Рішення № 66161317, 21.04.2017, Вишгородський районний суд Київської області

21.04.2017 Справа № 363/3847/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2017 р. м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

при секретарі Палій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Аргомарс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі ТОВ «Комплекс Аргомарс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником. В обґрунтування вказаного позову вказали, що 22.06.2010 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаду водія-експедитора автофургону та рефрижератора автоколони №1 автотранспортного парку головного виробництва. У подальшому ОСОБА_1 неодноразово переводився на посади водія автофургону різних автоколон ТОВ «Комплекс Аргомарс» із виконанням додаткових обовязків експедитора. Разом із переведенням на різні посади, з ОСОБА_1 укладались договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Разом із цим, у період з 11.06.2013р. по 14.09.2015р., відповідачем було порушено трудові обовязки та допущено нестачі під час перевезення мясопродукції, а тому підприємству заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 68667,24 гривні. 15.10.2015р. ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ «Комплекс Агромарс» за власним бажанням та добровільно заподіяну матеріальну школу підприємству відшкодовувати не погоджується тому позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 суму завданих збитків, яка станом на день подачі позову становить 67980,24 гривні. У подальшому, позивачем було проведено перерахунок збитків та зменшено суму позовних вимог, тому просять стягнути з відповідача 31307,88 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378.00 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні уточнену позовну заяву підтримував у подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, надав письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що позивачем не було доведено порушення відповідачем його прямих посадових обовязків, вину у формі умислу чи необережності та причинний зв'язок. Також позивачем не встановлено місце знаходження вказаної недостачі та істинних винних у вказаній недостачі. Крім того, самого факту недостачі цінностей чи їх пошкодження не достатньо для притягнення працівника до відповідальності, оскільки потрібно довести, що шкода завдана внаслідок порушення працівником його трудових обовязків, а також довести вину працівника, адже нестача чи недоліки ТМЦ можливі і з вини працівників складу по завантаженню автомобілів на підприємстві. Разом із цим, позивачем при розрахунку матеріальної шкоди не було застосовано вимоги Наказу Міністерства торгівлі СРСР від 29.12.1984р. № 339 «Про норми природного убутку і відходів продовольчих товарів у торгівлі», а використано свої моделі розрахунків. Разом із цим, зазначив, що із заробітної плати ОСОБА_1 протягом часу його роботи, утримувались грошові кошти за недовози мясопродукції. У звязку із зазначеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 22.06.2010 року Наказом № 864 КА/к-п ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія-експедитора автофургона та рефрижератора DAF FA LF 55.220, державний номер НОМЕР_1 автоколони № 1 автотранспортного парку головного виробництва з 22.06.2010р. зі строком випробування 1 місяць (т. 1 а.с. 20).

22.06.2010р. між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 127-В про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1 а.с. 21).

Згідно з наказу від 15.09.2010р. № 585КА/к-п-д, наказу від 30.12.2011р. № 665КА/к-п-д, ОСОБА_1 переводився на посади водія різних автоколон ТОВ «Комплекс Агромарс» із покладенням додаткових обовязків експедитора (т. 1 а.с. 22-23,26-30).

Крім того, між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ОСОБА_1 буди підписані договори № 95-Е та 95-В від 01.10.2010р., № 154-Е та 154-В від 01.01.2012р. про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т. 1 а.с. 24, 25, 31, 32).

Наказом від 15.10.2015р. № 01006КА/к-з ОСОБА_1 звільнений з посади водія автофургону та рефрижератора DAF FT CF 85, державний номер НОМЕР_2 автоколони № 2 автотранспортного парку за власним бажанням (т. 1 а.с. 33).

Під час виконання своїх трудових обовязків відповідачем в період з 11.06.2013р по 14.09.2015р. здійснено приймання, доставку та передачу контрагентам різноманітної мясопродукції. Перевезення мясопродукції здійснювалась на склади багатьох міст України, що підтверджується видатковими (товарно-транспортними) накладними, актами прийому передачі продукції (т. 1 а.с. 40-476 ).

Вказаними документами зафіксовано нестачу ввірених відповідачу матеріальних цінностей при їх прийманні одержувачами. Зокрема, загальна нестача в кг. складає 3154,63 кг. що становить 68652,57 гривні.

Однак після проведення перерахунку із врахуванням «Норм природного убитку мясопродукції при міжміських перевезеннях а авторефрижераторах», затверджених наказом Міністерства торгівлі СРСР від 29.12.1984р., загальний збиток за недовози мясопродукції становить 31652,48 гривні.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладанні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 131 КзПП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Статтею 134 КзПП України, передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-3 КзПП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Обовязок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника за завдану шкоду, згідно ст. 138 КзПП України, покладається на власника або уповноважений ним орган, який для цього повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відтак згідно вимог Закону обовязковому зясуванню і доведенню стороною позивача підлягають такі обставини: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обовязки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вини; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ним; який майновий стан працівника.

Сама по собі повна матеріальна відповідальність працівника (ст. 134 КЗпП України) і факт виявлення нестачі матеріальних цінностей, за умови неналежного врахування норм їх природного убутку, не можуть підмінювати собою підстави і умови для такої відповідальності працівника передбачені ст.ст.130, 137, 138 КЗпП України та не визначають його винних і протиправних дій.

Норми ст. 134 КЗпП України лише визначають випадки повної матеріальної відповідальності працівника, тобто коли його відповідальність не обмежується середнім місячним заробітком (ст. 132 КЗпП України).

Отже з викладених вище підстав суд вважає, що під час виконання ОСОБА_1 свої трудових відносин, будучі відповідальною особою за матеріальні цінності, мав місце недовіз мясопродукції контрагентам, що в свою чергу відображено у актах прийому-передачі та видаткових накладних.

Разом із цим, позивачем пропущено передбачений ч. 3 ст. 233 КЗпП України строк (один рік з дня виявлення шкоди) для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству.

Відповідно до п. 20 Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-216цс16 від 27.04.2016р., яка відповідально до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Як вже встановлено судом, у період з 11.06.2013р. по 14.09.2015р. під час передачі відповідачем мясопродукції контрагентам були виявлені факти нестачі, про що позивачу було відомо, починаючи з 11.06.2013 року.

З даним позовом про відшкодування шкоди ТОВ «Комплекс Агромарс» звернувся до суду 05.10.2016р. З урахуванням наведеного суд вважає, що граничний строк звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди це 14.09.2016 року.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Комплекс Аргомарс» заявлені із завідомо порушеними нормами матеріального права, а саме із пропущеним строком звернення із даним позовом до суду, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись Постановою пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст. ст. 5-11, 60, 61, 209-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1, 130, 131, 134, 135-1, 135-3, 137, 138, 233 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягення з ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяної підприємству працівником відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його отримання копії цього рішення в апеляційний суд Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя І.Ю. Котлярова