Постанова № 66134728, 24.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/147/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Булгакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДІМПЕКС» до Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДІМПЕКС» (далі ТОВ «ПРОДІМПЕКС» ) з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.12.2016 року №0011751402 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 149949,00 гривень, №0011761402 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 574014,00гривень.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі ОСОБА_1 №375/15-32-14-02/31770903 від 15.12.2016 року, згідно з висновком якого ТОВ «ПРОДІМПЕКС», крім іншого, на думку ГУ ДФС, порушено: - пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року на суму 143176грн.; - п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1,п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 382676грн.

Позивач вважає, що ці висновки ОСОБА_1 перевірки грунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам, виходячи з наступного.

Не обґрунтованими є висновки ОСОБА_1 перевірки про завищення ТОВ «ПРОДІМПЕКС» витрат та завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ПВТП «Екстра», ТОВ «Київське», ТОВ «Метінвестпроект», ПРАТ «Креатив», ПП «Мережа сервіс Львів», ФОП ОСОБА_2 та безпідставне твердження перевіряючих про нереальність господарських операцій. Документальна перевірка проводиться на підставі звітності, регістрів, податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів, а також податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Натомість висновки перевіряючих щодо порушення позивачем податкового законодавства базуються лише на податкових інформаціях інших ДПІ щодо нереальності угод по ланцюгу операцій із ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Метінвестпроект», складеними у звязку з неможливістю проведення перевірки останніх (не знаходяться за податковою адресою). Отже, висновки перевіряючих є безпідставними, оскільки ними не було здійснено належного аналізу здійснення господарських операцій та первинної документації.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 09.09.2008 року по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, якій є обовязковим для застосування згідно зі ст.244-2 КАС України, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи. Така правова позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Булвес АД проти Болгарії»).

У позивача наявні всі первинні документи, які складені у відповідності до вимог законодавства, які підтверджують здійснення господарських операцій, та які відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Позивач не порушував норм податкового законодавства, які відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ОСОБА_1 перевірки, на думку перевіряючих призвели до заниження доходу у 2015 році на суму 93379,85грн. Відхилення на вказану суму виникло у результаті програмної помилки. Відображення в бухгалтерському обліку реалізації нематеріальних активів є різниця між продажною і залишковою вартістю, та враховується в складі інших доходів, а в результаті програмної помилки обсяг продажу був врахований по кредиту рахунку 702 «Доход від реалізації товарів», в результаті чого в бухгалтерському обліку був неправомірно завищено обсяг доходу від продажу товарів, що не потягнуло за собою заниження фінансового результату і податку на прибуток.

Також відсутні порушення зазначені у пп.3.2.2 п.3.2 ОСОБА_1 перевірки щодо завищення податкового кредиту на суму 58721грн. В ОСОБА_1 перевірки зазначено, що позивачем включені до складу податкового кредиту суми без відповідних первинних документів та зареєстрованих податкових накладних, внаслідок поданого уточнюючого розрахунку за серпень 2015 року всього у сумі ПДВ 58 721 грн. Однак в ОСОБА_1 перевірки не зазначено, що до початку вказаної перевірки, позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області направлений лист від 26.10.16 вих., яким позивач просить вважати недійсним, помилково зданий уточнюючий розрахунок до ПДВ за серпень 2015 року від 13.11.15. Отже, висновки перевіряючих щодо встановлених порушень є безпідставними.

