Рішення № 66162516, 24.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.2017 Справа № 904/10748/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД, м. Дніпро

про стягнення 5 957,87 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Мартинюк С.В.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД про стягнення заборгованості у розмірі 5 957,87 грн. за договором № 1186/15-КП-4 від 12.12.2014 з яких 3 663,94 грн. пеня, 183,86 грн. 3 % річних, 2 110,07 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1186/15-КП-4 від 12.12.2014, в частині своєчасного розрахунку за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 було порушено провадження у справі, а розгляд призначено на 12.12.2016.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 12.12.2016 до 11.01.2017.

11.01.2017 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій банківських виписок (а.с.57-74).

11.01.2017 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що газ який купується відповідачем за цим договором використовувався ним не для власних потреб, а для виробництва теплової енергії. Відповідач зазначив, що через неплатежі його споживачів відповідач не розрахувався вчасно за спожитий газ. Але станом на 15.01.2016 відповідач розрахувався за спожитий газ у повному обсязі. Також, відповідач вказав, що основна заборгованість за спірний період погашена у повному обсязі - 15.01.2016, а 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", частиною 3 статті 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Отже, на думку відповідача заборгованість за спожитий природний газ, у відповідності до п. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", заборгованість, що виникла у відповідача, на його думку підлягає списанню, в зв'язку з чим відповідач вважає, що предмет спору з приводу стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та річних процентів відсутній, а провадження у справі має бути припинено (а.с.75-76).

В межах строків встановлених ст.69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 11.01.2017 до 24.01.2017.

24.01.2017 відповідач подав до суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що відповідач є теплогенеруючою організацією, яка отримує енергоносії (природний газ) та виробляє теплову енергію для потреб ОСББ. Теплова енергія виробляється відповідачем виключно для надання послуги з централізованого опалення мешканцям ОСББ та юридичним особам, які володіють та користуються приміщеннями в цих багатоквартирних житлових будинках, отримання ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії в такому випадку не потрібно. Посилаючись на п. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідач просить суд провадження у справі припинити.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017, за клопотанням відповідача, строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 08.02.2017 та відкладено її розгляд на 08.02.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 призначено колегіальний розгляд справи.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 08.02.2017 колегіальний розгляд справи призначено у складі: головуючий колегії - ОСОБА_1, суддя Мартинюк С.В., суддя Рудовська І.А.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017, справа прийнята до розгляду колегіально у складі трьох суддів, розгляд призначено у судовому засіданні на 22.03.2017.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 22.03.2017 до 10.04.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2017, за клопотанням відповідача, строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 25.04.2017 та відкладено розгляд справи на 20.04.2017.

20.04.2017 представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу 1186/15-КП-4, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей природній газ (далі - газ) на умовах договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (п.11 договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.1.2. договору).

Кількість природного газу, який продавець передає покупцю з 01.01.2015 по 31.12.2015, у розрізі місяців та кварталів щодо кожного року визначена п. 2.1. договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 57 тис. куб.м.

Сторонами договору погоджені умови щодо ціни природного газу та послуг з його транспортування (розділ 5 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/ газовидобувного/ газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцеві та газорозподільному/ газовидобувному/ газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу природний газ вартістю 84752,81 грн. відповідно до підписаних представниками позивача, відповідача та газорозподільної організації актів приймання-передачі природного газу, які містяться у матеріалах справи (а.с. 30-35).

Згідно з п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015, оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених у пункті 5.2. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ, однак з порушенням строків оплати, що не заперечується і самим відповідачем.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за поставлений позивачем природний газ, позивач на підставі п. 7.2. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 183,86 грн. 3 % річних, 2 110,07 грн. інфляційних втрат та 3663,94 грн. пені, що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності для стягнення основного боргу, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачем було нараховано відповідачу відповідно до п. 7.2. договору пеню за прострочення оплати у розмірі 3663,94 грн. за загальний період з 15.02.2015 року по 16.08.2015 року.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 183,86 грн. 3 % річних за період з 15.02.2015 по 16.08.2015, 2 110,07 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2015 по серпень 2015. З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 183,86 грн. 3 % річних та 2 110,07 грн. інфляційних втрат, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", частиною 3 статті 7 якого встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 01.07.2016 (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, у відповідача з 30.11.2016 виникло право на списання заборгованості зі сплати пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних, але не автоматично, як він зазначає у відзиві на позовну заяву, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами. Для списання пені, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, відповідач має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2017 у справі №912/3303/16, постановах Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у справі № 911/3854/16, від 06.02.2017 по справі № 911/3852/16 та у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 по справі № 904/9857/16, від 14.02.2017 по справі № 904/11460/16, від 06.02.2017 по справі № 904/10745/16, від 07.02.2017 по справі № 912/3307/16.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру, тому неможливо зробити висновок про відсутність обов`язку боржника перед кредитором зі сплати заборгованості по цій справі, належне припинення зобов`язання між сторонами та про відсутність предмету спору у справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД (49000, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 25, код 20208435) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 3 663,94 грн. пені, 183,86 грн. 3 % річних, 2 110,07 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1378,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2017

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3