Постанова № 66135484, 04.04.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2017 року Чернігів Справа № 825/421/17

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., за участі секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомОСОБА_1

до Військової частини-польової пошти В 1688

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити

певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду 06.03.2017 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В 1688 (далі в/ч - польова пошта В1688), у якій він просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч - польова пошта В1688 від 15.12.2016 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді сувора догана;

- зобовязати в/ч польова пошта В1688 нарахувати всі належні позивачу премії, надбавки та винагороди, яких він був позбавлений за грудень 2016 року;

- зобовязати в/ч польова пошта В1688 внести відповідні зміни у наказ від 05.01.2017 року №7, що стосується позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проведення службового розслідування не повно досліджено наявність причинового звязку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, умови та причини, що сприяли правопорушенню та ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення. Крім того, позивач посилається порушення відповідачем приписів статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умовами якої визначено, що розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, що не було виконано. Також протиправність, на думку позивача, полягає у тому, що командир військової частини позбавив його можливості надати свої пояснення, чим позбавив його права на захист та спростування наявності у його діях порушень посадових обовязків, що прямо суперечить статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Позивач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, 15.03.2017 надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав письмову заява про розгляд справи без його участі.

У письмових запереченнях, які надійшли на адресу суду 03.04.2017, в/ч польова пошта В1688 у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі, посилаючись на Дисциплінарний статут Збройних Сил України, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, та зазначаючи про посадові обовязки начальника служби військової частини. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 жодного разу не підійшов особисто та не прибув до командира в/ч - польова пошта В1688 щодо ознайомлення, оскарження чи спростування фактів порушення ним військової дисципліни.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 128, ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1, військовослужбовець Збройних Сил України, проходить військову службу за контрактом у в/ч польова пошта В1688 на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння (далі РАО).

На підставі рапорта позивача від 25.11.2016 наказом командира в/ч польова пошта В1688 від 25.11.2016 №287 призначено проведення службового розслідування щодо зясування обставин несвоєчасної передачі озброєння на бази та арсенали.

У звязку з неспроможністю начальника служби РАО майора ОСОБА_1 надати пояснення та довідкові матеріали термін проведення службового розслідування було продовжено на 10 діб наказом командира в/ч польова пошта В1688 від 01.12.2016 за №293.

В ході проведення службового розслідування були відібрані пояснення у прапорщика ОСОБА_2, капітана ОСОБА_3, капітана ОСОБА_4 та інших.

Крім того, в матеріалах службового розслідування міститься довідка про відмову надання пояснення майора ОСОБА_1, підписана начальником протиповітряної оборони, старшим помічником начальника відділення персоналу, начальником електротехнічної служби.

За результатами розслідування складено акт проведення службового розслідування, з якого слідує, що начальник служби РАО майор ОСОБА_1 порушив положення статтей 16, 82-84, 93 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, своєчасно не забезпечив здавання в ремонт озброєння, бойової та іншої техніки. Крім того, відповідно раніше виданих наказів командира частини своєчасно не відпрацював необхідні документи та не погодив їх в ЦРАО військова частина А0120, а переклав з себе відповідальність по відпрацюванню документів та їх погодження на командирів підрозділів.

На підставі акта службового розслідування відповідачем було винесено наказ від 15.12.2016 № 1541 згідно п. 1 якого, начальнику служби РАО майору ОСОБА_1 за самоусунення від виконання службових обовязків оголошено «Сувору догану».

Наказом командира від 05.01.2017 №7 майору ОСОБА_1 було встановлено зменшений розмір премії з урахуванням дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Вважаючи вищезазначений наказ та дії відповідача щодо встановлення зменшеного розміру премії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16).

Статті 82-84 вищезазначеного Закону України регулюють загальні обовязки всіх начальників служб військової частини. Так, начальник служби полку в мирний і воєнний час відповідає за відповідний вид забезпечення полку цією службою; за підготовку підрозділів полку відповідно до своєї спеціальності; за забезпечення полку озброєнням, бойовою та іншою технікою і матеріальними засобами зі своєї служби, їх правильне використання та утримання в порядку і справності; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, підпорядкованих підрозділів і служби; за додержання правил охорони довкілля підпорядкованими підрозділами на об'єктах служби, їх пожежну безпеку і санітарний стан; за стан навчально-матеріальної бази відповідно до своєї спеціальності.

Крім того, начальник служби полку зобовязаний стежити за справністю озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби в підрозділах полку і на підпорядкованому складі, організовувати їх правильну експлуатацію (використання) та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки; організовувати ремонт озброєння, бойової та іншої техніки (майна) зі своєї служби в полку, контролювати якість і терміни його проведення, своєчасно забезпечувати здавання в ремонт озброєння, бойової та іншої техніки (майна), які не можуть бути відремонтовані своїми силами та виконувати інші обовязки, передбачені Законом.

