Постанова № 66155125, 19.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р. Справа № 553/2145/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Каліновської О. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції м. Полтава, Департамент патрульної поліції Національної поліції України на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 31.01.2017р. по справі № 553/2145/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції м. Полтава, Департамент патрульної поліції Національної поліції України

про визнання рішення протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення працівників поліції Управління патрульної поліції в м. Полтава про затримання адвоката ОСОБА_1 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв., та визнати незаконними дії працівників поліції під час затримання: а саме, не роз'яснення права під час затримання, а також підстави і мета застосування затримання; не складання протоколу про адміністративне затримання; не повідомлення родичів ОСОБА_1 про його затримання, не повідомлення Ради адвокатів Полтавської області про затримання адвоката ОСОБА_1, здійснення незаконної відеозйомки ОСОБА_1 під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні.

Постановою Ленінськогой районного суду м. Полтави від 31.01.2017 року позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції України про визнання рішення протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення працівників поліції про адміністративне затримання адвоката ОСОБА_1 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв.;

- визнано незаконними дії працівників поліції під час його адміністративного затримання, а саме: що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права під час затримання, а також підстави і мета застосування такого затримання; не було складено протокол про адміністративне затримання останнього, не було повідомлено родичів ОСОБА_1 про його адміністративне затримання, не було повідомлено Раду адвокатів Полтавської області про адміністративне затримання адвоката ОСОБА_1; про здійснення незаконної відео зйомки ОСОБА_1 під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні 20.05.2016 року в І-й міській клінічній лікарні Виконавчого комітету Полтавської міської ради з моменту його доставлення і до транспортування до іншого медичного закладу.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судового збору.

Представник Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції України, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що 20.05.2016 року працівниками патрульної поліції протокол про адміністративне затримання відносно ОСОБА_1 не складався у зв'язку з тим, що саме адміністративне затримання громадянина ОСОБА_1 не проводилося. Вважає, що працівники поліції діяли на підставі, в межах повноважень та у порядку, визначеному діючим законодавством України з дотриманням прав ОСОБА_1

Представник відповідачів в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20 травня 2016 року близько 15 год. 00 хв. Інспектор патрульної поліції ОСОБА_4 виявив припаркований на пров. Піонерському зі сторони Європейська (стара назва Фрунзе) автомобіль НОМЕР_1. З часом, інспектор помітив, що до автомобіля підходить, відчиняє його, сідає на місце водія та виходить із нього особа чоловічої статі та прямує у напрямку вул. Фрунзе, підземний перехід «Злато місто».

У зв'язку з тим, що автомобіль був припаркований із порушенням Правил дорожнього руху та знаходився на пішохідній доріжці, інспектор звернувся до особи, яка вийшла з автомобіля та зробив відповідне зауваження, в свою чергу, даний громадянин представився, що він ОСОБА_1 та пояснив, що автомобіль не був ним припаркований особисто. При цьому, інспектор, запитав у нього документи та повідомив, що автомобіль буде евакуйований за порушення Правил дорожнього руху.

Працівники поліції викликали евакуатор для доставляння транспортного засобу на майданчик тимчасового тримання.

Після прибуття на місце порушення автомобіля - евакуатора та завантаження на нього транспортного засобу марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_1 з'явився та в категоричній формі почав вимагати повернути автомобіль, посилаючись на довіреність про право керування даним транспортним засобом.

ОСОБА_1 заперечувалось керування та водіння транспортним засобом марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_2, коли працівниками було розпочато евакуацію автомобіля.

Під час початку руху евакуатора ОСОБА_1 чинились перешкоди руху евакуатора, шляхом залазення на платформу евакуатора, чіпляння за троси евакуатора, намагаючись відчепити їх від затриманого транспортного засобу, хватання патрульних за формений одяг.

При спробі відсторонити ОСОБА_1 від евакуатора, останнім було вчинено злісну непокору працівникам поліції.

Для припинення правопорушення та складання відносно порушника адміністративного матеріалу за ознаками ст. 185 КупАП, останнього було доставлено до Полтавського відділу ГУ НП в Полтавській області, в порядку ст. 259 КУпАП, для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. ст. 1,2 ЗУ «Про національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства внутрішніх справ України згідно із законом.

Основним завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку та протидії злочинності.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Завданнями і функціями Управління патрульної поліції в м. Полтава, Департаменту патрульної поліції України (відповідно до розділу 2 Положення про Департамент Патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від 18.11.2015 року № 96) є: реалізація державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, безпеки дорожнього руху, виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 23 Розділу ІV "Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1)здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2)виявляє причин та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3)вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення.

