Постанова № 66166223, 20.04.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/2789/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директора, паспорт серія ЕО № 003532, дата видачі : 24.06.95р.;

ОСОБА_2, посвідчення № 67; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 586 від 06.03.10р.; договір про надання правової допомоги №01/20-03/17 від 20.03.17р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 91, дата видачі : 10.04.17р.;

ОСОБА_4, довіреність № 94, дата видачі : 12.04.17р.,

/третя особа не використала законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлена завчасно належним чином (див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.04.17р.)/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона групп, м.Миколаїв

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2017 року

у справі № 916/2789/16

за позовом скаржника

до Публічного акціонерного товариства „Марфін банк, м.Чорноморськ Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „СМА ОСОБА_5 Ем Шиппінг Едженсіз Україна, м.Одеса

про стягнення 211 068,00 грн,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/,

В С Т А Н О В И В :

12.10.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ) „Біона групп звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) „Марфін банк про стягнення збитків у сумі 211068,00 грн., завданих безпідставною виплатою із акредитива. Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виплатив спірну суму із акредитива без належної перевірки документів, виставлених для отримання одержувачем, чим порушив прийняті на себе зобовязань за договором сторін №OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016.

Ухвалою від 08.02.2017 господарським судом у порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю „СМА ОСОБА_5 Ем Шиппінг Едженсіз Україна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 березня 2017 року (суддя Желєзна С.П.) в позові ТОВ „Біона групп відмовлено з огляду на те, що чинним законодавством та Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів №600 від 01.01.2007 /далі Уніфіковані правила/ на банк не покладено обовязку з перевірки, поданих банком бенефеціара документів на предмет їх дійсності та точності, що свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за підробку або правову чинність будь-якого документа і за неотримання товару позивачем.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Біона групп звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначив про те, що судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення не вірно викладено зміст ст. 14 Уніфікованих правил, що призвело до невірної оцінки наданих позивачем аргументів.

Скаржник вважає, що відповідач повинен був відмовити у прийнятті коносаменту, який не відповідає вимогам Уніфікованих правил, оскільки наявний в ньому підпис перевізника не ідентифікований.

Також, за твердженням скаржника відповідач при здійсненні переказу коштів не витребував документ з переліку обовязкових, а саме страхового свідоцтва про відправку товару, що свідчить про неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами договору акредитиву.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 02.05.2016 між ТОВ „Біона групп (покупець) та компанією Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd (продавець) було укладено контракт RM №777042016 на поставку рослинного масла, у відповідності до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах CIF ОСОБА_4 рослинне масло (товар).

Додатком №4 до контракту RM №777042016 на поставку рослинного масла від 02.05.2016р. сторонами угоди було передбачено форму здійснення розрахунку за поставлений контрагентом з Китаю позивачу товар у формі акредитиву, умови якого були визначені сторонами контракту. Сторонами контракту на поставку рослинного масла було визначено, що документарний акредитив регулюється Уніфікованими правилами.

05.05.2016р. на виконання умов контракту RM №777042016 на поставку рослинного масла від 02.05.2016 ТОВ „Біона групп (Боржник) було укладено з ПАТ „Марфін банк (Банк) договір №OIL165001 про надання документарного акредитива.

Відповідно до п. 1.1-1.4 зазначеного договору Банк зобовязується за дорученням Боржника надати документарний безвідкличний акредитив на суму 10250 доларів США (далі акредитив) на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd в особі Mr. Xueyong Wang, що знаходиться за адресою: No. 11 Tongshan road shibey District, Qingdao, China (далі за текстом Бенефеціар), для забезпечення розрахунків за договором RM №777042016 від 02.05.2016р. (далі за текстом контракт). В забезпечення належного виконання своїх зобовязань за даним договором, Боржник розміщує грошове забезпечення (покриття) у розмірі 10250 доларів США на рахунок №260292291840 в ПАТ „Марфін банк, МФО 328168. Умови акредитиву викладені у додатку №1, який є невідємною частиною даного договору. Копія контракту є додатком №3 до даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору №OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р. Банк надає акредитив строком по 30.07.2016р. включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. Оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритого у ПАТ „Марфін банк, МФО 328168, проти документів, представлених у додатку №4 до контракту RM №777042016 від 02.05.2016р. у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку №1 до договору.

У п. 46А Додатку №1 до договору наведений перелік документів необхідних для відкриття акредитиву:

-підписаний комерційний рахунок у 3-х оригіналах;

-сертифікат якості СІQ 1оригінал;

-коносамент у 3-х оригіналах та 3-х копіях;

-пакувальний лист 3 оригінали;

-сертифікат походження у 1 оригіналі та 3 копіях;

-сертифікат якості виробника у 3 оригіналах;

-сертифікат аналізу у 1 оригінал;

-сертифікат страхування про страхування перевезення товару на 110% вартості товару, у якості бенефіціара виступає покупець 1 оригінал та 1 копія.

Відповідно до п. п. 6.2, 6.3 договору №OIL165001 про надання документарного акредитива від 05.05.2016р. даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань у повному обсязі. Взаємовідносини сторін не врегульовані даним договором, регламентуються чинним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

21.06.12016 відповідач отримав від банку бенефеціара встановлений договором №OIL165001 пакет документів на виплату акредитива, в тому числі оригінал коносамента, провів перевірку наданих документів щодо належної вистави, а також надав їх копії в розпорядження позивача. ТОВ „Біона групп мало зауваження до продавця товару за договором RM №777042016 на поставку рослинного масла від 02.05.2016р. з приводу невідповідності характеристик товару зі специфікацією наданою разом із іншими документами для надання на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd акредитиву, які вони владнали погодивши оплату акредитива в обсязі 80 відсотків, що підтверджено директором товариства в судовому засіданні.

29.06.2016 відповідач перерахував на користь продавця за договором поставки грошові кошти у розмірі 8200,00 доларів США, що підтверджується реєстром документів по рахунку ТОВ „Біона групп.

Відповідно до положень ст. 1088 ЦК України, акредитив є видом безготівкових розрахунків, ч.1 ст. 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи бенефіціара.

Таким чином, відповідач дотримався вимог закону та виконав свої зобовязання перед позивачем за договором №OIL16500.

Позивач після укладання договору транспортного експедирування на портовий супровід контейнеру дізнався, що на адресу ТОВ „Біона групп не було відправлено жодного вантажу, а наданий його контрагентом за контрактом Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd коносамент не відображає реальних подій і має вади, зокрема в ньому містяться орфографічні помилки, помилки в реквізитах перевізника на бланку коносамента, текст на звороті коносаменту належить іншому перевізнику, відсутнє голографічне зображення на звороті, підпис належить іншій особі, ніж перевізник. В той же час, матеріали справи не містять належних доказів підробки зазначеного документа.

19.08.16р. за заявою позивача, як потерпілого, Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області порушено кримінальне провадження №12016150020003853 по факту заволодіння грошовими коштами ТОВ „Біона групп невстановленими особами шахрайським шляхом, слідство за яким триває /т.1,а.с.217/.

Через зазначене позивач вважає, що відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобовязання з перевірки документів, наданих банком бенефеціара, що на його думку призвело до безпідставного перерахування грошових коштів на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd та стало причиною понесення ТОВ „Біона групп збитків на суму 211068,00 грн., оскільки останнім так і не було отримано товару.

Колегія не може погодитися з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.ст.224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобовязання було виконано боржником.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобовязання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Обовязковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Не доведення хоч би одного із них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність у діях ПАТ „Марфін банк такого із елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка з огляду на наступне.

Приписами ч. 4 ст. 1088 Цивільного кодексу України встановлено, що порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями встановлений Постановою Правління Національного Банку України від 3 грудня 2003 року N 514 „Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями (з наступними змінами і доповненнями), яким відповідно до п. 1.1 встановлено загальні правила Національного банку України (далі - Національний банк) щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів (далі - акредитив), що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів (далі - особи) під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України (далі - договір) та/або для власних потреб.

При цьому, п. 1.2 Постанови Правління Національного Банку України від 3 грудня 2003 року N 514 визначено, що під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою, або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою (далі - УПДА або інші міжнародні документи, затверджені МТП), з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, і не суперечать законодавству України

Згідно з п. п. 1.5, 1.6 Постанови Правління Національного Банку України від 3 грудня 2003 року N 514 платіж за акредитивом здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива; акредитив є угодою, що відокремлена від договору купівлі-продажу або іншого документа, який має силу договору, на якому він базується. Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами або іншими видами виконання зобов'язань.

Стандарти перевірки документів, які подаються банку для перерахування коштів на користь бенефеціара викладені в Уніфікованих правилах їх застосування передбачено і умовами укладеного між сторонами договору документарного акредитиву.

При цьому п. а) ст. 14 Уніфікованих правил передбачено, що виконуючий банк, діючи у відповідності зі своїм призначенням, банк, що підтверджує, якщо такий є, і банк емітент повинні перевіряти представлені документи для визначення, тільки на підставі документів, чи відповідають вони по зовнішніх ознаках вимогам належної вистави.

Відповідно до п. l) ст. 14 Уніфікованих правил транспортний документ може бути виданий будь-якою стороною, іншою ніж перевізник, власник, капітан або фрахтувальник, за умови, що транспортний документ відповідає вимогам статей 19, 20, 21, 22, 23 і 24 даних правил.

Статтею 20 Уніфікованих правил встановлено вимоги до коносаменту, який повинен містити, зокрема, такі відомості як ім'я перевізника й бути підписаний: перевізником або названим їм агентом за або від імені перевізника, або капітаном або названим їм агентом за або від імені капітана; будь-який підпис перевізника, капітана або агента повинні бути ідентифіковані як підписи перевізника, капітана або агента; будь-який підпис агента повинен вказувати чи коносамент підписаний за чи від імені перевізника, або за або від імені капітана; вказівка, що товари були відвантажені на судно в порту навантаження, передбаченому в акредитиві, способі та містити інші відомості.

У наданому відповідачу банком бенефеціаром коносаменті у відповідній графі наявний підпис та печатка агента перевізника у відповідності до вищезазначених вимог., отже він не має вад належної вистави.

При цьому відповідно до ст. 34 Уніфікованих правил банк не несе відповідальності за форму, обґрунтованість, точність, дійсність, підробку або правову чинність будь-якого документа, або за загальні або приватні умови, передбачені в документі або додатково включені в них згодом; він не несе відповідальності за опис, кількість, вагу, якість, стан, упакування, поставку, вартість або фактичну наявність товарів, послуг або інших описів, представлених будь-яким документом, або за добропорядність, дії або упущення, платоспроможність, комерційну репутацію або положення відправника вантажу, перевізника, експедитора, вантажоодержувача або страховика товарів або будь-яких інших осіб.

Отже діючим законодавством на банк не покладено обовязку з перевірки, поданих банком бенефеціара документів на предмет їх дійсності, точності, відтак банк не зобовязаний був проводити ідентифікацію підпису який містяться у наданому йому коносаменті та відсутність таких дій з його боку не може свідчити про неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобовязань.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для притягнення відповідача до відповідальності та задоволення позовних вимог ТОВ „Біона групп про стягнення з ПАТ „Марфін банк грошових коштів у розмірі 211068,00 грн, як безпідставно виплачених із акредитива.

Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що в рішенні суду першої інстанції не вірно викладено зміст ст. 14 Уніфікованих правил, колегія суддів відхиляє, оскільки в рішенні суду дослівно викладено офіційний зміст цієї та інших статей правил, який міститься в Єдиній інформаційній системі «Ліга- Закон» та є чинним, навпаки скаржник в апеляційній скарзі цитує Уніфіковані правила у власному перекладі, який дійсно не співпадає з їх офіційним текстом.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не витребував такий документ з переліку обовязкових, як страхове свідоцтво про відправку товару, оскільки умовами укладеного між сторонами договору документарного акредитиву, а саме в п. 46А Додатку №1 та в п. 6 Додатку №3 до договору в переліку обовязкових документів необхідних для відкриття акредитиву визначений інший сертифікат страхування - про страхування перевезення товару на суму 110% вартості товару який був отриманий відповідачем від банку бенефеціара для надання на користь останнього акредитива.

Слід зазначити, що судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач фактично намагається відшкодувати завдані йому збитки, які були спричинені неналежним виконанням компанією Qingdao Dayezhongtian Import&Export Co/ Ltd умов контракту RM №777042016 на поставку рослинного масла від 02.05.2016р., шляхом покладання такої відповідальності на ПАТ „Марфін банк, що втім не узгоджується з підставами відшкодування збитків у випадку неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р..

Крім того, відповідно до чинного законодавства /ст.ст.42,44 ГК України/ підприємництво здійснюється на основі самостійного формування суб'єктом господарювання програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, та власного комерційного ризику, отже ризик недобросовісної поведінки контрагента за контрактом мав позивач.

За таких обставин судова колегія вважає, рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу ТОВ „Біона групп залишає без задоволення.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.03.17р. залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Біона групп - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 24.04.2017 р.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

СуддяПринцевська Н.М.

СуддяСавицький Я.Ф.