У пп.3.2.2 п.3.2 ОСОБА_1 перевірки також зазначено про неправомірне включення до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які були зареєстровані більш ніж 365 календарних днів, а саме позивачем до складу уточнюючого розрахунку від 09.01.16 №231, який було подано у січні 2016 року, включено податкові накладні на суму ПДВ 107667грн. за грудень 2014 року по відповідних операціях, чим порушено п. 198.6 ст. 198 ПКУ. Дійсно, ТОВ «ПРОДІМПЕКС» у січні 2016 року поданий уточнюючий розрахунок від 09.01.16 №1231 до декларації за листопад 2015 року із показниками вищезазначених податкових від контрагентів постачальників, зареєстрованих у грудні 2014 року. Позивач вважає, що оскільки відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації та надсилає уточнюючий розрахунок, платник податків може включити суму ПДВ, відображену в податковій накладній, яка була вчасно протягом 365 днів зареєстрована ЄРПН, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок з урахуванням строків давності (1095днів).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що в ОСОБА_1 перевірки по ряду позицій не зазначено чітко, в чому полягало порушення податкового законодавства, у тому числі порушення, які призвели до заниження доходу на суму 93379,85грн , з яких рахунків та субрахунків були взяті дані. Позивач стверджує, що була допущена помилка при віднесенні суми по субрахунку, але це в цілому не призвело до заниження доходу та фінансового результату. Крім того, представник позивача зазначив, що частина порушень ґрунтується перевіряючими на уточненій декларації, яка була помилково подана новим бухгалтером та відкликана до початку перевірки. Лист ТОВ «ПРОДІМПЕКС» про відкликання уточнюючої декларації був отриманий ДПІ. Будь-якої відповіді або зауважень вони не отримали від ДПІ, у звязку з чим вважали їх лист взятим до уваги, та уточнюючу декларацію відкликаною, а тому висновки ОСОБА_1 перевірки, які опираються на показниках вказаної уточнюючої декларації, є неправомірними.

Також позивач в судовому засіданні не заперечував наявність встановлених в ОСОБА_1 перевірки порушень щодо завищення доходу на суму 1753,44 грн. внаслідок наявності станом на 30.06.2016 року простроченої кредитної заборгованості, а також щодо заниження податкових зобовязань з ПДВ на суму 2855грн. в результаті не включення в зобовязання сум податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; щодо завищення податкового кредиту на суму 7343,33грн. не підтверджених зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, а також на суму 2797,00грн. суми двічі включеної до податкового кредиту по податковим накладним.

Відповідачем надані заперечення на позов, в яких зазначено про необґрунтованість позову та відповідач просив відмовити у задоволенні позову (т.2 а.с.12-19).

Ухвалою суду від 31.03.2017 року була визнана обовязковою явка представника відповідача у судове засідання для уточнення обставин викладених в акті перевірки та запереченнях на позов. Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2017 року не надав пояснень в частині порушень, зазначених в ОСОБА_1 перевірки, та просив суд зупинити провадження для забезпечення явки в судове засідання інспектора, якій проводив перевірку. У судовому засіданні 18.04.2017 року представник відповідача зазначив, що не зможе забезпечити участь інспектора у судовому засіданні через його зайнятість при проведенні перевірки, та зазначив, що позиція ГУ ДФС щодо заниження доходів на суму 93379,85грн. відбулось в результаті того, що були переплутані рахунки. Представник зазначив, що на його думку з точки зору математичної це могло вплинути на фінансовий результат, з точки зору заповнення звітності це формальна помилка, яка не могла вплинути на визначення обєкту оподаткування. Також він вважає, що уточнююча декларація, яка була відкликана позивачем, під час перевірки була взята до уваги. Такого механізму як відкликання уточнюючої декларації ПК України не передбачено. На лист позивача про відкликання уточнюючої декларації відповіді надано не було. Представник відповідача зазначив, що всі докази та пояснення надані, не наполягав на допиті інспектора, який приймав участь у проведенні перевірки.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ «ПРОДІМПЕКС» зареєстровано 14.11.2001 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 21.11.2001 року.

З 28.10.2016 року по 24.11.2016 року ГУ ДФС на підставі наказу №1654 від 13.10.2016 року та направлень від 24.10.2016 року проведено перевірку позивача, яка наказом від 15.11.2016 року була продовжена з 25.11.2016 року на 10 робочих днів. За результатами перевірки складений ОСОБА_1 №375/15-32-14-02/31770903 від 15.12.2016 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ПРОДІМПЕКС», код ЄДРПОУ 31770903 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року» (т.1 а.с.11-94, т.2 а.с.21-47-130, т.3 а.с.98-110).

На підставі ОСОБА_1 перевірки №375/15-32-14-02/31770903 від 15.12.2016 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення, у тому числі оскаржувані по даній справі, від 23.12.2016 року:

№0011751402 (форми «Р») про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 149949,00гривень (143176,00 гривень за основним платежем, 6773,00 за штрафними фінансовими санкціями).

№0011761402 (форми «Р») про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 574014,00гривень (382676,00грн за основним платежем, 191338,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.9-10).

У висновках ОСОБА_1 перевірки №375/15-32-14-02/31770903 від 15.12.2016 року щодо підстав прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року на суму 143176грн.; - п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1,п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 382676грн.

Статтею 134 ПКУ визначений обєкт оподаткування податком на прибуток, яким відповідно до п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1,п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ

Пунктом 44.1 ст.44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 185 ПКУ регламентує визначення обєкту оподаткування. Згідно з п.185.1 ст.185 обєктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Статтею 192 ПКУ встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту).

Відповідно до п.192.1 ст.192 якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПКУ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право субєкта господарювання на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповдно до п. 201.1 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Вказаним пунктом також визначені обовязкові реквізити, які повинні бути зазначені в податковій накладній.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до ОСОБА_1 перевірки №375/15-32-14-02/31770903 від 15.12.2016 року позивач порушив норми податкового законодавства, а саме пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року на суму 143176грн., а також порушив п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1,п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 382676грн.

Згідно з ОСОБА_1 перевірки заниження податку на прибуток відбулось у результаті:

- заниження доходу на суму 95133,00грн., з яких на суму 93380грн. заниження задекларованого показника «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, послуг)» та на суму 1573,00грн. у звязку з наявною станом на 30.06.2016 року простроченої кредитної заборгованості на вказану суму по контрагентам ТОВ «Вибір регіон», ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_3», ТОВ «НТКом», ТОВ «Планета Сервіс-К»;

- завищення витрат на суму 700290грн. по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ПВТП «Екстра», ТОВ «Київське», ТОВ «Метінвестпроект», ПРАТ «Креатив», ПП «Мережа сервіс Львів», ФОП ОСОБА_2

Заниження податку на додану вартість на суму 382676грн. згідно з ОСОБА_1 перевірки відбулось у результаті заниження податкових зобовязань та завищення податкового кредиту.

В ОСОБА_1 перевірки зазначено, що заниження податкових зобовязань на суму 39198,0грн. за серпень 2015 року та завищення відємного значення з ПДВ на суму 29291,00 грн. за серпень 2015 року відбулось внаслідок помилково поданого уточнюючого розрахунку на серпень 2015 року, у якому вказані значення за вересень 2015 року, а також заниження податкових зобовязань відбулось на суму 2855,00грн. у звязку з реєстрацією у жовтні 2015 року, у березні 2016 року податкових накладних на вказану суму, яка не включена до складу податкових зобовязань.

Заниження податкового кредиту відбулось на суму 68997,00грн. за серпень 2015 року внаслідок помилково поданого уточнюючого розрахунку на серпень 2015 року, у якому вказані значення за вересень 2015 року; на суму 107667грн. у звязку з неправомірним завищенням р.10.1, включення податкових накладних, які були зареєстровані біль ніж 365 календарних днів; на суму 7343,00грн. - податкового кредиту не підтвердженого податковими накладними зареєстрованими в ЄРПН; на суму 2797,00грн., яка включена до податкового кредиту двічі; на 125358,00грн. по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ПВТП «Екстра», ТОВ «Київське», ТОВ «Метінвестпроект», ПРАТ «Креатив», ПП «Мережа сервіс Львів».

Під час судового розгляду позивачем визнано наявність порушень податкового законодавства, які призвели до заниження доходу на суму1573,00грн. у звязку з наявністю станом на 30.06.2016 року простроченої кредитної заборгованості на вказану суму по контрагентам ТОВ «Вибір регіон», ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_3», ТОВ «НТКом», ТОВ «Планета Сервіс-К».

Також позивачем визнано наявність порушень податкового законодавства, які призвели до заниження податкових зобовязань на суму 2855,00грн. у звязку з реєстрацією у жовтні 2015 року, у березні 2016 року податкових накладних на вказану суму, яка не включена до складу податкових зобовязань, та які призвели до завищення податкового кредиту на суму 7343,00грн. - податкового кредиту не підтвердженого податковими накладними зареєстрованими в ЄРПН; на суму 2797,00грн., яка включена до податкового кредиту двічі.

