Ухвала суду № 66166642, 25.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/2467/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Васалатій К.А.

Провадження № 22-ц/796/5628/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Немировській О.В.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»), третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 31449,10 грн., витрати по сплаті за проведення звіту по визначенню вартості заподіяних матеріальних збитків у сумі 600,00 грн. та судовий збір у розмірі 551,21 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь ОСОБА_2 інфляційні збитки у розмірі 490,22 грн.

03 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ «СК «Україна», ліміт відповідальності страховика не перевищує розміру завданої шкоди, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з нього на користь позивача завданої шкоди. Він повідомляв ОСОБА_2, що за зобов'язаннями ПрАТ «СК «Україна» виплати здійснює МТСБУ.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник ПАТ «СК «Україна» та третя особа ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2014 року приблизно о 20 год. 40 хв. відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Dacia» д/н НОМЕР_1 по вул. Полярній в м.Києві не врахував швидкості руху, дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Сitroen» д/н НОМЕР_2 який належить ОСОБА_2, що спричинило механічні пошкодження транспортним засобам.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП (а. с. 8).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 буда застрахована на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у ПрАТ «СК «Україна». ОСОБА_2 зверталася до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте не отримала належну виплату.

Відповідно до звіту № 3600 від 30 січня 2015 року, складеного СПД ОСОБА_4, розмір матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_2 внаслідок пошкодження автомобіля марки«Сitroen» д/н НОМЕР_2, становить 31449,10 грн. (а. с. 12-28). За складання вказаного звіту ОСОБА_2 сплатила 600 грн. (а. с. 32)

16 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальні збитки у розмірі 31449,10 грн., витрати по сплаті за проведення звіту по визначенню вартості заподіяних матеріальних збитків у сумі 600,00 грн., а також стягнути з ПрАТ «СК «Україна» на її користь інфляційні збитки у розмірі 490,22 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодеку.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Статтею 999 ЦК України передбачено, що Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоро'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.

Таким чином, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15 та від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Оскільки вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження належного їй автомобіля та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Посилання апелянта на те, що він не має відповідати за завдану шкоду, оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована, не грунтуються на Законі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді