Постанова № 66155140, 19.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р. Справа № 818/1240/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 818/1240/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах ДФС України від 15.07.2015 р. №33921/17-05 про визначення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2015 рік, в сумі 25000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах ДФС України від 30.06.2016 р. №31265/13-03 про визначення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2016 рік, в сумі 25000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 р. по справі № 818/1240/16 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах ДФС України від 15.07.2015 р. №33921/17-05 про визначення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2015 рік, в сумі 25000 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах ДФС України від 30.06.2016 №31265/13-03 про визначення суми податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2016 рік, в сумі 25000 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права та зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм діючого законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 р. по справі № 818/1240/16 по справі № 816/4699/15, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4367 куб.см., який зареєстровано у встановленому законом порядку 13.02.2014 р, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10).

У зв'язку з зареєстрованою власністю на вказаний автомобіль, на підставі пп. 267.6.2 п. 267 ст. 267 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області винесено податкове повідомлення - рішення №33921/17-05 від 15.07.2015 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011000, в розмірі 25000,00 грн. (а.с.9).

30.06.2016 р. Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 31265/03-03, відповідно до якого, з посиланням на підпункт 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та підпункт 267.6.2. пункту 267.6. статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб 18011000, в розмірі 25000,00 грн. (а.с.8).

Не погодившись з даними рішеннями податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення №33921/17-05 від 15.07.2015 р, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача у 2015 році обов'язку зі сплати транспортного податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За приписами пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно.

Відповідно до пп. 265.1.2. п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається зокрема з транспортного податку.

Отже, транспортний податок згідно з Податкового кодексу України є місцевим податком.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Статтею 8 Податкового кодексу України передбачено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях, а тому з аналізу наведених норм випливає, що транспортний податок, який відноситься до місцевих податків, встановлюється рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України.

Висновки податкового органу про те, що у позивача у 2015 році виник обов'язок зі сплати транспортного податку у розмірі ставки передбаченої п. 267.4 ст. 267 ПК України, оскільки із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 року власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку є помилковими, оскільки виходячи з приписів ст.ст. 8, 10 Податкового кодексу України ставка транспортного податку лише визначається Податковим кодексом, а повноваження щодо її встановлення на території певних громад належать до відповідних сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, місцеві ради за Податкового кодексу України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки.

Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Зазначені норми кореспондуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що проголошений у статті 4 Податкового кодексу України (підпункт 4.1.9 пункту 4.1). Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

З матеріалів справи встановлено, що 03.03.2015 року Сумською міською радою прийнято рішення № 4030-МР "Про встановлення транспортного податку в м. Суми", яким встановлено на території м. Суми транспортний податок.

Даним рішенням затверджено Положення про встановлення транспортного податку, яким встановлено транспортний податок, ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Враховуючи викладені норми, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення ради про встановлення транспортного податку прийнято у 2015 році, то виходячи з вимог п. 12.5 ст. 12 ПК України встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

Таким чином, оскільки рішення Сумської міської ради № 4030-МР "Про встановлення транспортного податку" прийнято 08.07.2015 року, то застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача у 2015 році обов'язку зі сплати транспортного податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення №31265/13-03 від 30.06.2016 р., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування, а тому вважає відповідач безпідставно визначив суму податкового зобов'язання позивачу з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016р. №31265/13-03.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 909-VIII, яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 викладено в новій редакції.

Так, згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).

Отже, з 01.01.2016 року змінено об'єкт оподаткування транспортним податком, а саме визначено, що транспортний податок у 2016 році сплачується за легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

На виконання п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі Методика №66).

Пунктом 2 Методики №66 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Положеннями пунктів 13 та 14 Методики №66 передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" у 2016 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Отже, з 01 січня 2016 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500,00 грн.), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

З матеріалів справи встановлено, що 08.07.2015 року Сумською міською радою прийнято рішення № 4558-МР "Про встановлення транспортного податку", яким встановлено на території м. Суми транспортний податок.

Даним рішенням затверджено Положення про встановлення транспортного податку, яким встановлено транспортний податок з 01 січня 2016 року, ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, якій використовувався до 5 років і має об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см.

Як вже зазначалося вище, за позивачем зареєстровано легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4367 куб.см.

Легковий автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER з об'ємом двигуна 4367 куб.см, та строком експлуатації до двух років, зазначено в інформації Мінекономрозвитку щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року. Таку інформацію було подано Мінекономрозвитку до Державної фіскальної служби України.

Надана Мінекономрозвитку інформація була розміщена Державною фіскальною службою України в АІС "Податковий блок" та в подальшому була врахована Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області при нарахуванні позивачу транспортного податку та прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Середньоринкова вартість легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER об'ємом двигуна 4367 см3, 2014 року випуску, з пробігом до 300000 км. (відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку) становить 2228001,75 грн., що вище 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р., вартість нового легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER об'ємом двигуна 4367 см3, 2014 року випуску становить 4896707,14 грн.

Колегія суддів зазначає, що здійснення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля не відноситься до повноважень податкової інспекції, податкові повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку контролюючими органами формуються у автоматичному режимі, на підставі інформації, внесеної ДФС України до АІС "Податковий блок".

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при нарахуванні позивачу транспортного податку відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України.

Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 267.6.10 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Тобто пп. 267.6.10 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України передбачає можливість скасування податкового повідомлення-рішення у разі незгоди власника об'єкта оподаткування транспортного податку і винесення нового з коригуванням даних наданих ним.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу щодо звірки даних про об'єкт оподаткування, що перебуває в його власності легкового автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER.

Отже позивач не скористався правом щодо скасування податкового повідомлення-рішення №31265/13-03 від 30.06.2016 року, яке передбачене пп. 267.6.10 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, на підставі аналізу норм законодавства та оцінки фактичних обставин справи суд доходить висновку, що Державна податкова інспекція у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. №31265/13-03, діяла у законний спосіб, на підставі та в межах визначених повноважень. Тому, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах ДФС України від 30.06.2016 №31265/13-03 прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 818/1240/16 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах ДФС України №31265/13-03 від 30.06.2016 року.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні вказаної частини позову відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 р. по справі № 818/1240/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 24.04.2017 р.