України». Вона встановлює основні принципи в сфері забезпечення прав дитини і носить виключно рекомендаційний характер під час формування внутрішнього законодавства.

В свою чергу Конвенція про права дитини є міжнародним договором, приєднавшись до якого в 1991 році, Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення прав дитини, закріплених у цьому документі. Конвенція - частина законодавства України, як міжнародний договір має пріоритет над національним законодавством, її застосування обов'язкове.

Вона ґрунтується на принципах, закріплених у Декларації, і розвиває її положення, встановлюючи зобов'язання для країн-учасниць.

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто може створити найбільш сприятливі умови для виховання дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними права батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 р. року по справі «Хант проти України»).

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що дійсно обоє батьків малолітніх дітей мають постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування.

Під час розгляду справи також знайшло правове обґрунтування, доведення та підтвердження факт того, що матір дітей ОСОБА_1 створила найбільш сприятливі умови для проживання, виховання та розвитку дітей,враховуючи при цьому їх сталі соціальні зв'язки, психологічний стан.

Разом з тим, судом встановлено, що мати спільно з наймолодшою дитиною на цей час не мешкає, що не дозволяє їй повною мірою здійснювати виховання та догляд за дитиною.

Крім того, судом ураховується, що наймолодшій дитині ОСОБА_5,03.01.2012 року, на цей час пять років, та у цьому році дитина потребує материнського догляду.

Як вже зазначалось, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

У судовому засіданні було встановлено, що малолітній син сторін ОСОБА_4 кохає обох батьків, однак більш тісні і сприятливі відносини у нього з матірю. Також дитина особисто виявила бажання мешкати разом з матірю.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зіст. 212 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладеного, оцінюючи докази в їх сукупності, з урахуванням віку дітей, важливості збереження родинних відносин дітей та недоцільності їх розлучення між собою, діючи в інтереси малолітніх дітей, з урахуванням отриманих висновків психологів, та особисто наданих пояснень та виявленого бажання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за її місцем проживання.

У звязку з чим, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, про визначення місця проживання дітей задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що між сторонами несприятливі стосунки, постійно виникають сварки, та більшість посилань стосуються саме їх відносин один до одного та визначення способу участі одного з батьків з дітьми, суд вважає за необхідне зазначити, що Законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно. (ст. 157 СК України). Законодавством також встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 57, 58, 59, 60, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст. ст. 19, 141, 160, 161 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за її місцем проживання.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, про визначення місця проживання дітей відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.