Враховуючи положення ч.3 ст.72 КАС України, відповідно до якої обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд дійшов до висновку про доведеність встановлених ОСОБА_1 перевірки вищезазначених визнаних позивачем порушень податкового законодавства.

ОСОБА_1 перевірки щодо відображення в ньому порушення позивачем податкового законодавства, яке призвело до заниження доходу на суму 93380грн., суд дійшов до висновку про недоведеність вказаного порушення, як в ОСОБА_1 перевірки, так і представником відповідача в судовому засіданні, який фактично визнав лише наявність помилки при заповненні декларації, яка не потягла зміну обєкта оподаткування.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що в цієї частині ОСОБА_1 викладений не чітко, з загальними посиланнями на бухгалтерські документи підприємства, в той час коли в даному випадку відбулась лише помилка при віднесенні суми на не належний субрахунок, яка не призвела до зміни фінансового результату підприємства, та відповідно до заниження податку на прибуток.

Відображення вказаного порушення в ОСОБА_1 перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727), згідно п. 5 розділу ІІ якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Вказаним вимогам Порядку №727 не відповідають висновки ОСОБА_1 перевірки про завищення позивачем витрат на суму на суму 700290грн. по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ПВТП «Екстра», ТОВ «Київське», ТОВ «Метінвестпроект», ПРАТ «Креатив», ПП «Мережа сервіс Львів», ФОП ОСОБА_2 та заниження податкового кредиту на суму 125 358,00грн. по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Алькор ЛТД» (14893грн.), ТОВ «Траф Альянс»(6667грн.), ПВТП «Екстра» (3683грн.), ТОВ «Київське» (1600грн.), ТОВ «Метінвестпроект» (27140грн.), ПРАТ «Креатив» (68000грн.), ПП «Мережа сервіс Львів»(3375грн.), оскільки в ОСОБА_1 не зазначено, які порушення допустив по вказаним господарським операціям саме позивач.

При цьому згідно з ОСОБА_1 перевірки перевіряючими досліджені первинні документи, на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит з вищезазначеними контрагентами. В акті перевірки не спростовується їх наявність та відображення в бухгалтерському і податковому обліку, тобто фактично дотримання позивачем ст.134, 192,198 ПКУ.

В акті перевірки по кожному контрагенту зазначено про відображення операцій проводками у бухгалтерському обліку; наявність податкових накладних; включення сум податку на додану вартість за податковими накладними до складу податкового кредиту відповідних періодів; відображення їх у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 податкової декларації.

Анализ змісту ОСОБА_1 перевірки відносно позивача щодо висновків перевіряючих про завищення витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Метінвестпроект», свідчить про те, що перевіряючі, не заперечуючи наявність первинних документів у позивача щодо формування податкового кредиту, вважають його формування неправомірним з посиланням на:

- податкову інформацію від 20.08.2015 року №24/22/36803702 ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо спектру фінансової діяльності ТОВ «Алькор ЛТД» за період травень 2015 року за даними підсистеми 2.19 інформаційно-аналитичної системи АС «Аудит»;

- податкову інформацію щодо ТОВ «Траф Альянс» від 10.11.2015 року №1228/26-59-22-08/39338409 ДПІ у Шевченковському районі ГУ ДФС у місті Києві за періоди декларування ПДВ за липень 2015 року згідно з даними підсистеми 2.19 інформаційно-аналитичної системи АС «Аудит»;

- податкову інформацію щодо ТОВ «Метінвестпроект» від 09.10.2015 року №1091/26-59-22-06 ДПІ у Шевченковському районі ГУ ДФС у місті Києві за періоди декларування ПДВ за липень, серпень 2015 року, з питань реальності проведення фінансово-господарських операцій з придбання, реалізації товарів (робіт, послуг) з контрагентами за липень, серпень 2015 року, згідно з даними підсистеми 2.19 інформаційно-аналитичної системи АС «Аудит».

Згідно вищевказаних податкових інформацій вони складені у звязку з неможливістю проведення перевірок ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Метінвестпроект», тобто контролюючими органами не досліджувались первинні бухгалтерських документи, дані бухгалтерського обліку, відповідність їх податковому обліку.

