Ухвала суду № 66166598, 20.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Астахова О.О.

№ 22-ц/796/5150/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 755/17934/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «УКРВЕТСАНЗАВОД» про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2016 року позивач звернулася з позовом до суду в якому просила:

визнати незаконними дії відповідача щодо умисного та тривалого невиконання рішення у справі №755/1162/16-ц від 15.06.2016 року щодо негайного виконання в частині стягнення заборгованості по заробітній платі;

зобов'язати відповідача виплатити позивачу компенсацію за час затримки розрахунку за період з 16.06.2016 року по 20.11.2016 року в сумі 43212,96 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 8000 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» про визнання дій неправомірними, стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди закрито, оскільки розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду та постановити рішення, яким стягнути з ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.01.2016 року по 20.11.2016 року у розмірі 85625,68 грн.

В обґрунтування вимог вказувала на те, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства посилаючись на те, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа про банкрутство відповідача ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД», проте відповідно до норм ст.205 ЦПК України порушення провадження у справі про банкрутство відносно відповідача не є підставою для закриття провадження у справі.

Зазначала, що Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 07.05.2013 року №709/0/4-13 «Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника» зазначав, що вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення п.11 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги ст.15 ЦПК України, ст.12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство, якщо таку ухвалу постановлено після 19.01.2013 року.

Саме дата відкриття провадження у цивільному спорі та у справі про банкрутство відповідача є вирішальною, і господарському суду підсудні лише ті справи провадження в яких було відкрито після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство підприємства-боржника.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є господарсько - правовим.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД».

Визнано грошові кошти ПАТ НАК «Нафтогаз України» до ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» в розмірі 4478872,95 грн.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Введено процедуру розпорядження майном ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД».

Зобов'язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду Країни повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД».

Призначено розпорядником майна ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» арбітражного керуючого Талана Л.Г.

Заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Пунктами 1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до положень ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями ст.16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до роз'яснень, які викладені в п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 ГПК справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

Поняття банкрутства, порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом, порядок та умови застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредитора визначаються Законом України від 14.05.1992 року №2343-XII«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За цим Законом банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (стаття 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому спори щодо стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні після порушення справи про банкрутство та офіційного його оприлюднення підлягають розгляду господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як Дніпровським районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі №755/1162/16-ц 22.01.2016 року, тобто, до порушення Господарським судом м. Києва 15.06.2016 року провадження у справі про банкрутство ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч.4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Частиною 1 ст.17 вказаного Закону у разі, якщо до боржника, щодо якого порушена справи про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 19.06.2016 року було розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД», що унеможливлює розгляд вимог ОСОБА_1 у даній справі окремо від ліквідаційної процедури.

При цьому введений господарським судом мораторій зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав, і протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги (ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про закриття провадження у справі, оскільки дана справи віднесена до господарської юрисдикції, а отже не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді