Постанова № 66154801, 19.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 рокуЛьвів№ 876/4007/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання:Бедрій Х.П.

представника позивача:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13.07.2015 року за №00140021701.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновок податкового органу щодо отримання позивачем у 2013 році доходу у вигляді додаткового матеріального блага від Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» на загальну суму 1 038 310,00 грн. є безпідставним оскільки, за час дії кредитного договору ОСОБА_2 сплачено банку 1 119 020,00 грн. по курсу НБУ на дату погашення, що еквівалентно наданій йому сумі кредиту в розмірі 140 000,00 доларів США, що в свою чергу свідчить про погашення позивачем більшої суми ніж надано йому банком і не є додатковим доходом.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права

Апелянт просить суд, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що збільшуючи розмір грошового зобов'язання податковий орган допустив неповне з'ясування всіх обставин справи і необґрунтовано визнав загальну суму припиненого банком боргу в розмірі 1 038 314, 37 грн. матеріальним благом ОСОБА_2 оскільки, проценти та пеня за порушення виконання договірних зобов'язань щодо своєчасності сплати коштів у будь-якому випадку не можуть визнаватися благом особи і їх прощення не зумовлює виникнення у позивача додаткового блага.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що в період з 15 по 21 травня 2015 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління ДФС в Закарпатській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 27 травня 2015 року за № 961/07-01-17-01/НОМЕР_1(а.с.9-12).

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків:

- пп.49.18.4 п. 49.18 статті 49 Розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року із змінами і доповненнями, в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік;

- пп.164.2.17 «д» п. 164.2 статті 164 Податкового кодексу, внаслідок чого перевіркою донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за грудень 2013 року в сумі 176284,04 грн..

На підставі акту перевірки контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.07.2015 року форми «Р» яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 220525,05 грн., з них грн. за податковими зобовязаннями 176284,04 та 44241,01 грн. за штрафними ( фінансовими ) санкціями.

Так, контролюючий орган під час перевірки дійшов висновку, що ОСОБА_2 у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік не задекларував дохід в розмірі 1038314,37 грн. а саме частину анульованої кредитної заборгованості. Такий дохід виник у позивача внаслідок списання йому кредиторської заборгованості ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», за кредитним договором від 01.09.2006 №014/4041/81/29075..

Як видно з договору про припинення зобовязань за кредитним договором від 01.09.2006 №014/4041/81/29075, в четвертому кварталі 2013 року банком ПАТ «Універсал Банк» анульовано фізичній особі ОСОБА_2В, частину кредитної заборгованості у розмірі у розмірі 129 902, 96 дол. США, що становить 1 038 314,37 грн. по офіційному курсу НБУ. (а.с. 16 )

Даний договір є належним чином підписаний сторонами, та відповідно до п.1.5 Договору Позичальник вважається належним чином повідомлений про те, що сума анульованих боргових зобов'язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов'язання було анульовано. Сплата податків, пов'язаних із виконанням цього договору, здійснюється відповідно до податкового законодавства і не впливає на цивільно-правові відносини за цим Договором.

Докази того що договір від 24.12.2013 про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/4041/81/29075 від 01.09.2006 року оспорений будь - якою із сторін, або визнаний недійсним, або розірваний сторонами немає, а тому згідно з презумпцією дійсності правочинів такий договір є належним та допустимим доказом з приводу викладених у ньому обставин.

Крім цього, ПАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» надав до контролюючого органу розрахунок 1 ДФ про майно та доходи, дані з яких відобразились у відомостях центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми нарахованих доходів позивачу від ПАТ «ОСОБА_4 банк Аваль» за ознакою « 126» додаткове благо на суму у розмірі 1038314 грн., що і стало базою для нарахування йому податку на доходи фізичних.

Також, позивачем не подано до контролюючих органів декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, що, в свою чергу, порушує пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

Відповідно до пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами ПКУ) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

В даній справі має місце прощення банком суми отриманого позивачем кредиту, через що вартість активів останнього не зазнала змін (зменшення) через необхідність погашення відповідного боргу тому, фактично ОСОБА_5 отримав дохід у формі додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

При цьому, анулювання основної суми боргу призвело до збереження активів (у тому числі коштів позивача) оскільки, обов'язок погашення боргу є скасованим.

Із урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги вимоги пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України позивач, будучи платником податку на доходи фізичних осіб зобовязаний задекларувати вищевказаний дохід в розмірі 1038314,37 грн. за ознакою додаткове благо отриманий у четвертому кварталі 2013р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законом та Конституцією України.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Керуючись ст.195, ст.197, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за № 807/2301/15 скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Суддя ОСОБА_6 Суддя ОСОБА_7 Суддя ОСОБА_8