Постанова № 66166219, 19.04.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р.Справа № 915/76/2013Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: В.В. Лашина

суддів Л.В. Лавриненко

І.Г. Філінюка

При секретарі: Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

Від ПАТ "Дельта Банк" - Биковський Д.Ю.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 02.03.2017 (про надання згоди на продаж майна)

у справі №915/76/2013

Кредитори:

1) ОСОБА_3

2) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс"

4) Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

Банкрут: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

Ліквідатор: Капінус Андрій Анатолійович

Про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14 січня 2013 року за заявою гр. ОСОБА_6 було порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (у наступному за тектор - ФОП ОСОБА_4.) у порядку, передбаченому статтями 11, 47, 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до набрання чинності Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 р. боржника визнано банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура; ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Капінус А.А. (ліцензія серії АВ № 470376 від 19.04.2010 р.), якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації банкрута у відповідності до вимог Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 48, 49 названого Закону.

02 березня 2017 року господарським судом Миколаївської області затверджений реєстр вимог кредиторів ФОП ОСОБА_4, у тому числі кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (в подальшому - ПАТ «Укрсоцбанк») у сумі 1 305 526,62 грн., забезпечені заставою (іпотекою) майна банкрута: квартира АДРЕСА_2; транспортний засіб марки TOYOTA, модель AVALON 3.5, 2007 року випуску.

Серед інших також визнані кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») у сумі 1 944 021,76 грн., забезпечені іпотекою майна банкрута: квартира АДРЕСА_2Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Капінус А.А. звернувся до господарського суду із заявою (з урахуванням уточнень від 11.09.2015 р.) про надання згоди на продаж заставного майна банкрута, яке перебуває у заставі та іпотеці ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Укрсоцбанк».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року (суддя Давченко Т.М.) клопотання арбітражного керуючого Капінуса А.А. задоволено та надано згоду на продаж заставного майна та майна, яке перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» і ПАТ «Дельта Банк», у порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ПАТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі просить її скасувати в частині надання згоди щодо заставного майна, переданого в іпотеку скаржнику, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, але ж заставний кредитор свою згоду не надавав. Крім цього, скаржник зазначає, що заставне нерухоме майно не повинно включатися до ліквідаційної маси за приписами Закону про банкрутство, а також враховуючи те, що майно банкрута було передано в іпотеку у забезпечення виконань за кредитним договором, укладеним не у зв'язку із здійсненням боржником підприємницької діяльності.

В відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Капінус А.А. просить залишити ухвалу господарського суду без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" без задоволення, вважаючи її безпідставною та необгрунтованою.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "Дельта Банк",перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно із ч. 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство унормовано, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Водночас, особливості справ про банкрутство фізичних осіб - підприємців визначені статтями 47-49 Закону про банкрутство.

Частиною 7 статті 48 зазначеного Закону встановлено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

За приписами ч. 7 ст. 47 спеціального Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, після 19 січня 2013 року реалізація майна боржника в усіх справах про банкрутство відбувається за правилами нової редакції Закону про банкрутство.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною (ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство).

Одночасно з цим, у відповідності до ч. 4 ст. 42 названого Закону продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Отже, у разі ненадання заставним кредитором згоди на реалізацію майна або ігнорування ним письмових вимог ліквідатора, останній, на виконання ст. 42 Закону про банкрутство, звертається з відповідним клопотанням про надання такої згоди до суду, який розглядає справу про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 02-02/137 від 06.05.2014 р. арбітражний керуючий Капінус А.А. звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк», в якому просив надати згоду на продаж майна банкрута в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, за ринковими цінами, визначеними згідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ПП «Форкіс-Н» від 28.04.2014 р., а саме: квартири АДРЕСА_2 за 420 900 грн. без ПДВ; транспортного засобу марки TOYOTA, модель AVALON 3.5, тип седан, об'єм двигуна - 3456 куб.см - за 181 903 грн. без ПДВ.

Однак ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило про відмову в надані згоди на реалізацію вказаного майна банкрута, оскільки вважало, що справа про банкрутство порушена безпідставно та підлягає припиненню.

Лист ліквідатора від 14.01.2015 р. за № 02-02/12 про надання згоди на продаж забезпеченого заставою майна банкрута майна: квартири АДРЕСА_2 але вже за 500 700 грн. без ПДВ; транспортного засобу марки TOYOTA, модель AVALON 3.5, тип седан, об'єм двигуна - 3456 куб.см - за 193 902 грн. без ПДВ, ПАТ «Укрсоцбанк» залишило без відповіді.

