Рішення № 66157020, 21.04.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2452/17

Провадження № 2/263/987/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, та позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивачка - ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її матір - ОСОБА_3, яка уклала заповіт, за яким заповіла позивачці належну їй квартиру АДРЕСА_1 проте звернувшись до нотаріуса, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо отримання права власності в порядку спадкування через помилку, припущену у написанні імені спадкоємця. Так за текстом заповіту відображено, як «ОСОБА_1», в той час як у паспорті позивачки зазначено - «ОСОБА_1». На підставі викладеного просить встановити факт, родинних відносин між нею та ОСОБА_3, оскільки її свідоцтво про народження було втрачено, встановити факт належності правовстановлюючого документу - заповіту ОСОБА_3, укладеного 07.06.2004 року, за яким спадкоємицею є ОСОБА_1, визнати її спадкоємицею за заповітом квартири АДРЕСА_2, визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частки квартири АДРЕСА_2

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його дружина - ОСОБА_3, яка уклала заповіт, за яким заповіла ОСОБА_1 належну їй квартиру АДРЕСА_2. Зауважує, що він як непрацездатний вдовець, на підставі ч.1 ст. 1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту спадкує половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом, на підставі чого просить визнати за ним право власності в порядку на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2

Позивачка за первинним позовом та відповідачка за вторинним позовом - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала заяву з проханням про розгляд справи у її відсутність, зазначивши, що свої заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Позивач за вторинним позовом та відповідач за первинним позовом - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що свої заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а первинні позовні вимоги ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Згідно ст. 174 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що як первинний позов ОСОБА_1, так і зустрічний позов ОСОБА_2, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки Ф-1, засвідченої інспектором Центрального РВ у м. Маріуполі ГУДМС України в Донецькій області, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

14.11.1977 року ОСОБА_5 було видане ордер №1711 серії КО, на підставі рішення виконкому Жданівської міської ради депутатів трудящих №250/5 від 19.10.1977 року, на право родини ОСОБА_5, яка складалась з трьох чоловік, а саме: доньки - ОСОБА_6 та мати - ОСОБА_7, заняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2

Згідно довідки про розрахунковий рахунок у Жданівському відділені Держбанку, виписаному на ім'я ОСОБА_5, та довідки ЖБК «Бригантина» від 12.12.1991 року, повна вартість квартири АДРЕСА_2 виплачена членом кооперативу ОСОБА_3

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, 30.11.1977 року ОСОБА_5 уклала шлюбу з ОСОБА_2, після якого змінила своє прізвище на прізвище чоловіка.

07.06.2004 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Рябоконь Ю.С., яким заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла.

22.12.2016 року постановою приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу Гічкіна А.В. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 оскільки за текстом заповітом спадкоємцем є ОСОБА_10, а у паспорті громадянина України ім'я спадкоємця зазначено - «ОСОБА_1», у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що саме належна особа звернулась за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Згідно ст.234 ЦПК України в порядку окремого провадження, як не позивного виду цивільного судочинства, розглядаються справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні, каліцтва, реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, належності правовстановлюючих документів особі, прізвища ім'я по батькові, місце і час народження якої що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У відповідно до 2 частини ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються за правилами позивного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними».

Таким чином, у судовому засіданні знайшло підтвердження те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка в свою чергу, 07.06.2004 року склала заповіт на належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1, тож вимоги позову в даній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки об'єктивно підтверджуються дослідженими судом документами, а встановлення даних фактів має для позивачки юридичне значення, оскільки дозволяє їй реалізувати свої законні права щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3

У відповідності до статей 1216, 1217, 1220, 1221, 1222 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, спадщина відкривається внаслідок смерті особи в цей же день, за останнім місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

У відповідності до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

Враховуючи викладене, суд визнає, що позивачка є спадкоємицею за заповітом після смерті її матері - ОСОБА_3, та є такою, що прийняла спадщину, оскільки у встановлений законодавством строк подала заяву про прийняття спадщини, однак, зважаючи на невірне зазначення ім'я позиваки у заповіті, та не можливість у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину, у відповідності до ст. 1223, 1261, 1268 ЦК України право власності на спадкове майно може бути визнане в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При розгляді даних справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), немає.

Згідно ч. 3ст. 75 Сімейного кодексу України,ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"непрацездатні - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійний вік для чоловіків встановлений 60 років при стажі роботи не менше 25 років.

Таким чином, ОСОБА_2 є непрацездатним вдівцем після смерті його дружини - ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тож, враховуючи, що квартира АДРЕСА_3 належала померлій ОСОБА_3 на праві приватної власності (1/1 частка), а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, частки у спадщині яких є рівними, проте у зв'язку з наявністю складеного померлою заповіту на ім'я ОСОБА_1, обов'язкова частка ОСОБА_2 у спадщині складає ?, а частка ОСОБА_1 - ?.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 на ? частки та ? частку, відповідно.

Крім того, задовольняючи позов, суд виходить із положень ст.1 ЦПК України, відповідно до яких задачами цивільного судового провадження є захист порушених та невизнаних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_3, у вигляді квартири, при цьому задоволення позову не порушує права інших громадян.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 16, 328, 384, 1216, 1223, 1233, 1234, 1235, 1241, 1264, 1268, 1269, 1270, 1299 ЦК України, ст.ст. 60-63 СК України, ст.ст. 10, 57, 60, 197, 212, 213, 214, 215, 234, 235, 256 ЦПК України, ЗУ «Про власність», Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування, та позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.

Встановити факт, родинних відносин між ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та донькою - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити факт належності правовстановлюючого документу - заповіту ОСОБА_3, укладеного 07.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С., за яким спадкоємицею є ОСОБА_1, а запис імені заявниці попри розбіжності в орфографічній фіксації з документами, що встановлюють вказану особу є ідентичними.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємицею за заповітом квартири АДРЕСА_4, загальною площею 59,4 кв.м., жилою площею 39,3 кв.м., яка належала на праві особистої приватної власності ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 3/4 частки квартири АДРЕСА_4, загальною площею 59,4 кв.м., жилою площею 39,3 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на 1/4 частку квартири АДРЕСА_4, загальною площею 59,4 кв.м., жилою площею 39,3 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошені судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів від дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Хараджа