Постанова № 66150861, 12.04.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3219/15-а

Провадження № 2а/521/13/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Леонова О.С.

при секретарі: Малиш О.Л.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради за участі третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення та зобовязання вичинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та зобовязання вичинити певні дії.

28.02.2015 року ухвалою Малиновського районного суду (с. Буран О.М.) у справі було відкрито провадження.

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується ОСОБА_5 суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 26.04.2016 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду та по справі було визначено головуючого суддю Леонова О.С.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27.08.2005 року вона ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6, з яким оселилась проживати в кімнаті №93, площею 11,3 кв.м. гуртожитку заводу «Стальканат» «Стальканат Сілур», по вул. Водопроводній, будинок 13-а, в м. Одеса. При цьому вони обидва працювали на цьому заводі.

Рішенням Одеської міської ради № 2495-VI від 21.12.2012 року гуртожиток був переданий до комунальної власності м. Одеси, після чого жильці почали процес приватизації кімнат.

16.08.2014 року їй та її чоловікові були виготовлені технічні паспорти на житлові приміщення.

15.10.2014 року її чоловік ОСОБА_6 помер, та не встиг до оформити право власності на приміщення № 93, в якому вони проживали.

Після смерті її чоловіка ОСОБА_6 кімнату №93 опечатали працівники КП «ЖБК Хмельницький» та до теперішнього часу доступу до цієї кімнати вона не має, не може користуватися особистими речами, які знаходяться в цій кімнаті.

В 2014 році вона звернулась в ОСОБА_3 районну адміністрацію Одеської міської ради із заявою про надання їй в користування житлового приміщення №93 в гуртожитку №23-а по вул. Водопроводній в м. Одесі.

У відповідь отримала розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради, в якому зазначено, що ця кімната передана співпрацівнику КП «ЖБК Хмельницький».

Її син ОСОБА_7 мешкає в кімнаті №77 зі своєю дружиною, а їй фактично немає місця, де проживати.

З чоловіком вони проживали в кімнаті №93 більше 10 років та вели спільне господарство, при цьому користувались наданим їм сараєм, сплачували за кімнату та сарай.

Просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради від 06/0106 від 16.01.2015 року, зобовязати ОСОБА_3 районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з нею договір найму житлового приміщення за адресою м. Одеса, вул. Водопровідна, №13а в кімнаті №13.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили суд її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, але надав суду письмове заперечення (а.с.50-52), в яких просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про розгляд справи була повідомлена в установленому законом порядку.

Суд, вислухавши пояснення позивач та її представника, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, 08.05.2013 року ПАТ «Стальканат Сілур» завод «Стальканат» було видано ордер на житлову площу в гуртожитку на імя ОСОБА_6 на право зайняття з родиною з 1 людини, житлової площі в гуртожитку №1 в м. Одесі по вул. Водопроводній, буд. 13-а кімната №93 розміром 11,3 кв.м. (а.с.10)

16.08.2014 року на імя ОСОБА_6 комунальним підприємством «Міське агентство з приватизації житла» було зроблено технічний паспорт на кімнату №93 в житловому будинку №13-а по вул. Водопроводній, в м. Одесі (а.с.11).

27.08.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії І-ЖД № 224430 (а.с.17)

16.10.2014 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 391811.

За життя ОСОБА_6 не приватизував житлову площу в гуртожитку №1 в м. Одесі по вул. Водопроводній, буд. 13-а кімната №93, що підтверджується довідкою КП «Міське агентство з приватизації житла» № 1032/01-03 від 26.08.2014 року про те, що ОСОБА_6 згідно бази компютерних даних КП «Міське агентство з приватизації житла», проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресами: АДРЕСА_1, вул. Водопровідна, 13 корп.а,к.33, вул. Водопровідна 13-а к.93 участь в приватизації державного житла не приймав, житлові чеки не використані (а.с.15)

У звязку з чим 01.12.2014 року ОСОБА_1 звернулася до голови ОСОБА_3 районної адміністрації із заявою, в якій вона просила закріпити кімнату №93 за адресою вул. Водопровідна, 13-а за нею (а.с.8)

08.12.2014 року до голови ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради звернувся генеральний директор ПрАТ «ВО «Стальканат Сілур» з проханням закріпити за ОСОБА_1 кімнату №93 в гуртожитку по вул. Водопроводній, 13-а в м. Одесі (а.с.47).

ОСОБА_3 районної адміністрації №К-2014 від 28.01.2015 року на заяву ОСОБА_1 було повідомлено, що розпорядженням районної адміністрації від 16.01.2015 року №06/01-06, кімната №93 у вказаному гуртожитку надана працівнику КП «ЖКС Хмельницький» (а.с.9,53).

Відповідно до ст. 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини першої статті 24 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відносини щодо взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, черговість надання жилих приміщень таким громадянам, врегульовані, зокрема,Житловим кодексом Української РСР, "Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затвердженими постановою ОСОБА_5 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470.

Відповідно до пункту 3 ОСОБА_5 Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 зобов'язано виконавчі комітети місцевих ОСОБА_5 народних депутатів, профспілкові органи, міністерства, державні комітети і

відомства УРСР, а також підприємства, установи, організації незалежно від їх підпорядкованості суворо додержуватися Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 15 Житлового кодексу Української РСР, визначені повноваження виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах ОСОБА_5 у межах і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Правовий режим гуртожитків урегульовано главою 4 цього Кодексу.

За вимогами ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті міської ради. Ця ж норма закріплена і п.2, 5 Примірного положення про гуртожитки , затвердженогопостановою ОСОБА_5 Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки». За змістом ст.ст. 127 - 131 ЖК Української РСРта п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ОСОБА_5 міністрів УРСР від 3 червня 1986 року, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно ст.128,129 ЖК України, п.10 Примірного положення про гуртожитки єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання площі в гуртожитку.

Так,стаття 8 Європейської конвенції з прав людини(далі - Конвенція) гарантує права особи на повагу до житла.

В цій же статті зазначаються загальні принципи, конкретні положення, які може застосовувати держава, обмежуючи здійснення цих прав.

Європейський суд у всіх своїх рішеннях зазначає, що втручання у зазначене право може бути виправданим лише при умові, що втручання буде здійснене "відповідно до закону", повинно переслідувати законну мету і бути необхідним у демократичному суспільстві для досягнення цієї мети.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом в кімнаті №93 по вул. Водопроводній 13-а в м. Одесі, вели спільний побут за життя чоловіка, а після смерті ОСОБА_6 їх спільні з ОСОБА_1 речі були виставлені з кімнати та кімнату опечатали. Суд оцінюючи свідчення свідків, вважає, що данні обставити не дають підстав стверджувати про порушення права ОСОБА_1 на спірну кімнату, що знаходиться у комунальній власності громади м. Одеси.

Позивачка ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснила, що після смерті чоловіка до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини вона не зверталась, та спадщину вона не прийняла до теперішнього часу. На квартирному та кооперативному обліку громадян Малиновського району м. Одеси, які потребують поліпшення житлових умов вона не перебувала тому, що станом на момент прийняття спірного розпорядження вона була зареєстрована та проживала у цьому ж будинку у кімнаті № 77 по вул. Водопровідна 13-а м. Одеса разом з сином.

У звязку з тим, що після смерті ОСОБА_6, кімната № 93 стала вільною, ОСОБА_1 було подано до ОСОБА_3 районної адміністрації м. Одеси заяву від 01.12.2014 року про закріплення за нею кімнати № 93, у звязку з тим, що вона проживає в одній кімнаті разом з дорослим сином у віці 23 роки та згідно з житловим кодексом вона має право на поліпшення житла.

Крім того, директором ЖКС «Хмельницький» було надано клопотання до ОСОБА_3 районної адміністрації про надання вільної кімнати провідному бухгалтеру дільниці №2 ОСОБА_4, яка перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, складом сімї одна особа.

Згідно з довідкою із домової книги про склад родини виданою Дільницею № 2 ЖКС «Хмельницький» ОСОБА_4 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2 без права проживання з 29.08.2012 року.

З інформаційної довідки реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.12.2014 р. вбачається, що у реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на майно зареєстроване за ОСОБА_4

Відповідно до п.3.2.7, п.п.2,5-9, 11-13 Положення про ОСОБА_3 районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 року за № 4584-VI районна адміністрація: веде квартирний та кооперативний облік громадян району, які потребують поліпшення житлових умов; видає розпорядження про включення жилих приміщень до службових та веде їх облік; веде облік осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень; видає ордери на заселення особам, які перебувають на квартирному обліку в районі, на підприємствах, в установах та організаціях району; видає ордери на службові жилі приміщення; видає ордери на жилі приміщення в гуртожитках, які перебувають на балансі територіальної громади міста та видає розпорядження про укладання договорів найму жилих приміщень в указаних гуртожитках; вирішує питання укладення та внесенню змін до договорів найму жилих приміщень та їх бронювання; видає розпорядження про надання жилих приміщень у встановленому законом порядку; видає розпорядження про приєднання вивільнених жилих і нежилих приміщень та про виключення жилих приміщень з числа службових.

Розпорядженням ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради № 06/01-06 від 16.01.2015 року вирішено на підставі клопотання директора КП «ЖКС «Хмельницький» від 14.01.2015 року (лист №35), надати провідному бухгалтеру дільниці №2 ОСОБА_4 кімнату №93, житловою площею 11,3 кв.м. в гуртожитку по вул. Водопроводній, 13а і видати ордер для вселення на дану житлову площу складом сімї 1 чоловік.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради від 06/0106 від 16.01.2015 року не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 районна адміністрації діяла в межах повноважень, які передбачені у Положенні про ОСОБА_3 районну адміністрацію, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 13.02.2014 року за № 4584-IV та надала особі житло для проживання.

Що стосується вимог позивача, про зобовязання ОСОБА_3 районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з нею договір найму житлового приміщення за адресою м. Одеса, вул. Водопровідна, №13а в кімнаті №93, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки позивач вже забезпечена житлом та має кімнату №77 в гуртожитку по вул. Водопровідна, 13а, де вона і зареєстрована з 09.07.2001 року, що підтверджується довідкою (з місця проживання про склад родини та реєстрацію) №1194 від 30.06.2015 року виданої КП ЖКС «Хмельницький» (а.с.45).

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленогостаттею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, суд має встановити порушення прав особи, що звертається до суду за їх захистом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги не є обґрунтованими, оскільки позивач не довів порушення свого права оскаржуваним розпорядженням.

Керуючись, ст.ст.6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 71, 100, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної адміністрації Одеської міської ради за участі третьої особи ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення відмовити.

ОСОБА_5 може бути оскаржено протягом 10-ти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні мають право оскаржити постанову протягом 10-ти днів з дня отримання її копії.

ОСОБА_5 ухвалена в нарадчій кімнаті й видрукувано в одному екземплярі.

Суддя: