Постанова № 66135532, 24.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 квітня 2017 року №826/14414/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СГ Україна»додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №12026552203.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» за період серпень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 232 790,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 15.01.2015 №23/26-55-22-03/39161502 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2015 №12026552203, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 290 988,00 грн., у тому числі: 232 790,00 грн. -за основним платежем, 58 198,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Відповідно до змісту акта перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.01.2015 №23/26-55-22-03/39161502, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства України зроблені з огляду на відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон».

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» (постачальник) укладено договір від 07.07.2014 №87, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати покупцю обладнання та комп'ютерні програми, а покупець - приймати такий товар та оплачувати його згідно умов цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 07.07.2014 №87, видаткових накладних, податкових накладних, видаткових накладних, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень.

Згідно доводів позивача доставка товару від товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» до позивача здійснювалась із залученням перевізника, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

З товарно-транспортних накладних видно, що пунктом розвантаження є м. Київ, бульвар Лепсе, 4.

На підтвердження того, що у позивача є приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Лепсе, 4, товариством надано копію договору оренди приміщення від 04.06.2014 №100, акт від 14.07.2014 приймання-передачі приміщення в оренду згідно договору оренди приміщення від 04.06.2014 №100 та додаток №1 до договору оренди приміщення від 04.06.2014 №100.

Однак, суд проаналізувавши зміст договору від 07.07.2014 №87 встановив, що позивачем не надано визначених пунктами 2.1, 2.2, 2.3 частини другої цього договору заявок та рахунків-фактур.

Згідно пункту 4.2 частини четвертої договору від 07.07.2014 №87 оплата товару здійснюється банківським переказом на рахунок постачальника, що вказаний у реквізитах.

На порушення вимог зазначеного пункту позивачем надано копії платіжних доручено, а не виписку по банківському рахунку.

Окрім того, згідно доводів позивача доставка товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон» до позивача здійснювалась із залученням перевізника, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

З товарно-транспортних накладних видно, що перевізником є державне підприємство «Компанія «Атлас».

Однак, позивачем не надано доказів укладення договору з державним підприємством «Компанія «Атлас» на отримання транспортних послуг.

Також, з виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» податкових та видаткових накладних вбачається, що вони підписані операціоністом ОСОБА_2, в той час як директором товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон» є ОСОБА_3

На підтвердження повноважень в операціоніста ОСОБА_2 виписувати податкові та видаткові накладні від товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон» позивачем не надано.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» (постачальник) укладено договір від 01.07.2014 №39, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю обладнання, а покупець зобов'язується приймати такий товар та оплачувати.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01.07.2014 №39, видаткових накладних, податкових накладних, видаткових накладних, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень.

Згідно доводів позивача, доставка товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна», здійснювалась позивачем самостійно автомобілем Fiat Doblo Panorama, орендованим у державного підприємства «Компанія «ATLAS», що підтверджується договором оренди від 01.06.2014 №98 та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Суд проаналізувавши зміст договору від 01.07.2014 №39 встановив, що позивачем не надано визначених пунктом 2.2 частини другої цього договору рахунків-фактур.

Згідно пункту 4.1 частини четвертої договору від 01.07.2014 №39 оплата ціни партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На порушення вимог зазначеного пункту позивачем надано копії платіжних доручено, а не виписку по банківському рахунку.

Також, з виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» податкових та видаткових накладних вбачається, що вони підписані операціоністами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в той час як директором товариства з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» є ОСОБА_4

На підтвердження повноважень в операціоністів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виписувати податкові та видаткові накладні від товариства з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» позивачем не надано.

Окрім того, суд звертає увагу, що операціоніст ОСОБА_2 виписувала податкові та видаткові накладні як від товариства з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна», так і від товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон».

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «СГ Україна» та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» вказано на акти державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 30.12.2014 №1321/26-55-22-13/38999959 про результати проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Про сервіс» за період серпень 2014 року та державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.12.2014 №1238/26-55-00-02/37193731 про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Граммон» та товариством з обмеженою відповідальністю «СК-ЕКСПРЕСТРЕЙД» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Окрім того, контролюючий орган в письмових запереченнях наголошував на тому, що податкові накладні від контрагентів позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Систем груп Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «Граммон» виписані неуповноваженими особами.

Слід зазначити, що в разі, коли податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від невідомих осіб, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій.

Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Отже, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагентів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.