Повноваженнями поліцейського патрульної поліції України (відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 року, № 4/1) під час несення служби є: припинення виявлених адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені Законом права та повноваження; вжиття заходів із забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у т.ч. тимчасове затримання транспортних засобів і доставлення їх на спеціальні майданчики чи стоянки; профілактика, попередження та припинення адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху. Правом поліцейського під час несення служби є: вимагання від будь-якої особи дотримання публічного порядку та безпеки, прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, вимагати припинення правопорушень.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 122 КУпАП, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 15.1 ПДР України, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Як зазначено у ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2016 року під час несення служби по забезпеченню громадської безпеки та безпеки дорожнього руху працівниками патрульної поліції був виявлений транспортний засіб марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_2, який був залишений на перехресті вул. Фрунзе та пров. Піонерський у м. Полтава на пішохідному переході.

Матеріалами справи встановлено, що інспектор патрульної поліції підійшовши до автомобіля, побачив, що із водійського місця вийшов громадянин, який зачинив автомобіль та намагався зникнути з місця зупинки. На вимогу працівника поліції зупинитися, водій не реагував. Наздогнавши порушника, поліцейський попрохав пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що останній повідомив, що не є власником чи водієм транспортного засобу марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_2. При цьому, інспектором поліції було повідомлено ОСОБА_1, що транспортний засіб, який припаркований прямо на пішохідному переході, значно перешкоджає дорожньому руху, тому буде евакуйований на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів. На дану інформацію ОСОБА_1 не відреагував і відповів: «Робіть, все, як потрібно» та залишив місце порушення.

Даний діалог зафіксовано на нагрудну відеокамеру поліцейського, а відеодоказ переглянутий у суді, однак вказані обставини справи не були взяті до уваги судом першої інстанції під час прийняття рішення.

Відповідно до ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч.3 ст. 122 ( в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (відповідно до п.1.10 ПДР перешкода для руху- це нерухомий обєкт у межах смуги руху транспортного засобу…., що змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно вимог Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках», тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених ст. 265-2 КпАП України, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставленння на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Якщо порушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення, а у випадках, передбачених КпАП України, виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

З матеріалів справи слідує, що враховуючи заперечення ОСОБА_1 щодо керування вказаним транспортним засобом, після відібрання пояснень у пішоходів та водіїв транспортних засобів, які підтвердили факт, що автомобіль дійсно перешкоджає рухові автомобілів та пішоходів, працівники поліції викликали евакуатор для доставляння транспортного засобу на майданчик тимчасового тримання. Під час очікування евакуатора до автомобіля НОМЕР_3, знову підійшов ОСОБА_1, забрав з автомобіля речі та зник. Після прибуття на місце порушення автомобіля - евакуатора та завантаження на нього транспортного засобу марки «Hyundai santa fe», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_1 з'явився та в категоричній формі почав вимагати повернути автомобіль, посилаючись на довіреність про право керування даним транспортним засобом.

Працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1, що відповідно до вимог Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках», водій, власник (співвласник) тимчасово затриманого транспортного засобу, що перебуває на спеціальному майданчику чи стоянці, має право доступу до нього в присутності особи, відповідальної за зберігання такого транспортного засобу. Повернення тимчасового затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складання.

Під час початку руху евакуатора ОСОБА_1 чинились перешкоди руху евакуатора, шляхом залазення на платформу евакуатора, чіпляння за троси евакуатора, намагаючись відчепити їх від затриманого транспортного засобу, хватання патрульних за формений одяг.

При спробі відсторонити ОСОБА_1 від евакуатора, останнім було вчинено злісну непокору працівникам поліції. На неодноразові зауваження поліцейських відійти зі шляху руху евакуатора, позивач не реагував.

Вимоги поліцейських зафіксовані на нагрудні відеокамери і відеодоказ переглядався в суді, проте його залишено судом першої інстанції поза увагою та надано перевагу відеодоказам позивача.

Матеріалами справи також встановлено, що для недопущення ДТП та припинення невиконання вимог поліції, інспекторами було прийнято рішення про відсторонення позивача від евакуатора за допомогою фізичної сили.

Для припинення правопорушення та складання відносно порушника адміністративного матеріалу за ознаками ст. 185 КупАП, останнього було доставлено до Полтавського відділу ГУ НП в Полтавській області, в порядку ст. 259 КУпАП, для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час доставляння ОСОБА_1 до Полтавського відділу ГУ НП в Полтавській області до нього спецзасоби не застосовувались, але застосовувалась фізична сила у вигляді тримання ОСОБА_1 за руки, з метою припинення правопорушення.

Після доставляння ОСОБА_1 до Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, від останнього надійшли скарги на різке погіршення стану здоров'я, після чого було викликано швидку медичну допомогу. Прибувши за місцем виклику медпрацівники вважали за необхідне доставити ОСОБА_1 до 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави для проведення обстеження, після чого останнього було негайно доставлено до приймального відділення 1-ї клінічної лікарні м. Полтави.

