Ухвала суду № 66133757, 20.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6232/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/789/415/17 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ПАТ "АКБ "Львів" звернулось в суд із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2013t001 від 6 червня 2013 року в сумі 83 259,86 грн, з яких : 36 547,03 грн. - заборгованість по відсотках за період з 31.10.2014 року по 26.05.2016 року, 3 695,40 грн. - заборгованість по комісії за період з 29.08.2014 року по 26.05.2016 року, та 42 747, 43 грн. пені за період з 29.05.2015 року по 26.05.2016 року. Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "АКБ "Львів" заборгованість за кредитним договором №2013t001 від 6 червня 2013 року в сумі 110 883,41 грн. Вказане рішення суду відповідач виконав лише 6 квітня 2016 року, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість по сплаті процентів, комісії та пені за період з моменту постановлення судового рішення до моменту його реального виконання.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ "АКБ "Львів" заборгованість по відсотках за період з 31.10.2014 року по 26.05.2016 року в сумі 36547,03 грн., 3695,40 грн. комісії за період з 29.08.2014 року по 26.05.2016 року, та 1000 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "АКБ "Львів" просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені змінити, стягнувши з ОСОБА_1 в користь ПАТ "АКБ "Львів" пеню в розмірі 36 547,03 грн. Вказує, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд некоректно застосував ч.3 ст. 551 ЦК України, суд вправі був зменшити розмір пені лише до суми понесених збитків, тобто до 36 547,03 грн. Відповідачем не наводились обставини, які мають істотне значення для зменшення розміру пені, тому у суду не було права зменшувати розмір пені аж до 1 000 грн.

Заслухавши пояснення представника ПАТ "АКБ "Львів", яка доводи апеляційної скарги підтримала, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішення суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог щодо пені, а тому згідно ст.303 ЦПК України колегія суддів перевіряє його законність і обґрунтованість лише в цій частині.

Зменшуючи розмір пені до суми 1 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що нарахований позивачем розмір пені - 42 747, 43 грн. значно перевищує розмір збитків, а тому є підстави для його зменшення. При зменшенні розміру пені суд врахував той факт, що зобов"язання щодо повернення кредитних коштів, встановлене рішенням суду, відповідач виконав, йому не було відомо про продовження нарахування процентів після судового рішення від 10.02.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що 6 червня 2013 року між ПАТ "АКБ "Львів" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір №2013t0001, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 120 000 грн. із платою за користування кредитом в розмірі 22% річних, термін погашення кредиту - 05 червня 2016 року.

Прийняті на себе зобов'язання по Кредитному договору відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.02.2015 року з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість станом на 28.10.2014 року в розмірі 110 883,41 грн.

На виконання даного судового рішення 27.11.2015 року було видано виконавчий лист, 1.04.2016 року ОСОБА_1 погасив борг у повному обсязі.

За період, не охоплений судовим рішенням від 10.02.2015 року, тобто з 31.10.2014 року, позивач нараховував проценти аж до 26.05.2016 року, розмір яких складає 36 547, 40 грн., а також нарахував пеню за несплату процентів за один рік - за період з 26.05.2015 року по 26.05.2016 року у сумі 42 747, 43 грн.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такий висновок узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

У даному випадку пеня нарахована на несплачені проценти за період після судового рішення у сумі 36 547, 03 грн., тому саме ця сума є збитками.

Встановивши, що розмір пені значно перевищує розмір збитків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення її розміру.

Зменшуючи розмір пені, суд також вірно врахував і той факт, що зобов"язання, визначене рішенням суду, ОСОБА_1 виконав, про нарахування відсотків після рішення суду позивач відповідача не повідомляв.

Колегія суддів також враховує, що борг за судовим рішенням ОСОБА_1 погасив 1.04.2016 року, а позивач продовжував нараховувати відсотки та пеню аж до 26.05.2016 року.

Доводи апеляційної скарги щодо некоректного застосування судом ч.3 ст. 551 ЦК України та наявності у суду права зменшити розмір пені виключно до суми понесених збитків є безпідставними, оскільки суд, враховуючи обставини справи, на власний розсуд визначає, до якого розміру її буде зменшено. Частина 3 статті 551 ЦК України визначає лише умови, за яких розмір пені може бути зменшений, але не встановлює мінімальної межі, до якої суд вправі зменшити розмір пені.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не доводив наявність обставин, які мають істотне значення і дають підстави для зменшення пені аж до 1 000 грн., так як той факт, що розмір пені перевищує розмір збитків, є самостійною умовою для зменшення пені. Крім цього судом враховано та зазначено у рішенні інші конкретні обставини, які послугували підставою для зменшенні пені до 1 000 грн.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для зміни чи скасування рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний банк "Львів" - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома