Рішення № 66166416, 19.04.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2017 Справа № 920/152/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/152/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ», м. Дніпро,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИ АЛЬЯНС», м. Суми,

про стягнення 257386,04 грн.,

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача не зявився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 257386,04 грн., в тому числі: основний борг за договором поставки № 539/МКИ-Тн-16 від 14.03.2016 року в сумі 234826,92 грн., пеню в сумі 7177,74 грн. та штраф, нарахований на підставі пункту 7.6 договору, в сумі 11741,50 грн., 3 % річних в сумі 771,80 грн., інфляційні втрати в сумі 2868,07 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 3860,79 грн.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копії ухвали від 06.03.2017 року про порушення провадження у справі № 920/152/17 та ухвали від 29.03.2017 року про відкладення розгляду даної справи, надіслані судом відповідачеві за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та зазначеною відповідачем у договорі поставки № 539/МКИ-Тн-16 від 14.03.2016 року, повернуто відділенням поштового звязку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обовязковою, а відтак незявлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2016 року між сторонами укладено договір поставки № 539/МКИ-Тн-16 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач здійснював постачання ковбасних виробів та продуктів зі свинини, готових до вживання в їжу (далі - товар) на адресу відповідача, а відповідач зобовязувався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 1 договору, конкретна кількість, асортимент та ціни товару, а також строки поставки відповідної партії товару визначаються сторонами шляхом надання покупцем (відповідачем) та прийняття постачальником (позивачем) відповідних заявок на товар. Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість товару визначається у видаткових накладних. Заявка подається в письмовому вигляді за допомогою засобів електронної пошти чи факсу не пізніше ніж за 2 робочих дня до запланованої дати поставки. Супровідними документами на товар є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, інші документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі стосовно безпечності та якості харчових продуктів, в обсязі передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця (відповідача) відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (в редакції 2010 року) за адресою, визначеною у відповідній заявці покупця (відповідача). Позивач зобовязаний поставити товар в повному обсязі на протязі трьох робочих днів з дати прийняття заявки відповідача за умови відсутності у нього простроченої дебіторської заборгованості. Допускається дострокова поставка. Відповідач зобовязаний забезпечити своєчасне і належне приймання товару, що відповідає вимогам, визначеним щодо нього у договорі (пункт 2.3 договору). Відповідач зобовязаний здійснити розвантаження транспортного засобу позивача за відповідних умов, а саме: не пізніше ніж на протязі 45 хвилин після прибуття транспортного засобу в місце поставки (пункт 2.4 договору). Зобовязання постачальника (позивача) з поставки вважається виконаним у момент передачі товару відповідачеві (пункт 2.6 договору). Право власності на товар переходить від позивача відповідачеві в момент передачі товару в місці поставки (пункт 2.7 договору).

За умовами пункту 2.9 договору, моментом передачі товару є момент оформлення відповідних супровідних документів на товар, з зазначенням в цих документах дати фактичного отримання товару. У випадку відсутності в примірниках супровідних документів постачальника (позивача) дати отримання товару, вказаної покупцем (відповідачем), днем передачі товару вважається день оформлення супровідних документів на товар, відповідно до вказаної дати документу.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що оформлення покупцем (відповідачем) супровідної документації на товар (тобто після підписання та проставляння відбитку печатки/штампу (за наявності) на видатковій та товарно-транспортній накладних) свідчить про згоду покупця (відповідача) із ціною реалізації товару, його асортиментом та кількістю відповідно до заявки.

Згідно пункту 3.5 договору, у разі виявлення невідповідності якості, кількості, маркування товару, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, даному договору або даним, зазначеним у документах, що засвідчують кількість і якість товару, в момент передачі товару, за відповідною формою. Будь-які рішення, що приймаються спільною комісією покупця та постачальника, під час складання акта про виявлені невідповідності якості та кількості товару, є обовязковими до виконання сторонами договору.

Пунктом 3.6 договору визначено, в разі, якщо покупець (відповідач) впродовж 24 годин з моменту отримання товару письмово не повідомив постачальника (позивача) про його дефекти, товар вважається таким, що поставлений без дефектів. В разі виявлення дефектів поставленого товару після спливу терміну вказаного в абзаці першому цього пункту, дефекти будуть вважатися такими, що виникли після їх поставки, та до яких застосовуються положення підпункту 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції».

Пунктом 5 договору визначено обовязок відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня отримання товару. Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі виключно на підставі видаткових накладних.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, разом з кожною партією товару відповідачеві надані наступні документи:

-партія товару від 12.12.2016 року: товарна накладна № 19743ДН від 12.12.2016 року, ТТН № 19743ДН від 12.12.2016 року, декларація про оптову ціну № 19743ДН від 12.12.2016 року, посвідчення про якість № 19743 від 12.12.2016 року, декларація виробника № 949033 від 12.12.2016 року, декларація виробника № 949034 від 12.12.2016 року;

-партія товару від 19.12.2016 року: товарна накладна № 20225ДН від 19.12.2016 року, ТТН № 20225ДН від 19.12.2016 року, декларація про оптову ціну № 20225ДН від 19.12.2016 року, посвідчення про якість № 20225 від 19.12.2016 року, декларація виробника № 951685 від 19.12.2016 року, декларація виробника № 951686 від 19.12.2016 року;

-партія товару від 26.12.2016 року: товарна накладна № 20651ДН від 26.12.2016 року, ТТН № 20651ДН від 26.12.2016 року, декларація про оптову ціну № 20651ДН від 26.12.2016 року, посвідчення про якість № 20651 від 26.12.2016 року, декларація виробника № 954157 від 26.12.2016 року, декларація виробника № 954158 від 26.12.2016 року.

Примірники товарних накладних: № 19743ДН від 12.12.2016 року, № 20225ДН від 19.12.2016 року, № 20651ДН від 26.12.2016 року та ТТН: № 19743ДН від 12.12.2016 року, № 20225ДН від 19.12.2016 року, № 20651ДН від 26.12.2016 року підписані представником відповідача та повернуті позивачеві. Акти про виявлення невідповідності якості та кількості товару складені 13.12.2016 року, 20.12.2016 року та 27.12.2016 року, на підставі яких позивачем здійснено коригування до товарних накладних: № 19743ДН від 12.12.2016 року на суму 182,83 грн., № 20225ДН від 19.12.2016 року на суму 338,33 грн. та № 20651ДН від 26.12.2016 року на суму 4030,12 грн.

Отже, вартість поставленого відповідачеві товару, з урахуванням проведеного позивачем коригування складає: за товарною накладною № 19743ДН від 12.12.2016 року на суму 31664,84 грн., за товарною накладною № 20225ДН від 19.12.2016 року на суму 83134,57 грн. та за товарною накладною № 20651ДН від 26.12.2016 року на суму 120027,01 грн.

Згідно вищевказаних товарних накладних строк для оплати партій товару за товарною накладною № 19743ДН від 12.12.2016 року - до 26.12.2016 року, за товарною накладною № 20225ДН від 19.12.2016 року - до 03.01.2017 року та за товарною накладною № 20651ДН від 26.12.2016 року - до 11.01.2017 року.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, погодившись із зазначеними умови договору, не виконав своїх зобовязань та не здійснив своєчасну оплату за поставлений позивачем товар, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед ним за поставлений товар в сумі 234826,92 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобовязання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 691 згаданого Кодексу, покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (поставки).

Згідно частин першої, другої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання відповідачем товару та факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 234826,92 грн. підтверджується товарними накладними: № 19743ДН від 12.12.2016 року, № 20225ДН від 19.12.2016 року, № 20651ДН від 26.12.2016 року та ТТН: № 19743ДН від 12.12.2016 року, № 20225ДН від 19.12.2016 року, № 20651ДН від 26.12.2016 року, копії яких долучено судом до матеріалів справи, зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін і скріплені їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, відзиву на позов та доказів оплати отриманого товару не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в сумі 234826,92 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 692 Цивільного кодексу України.

За порушення відповідачем грошових зобовязань за договором позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в сумі 7177,74 грн. станом на 15.02.2017 року та штраф в сумі 11741,50 грн. на підставі пункту 7.6 договору. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок пені та штрафу станом на 15.02.2017 року.

Відповідно до пункту 7.6 договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Крім того, за порушення строків оплати, відповідач сплачує позивачеві штраф за прострочення платежу понад 30 календарних днів у розмірі 5 % від вартості поставленого товару та неоплаченого товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених частиною другою статті 193, частиною першою статті 216 та частиною першою статті 218 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня, та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобовязань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу та пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 7177,74 грн. та штрафу в сумі 11741,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Крім наведеного, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в сумі 771,80 грн. та інфляційні збитки в сумі 2868,07 грн. за грудень 2016 року та січень 2017 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних станом на 15.02.2017 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 771,80 грн. та інфляційних збитків в сумі 2868,07 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 234826,92 грн. основного боргу, 7177,74 грн. пені, 11741,50 грн. штрафу, 771,80 грн. 3 % річних та 2868,07 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статі 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИ АЛЬЯНС» (40004, м. Суми, вул. Леваневського, буд. 10/1, ідентифікаційний код 34933281) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» (83001, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, ідентифікаційний код 34626750) основний борг в сумі 234826,92 грн., пеню в сумі 7177,74 грн., штраф в сумі 11741,50 грн., 3 % річних в сумі 771,80 грн., інфляційні втрати в сумі 2868,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3860,73 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2017.

Суддя ОСОБА_1