Всі вищезазначені податкові інформації на думку суду могли бути лише підставою для проведення перевірки позивача, проте ніяк не для висновків щодо порушення ним податкового законодавства, оскільки саме позивачем дотримано вимог податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами.

Пунктом 86.7 ст.86 ПКУ чітко визначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Таким чином, навіть при проведенні перевірки контрагента позивача та дослідження його первинної документації, обставини акту перевірки відносно такого контрагента можуть бути покладені у обґрунтування висновків щодо порушення податкового законодавства позивачем ,при прийнятті рішення відносно контрагента.

Зазначена норма ПКУ виключає можливість покладення в обґрунтування висновків про порушення законодавства позивачем наявності лише інформації про можливі порушення податкового законодавства його контрагентами.

У позивача наявні первинні документи щодо господарських відносин з вказаними контрагентами, відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Судом досліджені первинні документи позивача по його взаємовідносинам з з ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ТОВ «Метінвестпроект» - договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та інші.

Всі первинні документи відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (далі Положення №88).

Проте згідно з вищевказаними в ОСОБА_1 перевірки відносно контрагентів позивача інформаціями первинні документи контрагентів по взаємовідносинам з позивачем не досліджувались, а тому всі твердження в них є лише припущеннями.

В акті перевірки лише фіксується вищезазначена інформація, проте не наведено жодного доказу щодо наявності порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, та самого позивача.

Таким чином, є обґрунтованими доводи позивача, що висновки перевіряючих є лише їх припущеннями, що не відповідає вимогам законодавства, у тому числі встановленої Конституцією України, ПК України індивідуальної юридичної відповідальності особи, у тому числі відповідальності за порушення податкового законодавства.

При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, якій є субєктом владних повноважень не зазначив в запереченнях на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь - які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і ОСОБА_1 перевірки відносно позивача.

Всі договори з контрагентами відповідаю вимогам законодавства, є діючими, у встановленому законом порядку не визнані недійсними. Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що в акті перевірки не наведено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між ним та контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям щодо формування валових витрат та податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобовязань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обовязковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених Законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

В ОСОБА_1 перевірки не заперечується, що господарські операції з ПРАТ «КРЕАТИВ» відображені позивачем в бухгалтерськму та податковому обліку, але перевіряючи посилаючись на відсутність ТТН, які б свідчили про доставку товару, зробили висновок про завищення витрат та податкового кредиту.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту надані до суду первинні документи, а саме контракт на поставку товару, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписка з банківського рахунку щодо оплати товару (т.1 а.с.138-155).

Також в ОСОБА_1 перевірки не заперечується, що господарські операції з ТОВ «Київське», ПРАТ «КРЕАТИВ», ПВТП «Екстра», ПП «Мережа сервіс Львів», ФОП ОСОБА_2 щодо надання та отримання послуг відображені позивачем в бухгалтерськму та податковому обліку.

Проте вважаючи, що мало місце завищення витрат та податкового кредиту з ТОВ «Київське», перевіряючі посилаються лише на ненадання позивачем під час перевірки договору з ТОВ «Київське» на надання послуг з введення в Єдину інформаційну систему бази даних.

Вказаний договір та первинні документи надані до суду (т.1 а.с.156-162). Договір є чинним. Первинні документи відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення № 88.

Крім того, позивачем були укладені договори з ПВТП «Екстра» (т.1 а.с.184-186) від 17.02.2015 року про надання мерчендайзинглвих послуг (сприяння в організації просунення товарів заказчика в мережі магазинів «Обжора»), ПП «Мережа сервіс Львів» (т.1 а.с.192-193) від 01.09.2015 року про надання послуг щодо просунення товарів заказника кінцевому споживачеві в Точках роздрібної торгівлі виконавця), ФОП ОСОБА_2 від 01.04.2016 року про надання послуг з проведення маркетингових досліджень (т.1 а.с.163-165).