Відповідно, до закладу охорони здоров'я направилися і поліцейські, які були присутні на місці порушення, так як порушник стверджував, що саме вони спричинили йому тілесні пошкодження. У зв'язку з цим, поліцейські вважали за необхідне проконтролювати проходження порушником повного медичного обстеження для підтвердження правомірності своїй дій та спростування звинувачень гр. ОСОБА_1 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками поліції.

Так, відповідно до листа головного лікаря 1-ї міської клінічної ОСОБА_5, 20.05.2016 року о 18 год. 10 хв. до приймального відділення 1-ї МКЛ був доставлений ОСОБА_1 з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, після травматичний плексит правого плечового сплетіння. Оглянутий: лікарями - травматологом, неврологом, терапевтом, хірургом. Після обстеження та проведення КТ головного мозку встановлений діагноз: ВСД за змішаним типом. Даних за ЧМТ не має.

Вищевказане свідчить про перебільшення впливу застосованої фізичної сили на позивача та відсутність будь-яких ушкоджень.

З матеріалів справи слідує що доставляння порушника до медичного закладу унеможливило складання протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 185 КУпАП, а тому лише 21.05.2016 року відносно ОСОБА_1 під час його візиту до підрозділу поліції працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 185 КУпАП, котрий був направлений до Октябрського районного суду м. Полтави для винесення рішення в даній справі

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним до матеріалів справи надавалися декілька письмових пояснень свідків-пішоходів та водіїв щодо перешкоджання припаркованм автомобілем НОМЕР_4 руху транспорту та інших учасників дорожнього руху, проте допит цих свідків судом першої інстанції проведено не було, що позбавило можливості встановити (підтвердити чи спростувати) факт грубого порушення ПДР, правомірність та необхідність евакуації автомобіля та небажання позивача усунути порушення ПДР відразу після його виявлення.

Вимоги позивача ОСОБА_1 щодо незаконності проведення працівниками поліції відеозйомки ОСОБА_1 є необґрунтованими оскільки у відповідності до ст. 30 ЗУ «Про національну поліцію», поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи, визначені цим законом.

У відповідності до ст. 31 ЗУ «Про національну поліцію», визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 даного Закону визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Аналогічне право поліцейського передбачено і Посадовою інструкцією поліцейського патрульної поліції, затвердженою Наказом Департаменту патрульної поліції України від 05.012016 року за №4/1, відповідно до якої: поліцейський має право використовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функцію фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису для виявлення і фіксації правопорушень, зокрема нагрудні відеокамери.

Так, відповідно до п. 3.3 Наказу Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року № 100 «Про затвердження Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер ( відео реєстраторів) працівниками поліції та доступ до відеозаписів з них», нагрудна камера активується та знаходиться в режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, в т.ч. у випадках, коли усвідомлення особою факту відео фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

Таким чином, камеру було активовано в порядку вимог наказу - під час спілкування з порушником.

Діючими нормами встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин. У даному випадку відео фіксація слугує беззаперечним доказом правомірності дій працівників поліції та відсутності в них будь-яких фактів порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1

Як свідчать матеріали справи 20.05.2016 року працівниками патрульної поліції протокол про адміністративне затримання відносно ОСОБА_1 не складався у зв'язку з тим, що саме адміністративне затримання громадянина ОСОБА_1 не проводилося, тому зважаючи на вказані обставини в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.

Висновки суду першої інстанції про бездіяльність працівників поліції по встановленню особи порушника колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріалами справи встановлено, що інформація, надана працівникам поліції позивачем стосовно чоловіка на ім'я ОСОБА_6, який нібито припаркував автомобіль НОМЕР_5 з порушенням ПДР, не знайшла свого підтвердження.

Так, зокрема, номер телефону чоловіка на ім'я ОСОБА_6, наданий ОСОБА_1, був недійним,а інформація про особу у відомчій інформаційній базі «Армор» була відсутня. Отже, працівники поліції вчиняли дії по встановленню особи порушника ПДР, однак знайти і поспілкуватись з цією людиною не виявилось можливим.

Судом першої інстанції вказаний факт було залишено поза увагою, не було вчинено дій по допиту в якості свідка вказаного чоловіка на ім'я ОСОБА_6, не зобов'язано позивача забезпечити явку вказаного свідка та не перевірено справжність номеру телефону останнього.

Отже, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції про встановлення того факту, що позивач є непричетним до паркування автомобіля з порушенням ПДР.

Крім того, на думку колегії суддів, є незрозумілим, чому суд першої інстанції взяв до уваги та не ставив під будь-який сумнів свідчення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про допит яких клопотав позивач, при цьому не врахував свідчень ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_14,, ОСОБА_13 , про допит яких клопотав відповідач.

Згідно положень ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, тобто на відповідача, та саме відповідач зобов'язаний довести правомірність свого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи було надано всі належні та допустимі докази на підтвердження правомірності власних дій.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог діючого законодавства спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України не повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, не правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу не на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції м. Полтава, Департамент патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 31.01.2017р. по справі № 553/2145/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений 24.04.2017 р.