Ухвала суду № 66136011, 20.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/6529/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Декаленко В.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просив: визнати протиправним припинення Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації виплати призначеної йому на період з 03.11.2015 по 02.05.2016 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на поживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобов'язати відповідача поновити виплату зазначеної допомоги з 21.03.2016.

У зв'язку з відмовою від частини позовних вимог (т. 1 а.с. 125), ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року закрито провадження у справі в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації поновити виплату адресної допомоги з дати припинення її виплати (21.03.2016).

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що ОСОБА_2 з 4 грудня 2014 року перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як особа, внутрішньо переміщена з тимчасово окупованої території АР Крим, що підтверджується довідкою №3007002700 від 04.12.2016, термін дії якої продовжувався кожні шість місяців відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Після останнього звернення позивача строк дії довідки був продовжений до 21.03.2016 (а.с. 76).

Поряд із цим, позивачеві було призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Також у матеріалах справи міститься копія розпорядження начальника управління від 01.12.2015, згідно з яким встановлено її розмір 442 грн., на період з 03.11.2015 по 20.03.2016 - дату зняття з обліку в базі даних переміщених осіб.

Починаючи з 21.03.2016 відповідач припинив виплату позивачу призначеної допомоги, мотивуючи це закінченням строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтвердив листом від 14.04.2016 №09101-09101/3-68/1-40 (а.с. 11-13).

Позивач, вважаючи що відповідачем протиправно було припинено виплату вказаної допомоги, оскільки з 13.01.2016 набрала чинності нова редакція ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яка передбачала безстроковість дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що нормами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не регулюється механізм надання, призначення, виплати, припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, натомість на момент припинення виплати позивачу такий механізм визначався Постановою № 505 і оскільки відповідач у межах спірних правовідносин діяв відповідно до її вимог, то підстави для визнання його дій протиправними відсутні.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на час виникнення спірних відносин, визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 505 (далі за текстом - Порядок № 505).

За правилами пунктів 2 та 3 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Отже, зі змісту наведених правових норм слідує, що названа допомога призначається сім'ї внутрішньо переміщеної особи на строк до шести місяців і обов'язковою умовою для її призначення, в тому числі на наступний строк, є звернення до органу соціального захисту населення або уповноваженого банку. Тобто за відсутності такого звернення, її виплата не продовжується.

У матеріалах справи міститься копія розпорядження начальника управління від 01.12.2015 згідно з яким позивачеві встановлено розмір допомоги - 442 грн., на період з 03.11.2015 по 20.03.2016 - дату зняття з обліку в базі даних переміщених осіб (а.с. 78).

Судом правильно встановлено, що з 13.01.2016 набрала чинності нова редакція ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", якою передбачено безстроковість дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Тобто у позивача відпала необхідність продовжувати строк дії зазначеної довідки № 3007002700.

Водночас, Порядок № 505, в тому числі щодо обов'язку подавати до уповноваженого органу заяву про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, змін не зазнав, а положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не регулюють механізму надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на час виникнення спірних відносин. Єдиним нормативно-правовим актом, яким врегульовано зазначені питання є Порядок № 505.

Підстави припинення виплати грошової допомоги визначені пунктом 12 Порядку № 505, відповідно до якого, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення виплати грошової допомоги з наведених підстав стосується випадків, коли такі підстави виникли у межах строку, на який її було призначено. Якщо ж строк закінчився і особа не виявила наміру для продовження її виплати, то в управління не виникає обов'язку продовжувати виплачувати таку допомогу.

На момент прийняття розпорядження від 01.12.2015, діяла редакція Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", якою передбачалося, що термін дії довідки внутрішньо переміщеної особи становить шість місяців з моменту її видачі і може продовжуватися на наступні шість місяців (ч. 8 ст. 4 Закону), при цьому термін дії довідки позивача, станом на той момент, був встановлений до 21.03.2016. Відповідно у розпорядженні вказано період виплати допомоги з 03.11.2015 по 20.03.2016 (а.с. 78).

Зазначене розпорядження є чинним і у межах спору не оскаржується.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач після 21.03.2016 звертався до управління соціального захисту населення із заявою про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, як того вимагають положення п. 3 Порядку № 505.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваних діях відповідача протиправності, оскільки останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, апеляційний суд враховує, що у подальшому, відповідачем було виявлено обставини надання позивачем недостовірних даних, а саме щодо його працевлаштування у місті Києві ще до початку збройного конфлікту, у зв'язку із чим відповідач дійшов висновку про те, що позивач не може вважатися внутрішньо переміщеною особою у розумінні Закону і скасував довідку №3007002700.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, позивачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними - залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 21 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.