Також ліквідатор звернувся до ПАТ «Дельта банк» з листом № 02-02/138 від 06.05.2014 р., яким просив надати згоду на продаж майна банкрута в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, за ринковими цінами, визначеними згідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ПП «Форкіс-Н» від 28.04.2014 р., а саме: квартири АДРЕСА_1 за 467 900 грн.; квартири № 60, адреса: АДРЕСА_3 - за 383 799 грн.; квартири АДРЕСА_4 - за 225 600 грн.

ПАТ «Дельта банк» листом від 17.11.2014 р. інформувало арбітражного керуючого Капінуса А.А., що надає згоду на продаж майна, однак лише за визначеними банком цінами, а саме: квартири № 48 за ціною 601 400 грн.; квартири № 60 - за 551 700 грн.; квартири № 30 - за 291 300 грн. Разом з тим, цей лист підписаний представником ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_7 на підставі довіреності від 11.02.2014 р., яка не передбачала повноважень представника погоджувати відповідні умови.

У 2015 році ліквідатором замовлено нову оцінку наведеного вище майна, проведеною ПП «Форкіс-Н», якою ринкова ціна квартири № 48 визначена в сумі 602 800 грн.; квартири № 60 - 552 600 грн.; квартири № 30 - за 295 000 грн.

Листом від 24 липня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило господарський суд та ліквідатора банкрута про відкликання згоди на реалізацію заставного майна, надану листом від 17.11.2014 р. При цьому, кредитор наполягав на тому, щоб арбітражним керуючим була здійснена оцінка майна банкрута саме у суб'єкта оціночної діяльності, який акредитований у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб; щоб усі дії з реалізації заставного майна, а також умови реалізації майна, заставодержателем якого є згаданий кредитор, були узгоджені із уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк».

Таким чином, ані ПАТ «Укрсоцбанк», ані ПАТ «Дельта банк» не надали згоду на продаж заставного майна банкрута.

Задовольняючи клопотання арбітражного керуючого, місцевий господарський суд виходив з того, що оцінка майна банкрута підтверджена звітами відповідного суб'єкта оціночної діяльності, а також врахував неможливість подальшого затягування розгляду справи.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо надання згоди стосовно майна ФОП ОСОБА_4, переданого в іпотеку ПАТ «Дельта Банк», передчасними, без з'ясування усіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до помилкового застосування норм матеріального права.

Так, для вирішення питання у процедурі банкрутства щодо надання згоди на продаж майна, яке перебуває в іпотеці, необхідно з'ясувати здійснення відповідних дій, які передують узгодженню такого продажу.

Виходячи з приписів статтей 42-44 Закону про банкрутство, для цього ліквідатор повинен здійснити оцінку майна банкрута, визначитися з конкретними порядком і способами продажу майна, складом майна, повідомити наведене заставного кредитора, а також погодити з ним початкову вартість майна та умови майбутнього договору купівлі-продажу.

Відтак, отриманню згоди на продаж майна, яке перебуває у заставі, передує погодження початкової вартості заставного майна та інших умов його продажу із заставним кредитором. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута або залишення запиту ліквідатора без реагування, ліквідатор вправі звернутись за згодою на реалізацію заставного майна банкрута до господарського суду.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 21.09.2016 р. у справа № Б-39/212-10, від 10.01.2017 р. у справі № Б-24/93-10, від 17.01.2017 р. у справі № Б-24/172-09, від 15.03.2017 р. у справі № 915/220/14, від 29.03.2017 р. у справі № 50/26-Б.

Разом з тим, не можна визнати погодження під умовою, зроблене ПАТ «Дельта Банк» в особі представника ОСОБА_7 17 листопада 2014 року, дійсним, оскільки воно було видане без наявності відповідних повноважень у вказаного представника.

Також з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що після проведення нової оцінки майна, яке передане у заставу ПАТ «Дельта Банк», ліквідатором не вчинювалися дії щодо отримання згоди від ПАТ «Дельта Банк»,.

Отже, суд першої інстанції без встановлення обставин звернення арбітражного керуючого до заставного кредитора щодо надання згоди на продаж заставного майна, з'ясування думки заставного кредитора, - передчасно вирішив питання щодо надання згоди відносно майна, яке перебуває в іпотеці ПАТ «Дельта Банк».

Одночасно з цим, судова колегія вважає помилковими доводи ПАТ «Дельта Банк» щодо неможливості здійснення продажу майна банкрута, яке не пов'язано із здійсненням ним підприємницької діяльності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області в частині надання згоди на продаж майна, яке перебуває в іпотеці ПАТ «Дельта Банк», підлягає скасуванню, а у задоволені клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Капінуса А.А. у згаданій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 02.03.2017 р. у справі № 915//76/2013 скасувати в частині надання згоди на продаж майна, яке перебуває в іпотеці публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». В цій частині відмовити у задоволені клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Капінуса А.А. про надання згоди на продаж майна банкрута.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Головуючий В.В. Лашин

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя І.Г.Філінюк