Відповідно до статті 93 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» начальник служби ракетно-артилерійського озброєння полку підпорядковується заступникові командира полку з озброєння і є прямим начальником особового складу служби ракетно-артилерійського озброєння полку.

На доповнення вимог, викладених у статтях 82-84 вищезазначеного Закону України, начальник служби ракетно-артилерійського озброєння полку відповідає за збереження озброєння, боєприпасів і військово-технічного майна на складах полку і зобов'язаний організовувати регламентні роботи та роботи з ремонту ракетно-артилерійського озброєння, огляд боєприпасів полку і забезпечувати їх виконання спеціальним інструментом та обладнанням; доповідати щомісяця заступникові командира полку з озброєння про виконання планів ремонту і технічного обслуговування ракетно-артилерійського озброєння полку і про ліміт витрати боєприпасів;

Дисциплінарний статут Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24 березня 1999 року «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут) визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.

Згідно з п. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Згідно ст. 83 - 85 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення (ст. 87 Дисциплінарного статуту).

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збоойних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначає Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 N 82 (далі - Інструкція).

Підпунктом 1.2 пункту 1 Інструкції визначено, що службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Відповідно до п.п. 1.5 п.1 Інструкції службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.

Згідно з п.п. 2.2 п.2 Інструкції посадові особи Збройних Сил України зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред'являти відповідні документи чи матеріали.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Підпунктом 5.1 пункту 5 Інструкції визначено, що посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм права, судом встановлено, що відповідачем дотримано строки та порядок проведення службового розслідування.

Відповідно п. 31.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 (далі - Наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260), командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії частково на 20% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення сувора догана.

Командир військової частини позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником).

Таким чином, дослідивши фактичні підстави виникнення спірних правовідносин, суд враховує, що відповідно і факт несвоєчасного здавання в ремонт озброєння, бойової та іншої техніки, і здійснення даного порушення саме майором ОСОБА_1, доведено матеріалами службового розслідування, крім того, встановлено, що відповідно раніше виданих наказів командира частини, позивач своєчасно не відпрацював необхідні документи та не погодив їх в ЦРАО військова частина А0120, а переклав з себе відповідальність по відпрацюванню документів та їх погодження на командирів підрозділів.

Зазначені матеріали службового розслідування, які приєднані судом до матеріалів справи, повністю спростовують твердження позивача про порушення в/ч польовою поштою В1688 розділу 3 Інструкції, зокрема, спростовують недоведеності події, з приводу якої проводилось розслідування; особи, з вини якої трапилася подія; та наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця ОСОБА_1

Проаналізувавши матеріали службового розслідування, суд також спростовує твердження позивача, що відповідачем порушено вимоги ст. 85 Дисциплінарного статуту, а саме - проведено розслідування без участі безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Як встановлено судом з матеріалів справи, службове розслідування проводилось саме по факту несвоєчасної передачі озброєння на склади та арсенали, а не стосовно конкретно військовослужбовця ОСОБА_1, і вже у ході проведення розслідування встановлено ряд порушень своїх службових обовязків начальником служби РАО. Таким чином, участь його безпосереднього керівника не була обовязковою.

Суд, також, не приймає до уваги доводи позивача щодо позбавлення його можливості надати пояснення, оскільки у матеріалах справи міститься довідка про відмову від надання пояснень начальника служби РАО майора ОСОБА_1, складена у ході проведення службового розслідування та оформлена у відповідності до вимог пункту 2.3 Інструкції (а.с. 24).

Окрім того, судом встановлено, що причиною продовження терміну службового розслідування була саме неспроможність начальника служби РАО майора ОСОБА_5 надати пояснення та довідкові матеріали (копії нарядів на передану техніку, копії листів технічного стану та ін) особі, відповідальній за проведення службового розслідування (а.с. 16).

Таким чином, начальник служби РАО ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які пояснення стосовно умов та причин несвоєчасної передачі озброєння на бази та арсенали і по факту порушення ним військової дисципліни.

З огляду на все вищезазначене, суд повністю спростовує твердження позивача про порушення відповідачем ст. 85, 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», оскільки останнім були враховані характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, поведінку майора ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, крім того, на позивача накладено дисциплінарне стягнення, яке визначено Дисциплінарним статутом та відповідає військовому званню військовослужбовця.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що спірний наказ від 15.12.2016 № 1541 винесений на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України, а тому позбавлення майора ОСОБА_1 премії за грудень 2016 року також є правомірними діями з боку відповідача, вчиненими на підставі п. 31.5 Наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, на підставі досліджених доказів та наданої їм правової оцінки, враховуючи положення ст. 19 Конституції України та ч. 1, 2 ст. 11, ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Ю.О.Скалозуб