Ухвала суду № 66156953, 20.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/249/2017(м)

263/6485/16-ц

Категорія 23 Головуючий у 1-й інстанції Ковтуненко В.О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

секретаря Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат за договором оренди жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми грошей за договором оренди жилого приміщення, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 посилаючись на те, що 15 березня 2011 року між ними був укладений договір оренди, належної відповідачу на праві власності, квартири АДРЕСА_1. За умовами цього договору він погодився зробити капітальний ремонт у цій квартирі в рахунок майбутньої орендної плати. Договір оренди був укладений на строк не менше 3-х років з часу закінчення ремонту, який фактично був виконаний до 31 грудня 2011 року, та на що було витрачено 30 000 грн. Проте всі розрахунки з орендодавцем він здійснював у грошовій формі без розписок, про що був складений відповідний акт у жовтні 2015 року. Разом з тим, у квітні 2016 року ОСОБА_3 направив йому претензію про сплату 4000 грн. орендних платежів, тобто не врахувавши витрачені ним кошти на ремонт квартири. Окрім того, за умовами договору оренди він повинен був сплачувати комунальні платежі після закінчення ремонту, але за жовтень-грудень 2011 року він все ж таки передав відповідачу в їх рахунок 812 грн. Тому вважає кошти в сумі 30 812 грн. безпідставно набутим майном з боку з боку ОСОБА_3

З урахуванням уточнень ОСОБА_2 просив, відраховуючи з цієї суми орендні платежі по 800 грн. щомісяця за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року, а також комунальні послуги з централізованого опалення в сумі 1804 грн. 38 коп., стягнути на його користь 16 995 грн. 62 коп. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом посилаючись на те, що з грудня 2015 року ОСОБА_2 не сплачує йому орендну плату в розмірі 800 грн. щомісяця відповідно до умов договору оренди від 15 березня 2011 року. З урахуванням уточнень вказував, що станом на лютий 2017 року мається заборгованість в розмірі 12 000 грн., а також заборгованість по комунальним платежам в розмірі 4023 грн. 16 коп., які він й просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь та понесені судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 812 грн., судовий збір у сумі 29 грн., а всього 841 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у суму 9600 грн., судовий збір у сумі 330 грн.72 коп., а всього 9930 грн. 72 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволення позовних вимог про відшкодування вартості витрат за проведений капітальний ремонт квартири, належної ОСОБА_3, скасувати і первісний позов задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 812 грн. та відмови у задоволені позову про стягнення з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 заборгованості з комунальних послуг у сумі 4023 грн. 16 коп., сторонами не оскаржується і відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не зявилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, апеляційну скаргу ОСОБА_2 просили відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позови суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по оплаті оренди утворилась за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону і встановленим по справі обставинам.

За договором найму (оренди) житла одна сторона власник житла (наймодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч.1 ст.810 ЦК України).

За положеннями ч.3 ст.815 ЦК України наймач зобовязаний своєчасно вносити плату за житло та самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісячно (ст.820 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.819 ЦК України капітальний ремонт житла, переданого у найм, зобовязаний здійснювати наймодавець, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 15 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1.

За умовами цього договору орендодавець (ОСОБА_3А.) надає згоду та доручає орендатору (ОСОБА_2А.) провести капітальний ремонт квартири за власні кошти в рахунок орендної плати, яка складає 800 грн. щомісяця, а орендатор зобовязується сплачувати її та комунальні послуги (п.п. 1.4, 4.1, 4.5).

Пунктом 4.7 договору визначено, що нарахування орендної плати та оплати комунальних послуг починається з моменту завершення ремонту, про що складається акт.

Згідно акту виконаних робіт від 31 грудня 2011 року загальна сума витрачених ОСОБА_2 коштів на капітальний ремонт квартири складає 30 000 грн., нарахування орендної плати починається з 31 грудня 2011 року.

Відмовляючи в задоволені первісного позову про стягнення коштів, витрачених на ремонт квартири та частково задовольняючи зустрічний позов про стягнення заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що витрачені ОСОБА_2 30 000 грн. на капітальний ремонт належної ОСОБА_3 квартири зараховані в рахунок орендної плати за період з січня 2012 року перша половина лютого 2015 року за 37,5 місяців (30000:800грн.), а за період з другої половини лютого 2015 року по листопад 2015 року оплата проводилась на підставі передплати за місяць вперед шляхом передання грошових коштів особисто в руки без розписок, що підтверджується Додатком №3 до договору оренди (а.с.7).

Доводи апеляційної скарги про те, що у акті виконаних робіт сторони не дійшли згоди щодо зарахування витрачених на капітальний ремонт коштів у рахунок орендних платежів є безпідставними.

Згідно Додатку №1 до договору оренди жилого приміщення від 15 березня 2011 року, який сторони підписали без зауважень і який у встановленому порядку недійсним не визнавався, сторони погодили, що витрачені орендатором особисті кошти на проведення капітального ремонту квартири зараховуються як передплата в рахунок орендної плата і після виконання капітального ремонту орендодавець гарантує орендатору строк оренди не менш трьох років (п.п. 1.2, 1.3).

Актом виконаних робіт від 31 грудня 2011 року (додаток №2 до договору оренди від 15 березня 2011 року) встановлено, що вартість капітального ремонту становить 30 000 грн. (п.п. 1.1-1.4). При цьому, у п.1.5 акту сторони дійшли обоюдної згоди, що нарахування орендної плати починається з 31 грудня 2011 року.

Також безпідставними є доводи ОСОБА_2 про те, що витрачені ним кошти на капітальний ремонт могли бути зараховані в рахунок передплати за оренду квартири тільки з часу підписання відповідачем ОСОБА_3 акту виконаних робіт, тобто з 18 вересня 2013 року, оскільки сторони у п.1.5 цього акту погодили, що нарахування орендної плати починається саме з 31 грудня 2011 року.

У додатку №3, на який позивач посилався як на підтвердження проведення передоплати оренди за весь час, фактично відтворений зміст п.4.4 договору оренди від 15 березня 2011 року, згідно якого розрахунки здійснюються на підставі передоплати за місяць на перед, орендатор проводить оплату шляхом передачі грошових коштів орендодавцю особисто в руки. При цьому, орендодавець ОСОБА_3 підтвердив відсутність заборгованості по орендній платі станом на 20 жовтня 2015 року.

Суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, дійшов вірного висновку про те, що заборгованість по орендній платі підлягає стягненню з листопада 2015 року, оскільки за період з січня 2012 року по лютий 2015 року мало місце зарахування коштів, витрачених на проведення капітального ремонту, а з лютого 2015 року по листопад 2015 року розрахунки здійснювалися на основі передоплати за місяць на перед.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року скасовано рішення апеляційного суду Донецької області від 07 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди і звільнення жилого приміщення та залишено в силі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 13 травня 2016 року, яким було розірвано договір оренди жилого приміщення від 15 березня 2011 року укладеного між сторонами стосовно квартири АДРЕСА_1.

Тому стягнення заборгованості по орендній платі обмежено судом листопадом 2016 року, оскільки з грудня 2016 року правовідносини сторін по оренді припинились. Сума заборгованості складає 9600 грн. (800 грн.х12 міс.).

Ухвалюючи рішення у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_5