Постанова № 66142726, 14.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 33/790/437/17 Головуючий І інстанції

Справа № 627/24/17 ОСОБА_1

Категорія: ст. 130 КУпАП Доповідач Міненкова Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2О, за участю секретаря Михайлюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и в :

Постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року,-

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2016 року о 23 год. 50 хв. по вул. Охтирській в смт. Краснокутськ, Харківської області водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота.

Від проходження медичного огляду на предмет алкогольного спяніння, у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків - відмовився.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду необґрунтована, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Посилається, що суд дійшов помилкового висновку про повідомлення про день і час слухання справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про день та час судового засідання.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Враховуючи позицію ОСОБА_3, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та, вважаю необхідним задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи суд провів судовий розгляд в відсутність особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, за відсутності даних про належне повідомлення ОСОБА_3. про судовий розгляд.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише в випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вказував в своїй скарзі ОСОБА_3 про розгляд справи він повідомлений не був, повістка про виклик до суду йому вручена не була, що підтверджується матеріалами справи, оскільки направлена судова повістка повернулась до суду першої інстанції з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 10). Крім того, наявна в матеріалах справи розписка про отримання судової повістки для вручення в суді, не містить підпису адресата про отримання (а.с. 11).

Ті обставини, що апелянт не був повідомлений в передбачений чинним КУпАП спосіб про місце, день та час судового розгляду, підтверджуються даними справи про притягнення апелянта до відповідальності, про розгляд справи за місцем свого перебування апелянт судом повідомлений не був; висновки суду про можливість слухання справи в його відсутність, про те, що він був повідомлений належним чином, не відповідають фактичним обставинам справи. Відомості про вручення судової повістки в справі відсутні. Суд вживав заходів для вручення судової повістки апелянту, але відомості про належне повідомлення апелянта про слухання справи (що, на думку суду першої інстанції, свідчило про належне повідомлення апелянта), в справі відсутні. Висновки суду з цього приводу не відповідають вимогам ст. 277-2 КУпАП.

Суд, розглядаючи справу у відсутності ОСОБА_3 не дотримався гарантії справедливості судового процесу.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із обєкта і цілі ст.6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25, ЄСПЛ 2002-II, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про підтвердження доводів апелянта щодо неповідомлення його про здійснення Краснокутського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року судового розгляду справи щодо нього, а висновки суду першої інстанції про можливість розгляду справи в його відсутність є поспішними; особа яка притягається до адміністративної відповідальності, була позбавлений можливості здійснювати свій захист в суді першої інстанції, в зв'язку з чим постанова Краснокутського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової постанови.

При цьому апеляційний суд зважає, що з огляду на рішення Європейського суду з прав людини в справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010року, де суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції; Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3. 24.12.2016 року о 23 год. 50 хв. по вул. Охтирській в смт. Краснокутськ, Харківської області водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння. Від проходження медичного огляду на предмет алкогольного спяніння, у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків - відмовився., чим порушив п.2.9 «а» ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Його вина у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими апеляційним судом доказами, а саме: протоколом серії АП1 № 365987 від 24.12.2016 року (а.с. 1), поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які засвідчили відмову водія ОСОБА_3 від проходження огляду на стан алкогольного спяніння (а.с. 2-3).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що в провадженні відсутні докази, що він взагалі керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, не заслуговують на увагу, оскільки такі його твердження суперечать матеріалам справи.

Так, п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 365987 від 24.12.2016 року складений саме за відмову ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, у присутності двох свідків; або лікарем закладу охорони здоров'я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп'яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

За наявності таких кваліфікуючих ознак компетентними особами складається протокол про адміністративне правопорушення п.2.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вони містять достатньо даних на підставі яких можна зробити висновок про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

Однак, відповідно до положень ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомча суду(судді), стягнення може бути накладене не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині третій цієї статті.

Згідно п.7 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у звязку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Враховуючи характер правопорушення, з приводу якого щодо ОСОБА_3 був складений відповідний протокол, строк накладення адміністративного стягнення за його вчинення на момент розгляду справи сплинув.

Керуючись ст.ст. 287, 288, 293, 294, 295 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Поновити апелянту строк на оскарження як пропущений з поважних причин.

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 06 лютого 2017 року скасувати, винести нову якою, визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 винним за ч.1 ст.130 КУпАП однак провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у звязку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2