Ухвала суду № 66135495, 19.04.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

19 квітня 2017 року справа № 823/564/17

16 год. 43 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Цаплі І.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кищенці до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови.

ВСТАНОВИВ:

05.04.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю Кищенці (далі позивач) з адміністративним позовом до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 22 березня 2017 року ВП № 53625831.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в адміністративному позові та додатковий поясненнях. Зокрема представником зазначено, що оскаржувана постанова винесена в рамках кримінального провадження на виконання ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2016 № 1-кс/705/1461/16. При цьому наголошено щодо відсутності порядку судового оскарження рішень, чи без діяльності державного виконавця при виконанні вироку, ухвал суду у кримінальному провадженні нормами КПК України, а тому судове оскарження такої постанови на думку представника позивача проводиться в порядку ст. 181 КАС України.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надавши клопотання щодо здійснення розгляду справи без його участі.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження з огляду на таке.

Судом встановлено, позивач звернувшись до суду з адміністративним позовом щодо скасування постанови державного виконавця Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження від 22 березня 2017 року ВП № 53625831 має на меті скасувати арешт майна яке належить ТОВ «Кищенці» застосованого на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.12.2016 в справі № 705/5889/16-к (1-кс/705/1461/16) прийнятої в порядку КПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно зі частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У відповідності до пункту 2 частини 3 цієї статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Кримінальне судочинство, згідно зі рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001, - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Також, Конституційний Суд України у справі № 19-рп/2011 зазначив, що правовідносини, які мають місце під час розгляду заяв, скарг і повідомлень, в тому числі заяву про злочин, за своєю правовою природою є кримінально - процесуальними, тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року N 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Частиною першою статті 30 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Особливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано главою 26 розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України, а строки та порядок скасування арешту майна під час досудового розслідування та судового провадження установлено ст. 174 вказаного Кодексу.

Пунктом 1 статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, вищевказаними приписами чинного законодавства особі, яка є власником майна, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні, у тому числі й у тому випадку, коли дана особа не є учасником вказаного кримінального провадження, надано право звернутися із клопотанням по скасуванню арешту, а також вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

Аналогічні положення закріплені і в ч. 1 ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 N 1404-VIII, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Окрім того, суд роз'яснює позивачу щодо альтернативи судового провадження, яка закріплена ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" є процедура адміністративного оскарження, яка передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, зумовлені зняттям арешту майна, накладеного під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, необхідно вирішувати в порядку кримінального, а не адміністративного судочинства.

Отже, дану позовну заяву слід розглядати в порядку кримінального судочинства, місцевим загальним судом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.( ч. 2 ст. 157 КАС України).

За таких умов, провадження у даній справі слід закрити, оскільки розгляд даного спору віднесено до юрисдикції Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 157, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 823/564/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кищенці до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом пяти днів з моменту її проголошення. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2017