В акті перевірки перевіряючі стверджують, що неможливо підтвердити виконання документально оформлених вищезазначених господарських операцій. ОСОБА_1 акт перевірки суд вважає, що твердження перевіряючих по даним господарським операціям є лише припущенням. Так, в ОСОБА_1 зазначається, що ФОП ОСОБА_2 не міг надати вказані послуги самостійно, азгідно з базою даних у нього не було найманих працівників. Але такі доводи перевіряючих суд вважає неспроможними при наявності первиних документів у позивача, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо господарських відносин з ПВТП «Екстра», ПП «Мережа сервіс Львів» в ОСОБА_1 зазначено про не надання ТОВ «ПРОДІМПЕКС» під час перевірки договорів про оренду приміщень, стелажів, інших місць продажу в магазинах мережі «Обжора» та Точках роздрібної торгівлі ПП «Мережа сервіс Львів», не надані звіти яким чином ці місця оформлені. Суд вважає такі обґрунтування перевіряючих своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства неспроможними, оскільки договори про надання послуг не містять положень, що позивач повинен був додатково укладати договори оренди приміщень, стелажів, інших місць продажу. Зміст договорів свідчить про те, що надання марчендайзингових послуг контрагентами полягає у тому, що вони використовують свої точки торгівлі і для товарів позивача з метою їх просування на ринку.

Таким чином, суд дійшов до висновку про не доведення контролюючим органом в ОСОБА_1 перевірки та в судовому засіданні порушень позивачем податкового законодавства, яке призвело до завищення витрат та заниження податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Алькор ЛТД», ТОВ «Траф Альянс», ПВТП «Екстра», ТОВ «Київське», ТОВ «Метінвестпроект», ПРАТ «Креатив», ПП «Мережа сервіс Львів», ФОП ОСОБА_2

В акті перевірки також зазначено про неправомірне завищення позивачем ПДВ на суму 107667грн. у звязку з віднесенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були зареєстровані 22.12.2014 року, а віднесені до складу податкового кредиту в уточнюючому розрахунку від 09.01.2016 року №900007831, якій було подано у січні 2016 року, тобтго більш ніж 365 календарних днів.

Ні в запереченнях на позов, ні в судовому засіданні представником відповідача не спростовано твердження позивача, що ним не порушені вимоги п.198.6 ст.198 щодо права платника податку у разі не включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування включити цю суму податку до податкового кредиту.

Позивач стверджує, що ним використано право та обовязок на виправлення помилки самостійно виявленої у раніше поданій податковій декларації, яке за ним зберігається протягом 1095 днів.

Дійсно податкові накладні контрагентами позивача ТОВ ТД «Мілк Маркет», ТОВ ТД «Щедро», ПП «Віктор і К» були виписані 22.12.2015 року та 25.12.2015 року. Позивач виправив виявлену помилку щодо не включення вказаних податкових накладних до податкового кредиту у декларації з ПДВ, надавши уточнений розрахунок у січні 2016 року (09.01.2016 року №9000078231).

Пунктом 50.1 ст.50 ПКУ встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи встановлені обставини, а також встановлений Податковим кодексом України принцип податкового законодавства України, а саме принцип презумпції правомірності рішень платника податку, відповідно до якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючого органу, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 ст.4 ПКУ), суд вважає, що позивем не допущено порушення податкового законодавства, яке призвело до завищення податкового кредиту на суму 107667грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №0011751402 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 149949,00гривень підлягає визнанню протиправним та скасуваню у повному обсязі, незважаючи на встановлення судом та визнання позивачем порушення щодо заниження доходу на 1753,00грн., враховуючи особливості розрахунку податку на прибуток.

Також, враховуючи на встановлення судом та визнання позивачем порушення в частині нарахування контролюючим органом грошового зобовязання з ПДВ на суму 12995грн., суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №0011761402 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 574014,00гривень підлягає визнанню протиправним та скасуваню в частині збільшення грошового зобовязання на суму 554521,50гривень (574014,00грн.-12995,00грн. 6497,50грн.(штрафні санкції від суми 12995,00грн.).

Статтею 86 КАС України визначено, що, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає, що з Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДІМПЕКС» судові витрати у сумі 10500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДІМПЕКС» до Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №0011751402 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 149949,00 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №0011761402 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 574014,00 гривень в частині збільшення і грошового зобовязання на суму 554521,50 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДІМПЕКС» судові витрати у сумі 10500,00 грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.