Рішення № 66132520, 20.04.2017, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/1676/16-ц

Провадження № 2/313/112/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 р. смт . Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного навчального закладу «Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти» до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої стипендії,

ВCТАНОВИВ :

Державний навчальний заклад «Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої стипендії в сумі 8 024,40 грн.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги збільшив до 14 024,40 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно наказу № 1- «З-УДЗ» ДНЗ «Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти » від 25.08.2010 р. ОСОБА_1 з 01.09.2010 р. прийнятий до складу учнів на навчання за державним замовленням на базі базової загальної середньої освіти у групу № 15-М за професією «Муляр. Монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій» з терміном навчання відповідно до типових навчальних планів і програм.

Наказом директора № 29-В-УДЗ про відрахування зі складу учнів прийнятих на навчання за державним замовленням, в звязку з їх випуском від 27.06.2013 р., відповідач відрахований з навчального закладу, у звязку із закінченням повного курсу навчання.

Згідно довідки, виданої директором ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО» відповідач за період навчання з 01.09.2010 р. по 27.06.2013 р. отримав стипендію та заохочувальні виплати в сумі 8 024,40 грн.

Згідно з даними ОСОБА_2 ревізії фінансово-господарської діяльності Державного навчального закладу « Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти» за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2016 р., проведеного Державною фінансовою технічною інспекцією в Запорізькій області № 03-21/9 від 09.09.2016 р., було виявлено та підтверджено факт отримання відповідачем за рахунок державного замовлення професії та диплому кваліфікованого робітника в іншому професійно-навчальному закладі Запорізької області. При вступі до ДНЗ « Мелітопольський БЦРТО», відповідач навмисно не повідомив, що вже має первинну професійну підготовку, а заклад не міг знати про попереднє місце навчання ОСОБА_1, тому що ЄДБР існує лише з 2013 року.

В звязку з цим, ОСОБА_1 не мав права навчатися за державним замовленням та незаконно отримував стипендію та інші виплати за час навчання у ДНЗ « Мелітопольський БЦПТО».

Учень професійно-технічного навчального закладу - це випускник основної або старшої загальноосвітньої школи, зарахований до професійно-технічного начального закладу на навчання за програмою первинної професійної підготовки (ст.36 Закону України «Про професійно-технічну освіту»).

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Частиною 2 ст.50 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що фінансування професійної підготовки кваліфікованих робітників (первинної професійної підготовки), соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у державних або комунальних професійно-технічних навчальних закладах, у межах обсягів державного замовлення, здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Перепідготовка працівників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Відповідно до п.7.3 Положення про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженого наказом міністерства освіти і науки України № 225 від 20.06.2000 р. та абзацу п.3 п. 36 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затверджений постановою КМУ № 1240 від 05.08.1998 р., перепідготовка та підвищення кваліфікованих робітничих кадрів здійснюється за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб та відповідно до підпункту 9 п.1 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постаново їх КМУ № 796 від 27.08.2010 р., підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів на замовлення центрів зайнятості є платною послугою.

Відповідач, який вже здобув первинну професійну підготовку та в розумінні ст.36 Закону України «Про професійно-технічну освіту» мав статус слухача ДНЗ « Мелітопольський БЦПТО», одержав грошові кошти у сумі 8 024,40 грн. в якості виплати стипендії та інші виплати, за відсутності правових підстав, чим завдав позивачу майнову шкоду.

Посилаючись на норми матеріального права, а саме ст.ст.22,1166 ЦК України, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1 378,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить задовольнити позов повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, але звернувся до суду із заявою з проханням розглянути справу без його участі. У задоволенні позову відмовити, застосувати строки позовної давності.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін тому можливо розглянути справу по суті у відсутності сторін по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст.158 ЦПК України.

У відповідності до ч.2ст.197 ЦПК Україниу звязку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно дост.1 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.3,4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст.61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч.1ст.11 ЦК Україницивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч.3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.1 ст.12, ч.ч.1,2,3ст.13 ЦК України).

Державний навчальний заклад «Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти» в суд з позовом до ОСОБА_3 звернувся 30.12.2016 р.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 до винесення рішення, відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України подав заяву застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.167,203).

Суд, розглядаючи заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування при розгляді справи строків позовної давності, встановив наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як обєктивні (сам факт порушення права), так і субєктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх субєктивних прав, відтак обовязок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обовязки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль.

Позивач як у позовній заяві, так і в судовому засіданні стверджував, що про порушення свого права дізналися лише у 2016 році після перевірки, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області, яка виявила факт незаконного отримання стипендії відповідачем, тому вважає, що звертається в суд з позовом в межах позовної даності. При вступі до ДНЗ « Мелітопольський БЦРТО», відповідач навмисно не повідомив, що вже має первинну професійну підготовку, а заклад не міг знати про попереднє місце навчання ОСОБА_1, тому що ЄДБР існує лише з 2013 року.

Проте посилання позивача на те, що ДНЗ «Мелітопольський БЦРТО» стало відомо про порушення його права у 2016 році після проведення фінансової перевірки не заслуговує на увагу з наступних підстав.

ОСОБА_1 навчався у ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО» з 01.09.2010 р. по 27.06.2013 р. де здобув повну загальну середню освіту в 2013 р., що підтверджується атестатом серія АР № 44960774 від 30.06.2013 р., здобув професію муляра, монтажника і отримав диплом серія АР № 44954879 від 30.06.2013 р. (а.с.195,198, 208-211).

ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО» надав суду копію заяви відповідача від 12.08.2010 р. про надання документів при вступі до навчального закладу, з якої вбачається, що ОСОБА_1 після закінчення навчання отримав документи повністю 27.06.2013 р. (а.с.27).

Як ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО» у позовній заяві, так і Державна фінансова технічна інспекція в Запорізькій області у своєму акті ревізії фінансово-господарської діяльності Державного навчального закладу «Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти» № 03-21/9 від 09.09.2016 р. посилаються на п.7.3 Положення про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженого наказом міністерства освіти і науки України № 225 від 20.06.2000 р. та абзац п.3 п.36 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затверджений постановою КМУ № 1240 від 05.08.1998 р., відповідно до якого перепідготовка та підвищення кваліфікованих робітничих кадрів здійснюється за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб та відповідно до підпункту 9 п.1 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постаново їх КМУ № 796 від 27.08.2010 р., підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів на замовлення центрів зайнятості є платною послугою.

Нормативні акти, а саме п.7.3 Положення про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затвердженого наказом міністерства освіти і науки України № 225 від 20.06.2000 р. та абзац п.3 п.36 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затверджений постановою КМУ № 1240 від 05.08.1998 р., на які посилається позивач та Державна фінансова технічна інспекція були прийняті і діяли на час подачі 12.08.2010 р. відповідачем до ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО», і позивач мав можливість через приймальну комісію перевірити наявність у відповідача первинної професійної підготовки без ЄДБР та проведення ревізії.

Крім того, позивач не був позбавлений права провести перевірку щодо наявності у відповідача первинної професійної підготовки також під час зарахування та навчання відповідача з 01.09.2010 р. по 27.06.2013 р., після закінчення навчання.

З врахуванням вимог ч.1 ст.261 ЦК України, яка містить презумпцію обізнаності особи не тільки про стан своїх субєктивних прав, а і обєктивну можливість знати про обставини порушення її прав, суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності розпочався з 12.08.2010 р., тобто з часу подачі відповідачем документів при вступі до ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО».

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 29.10.2014 р. по справі № 6-152цс14 у якій зазначив, що для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і обєктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Відповідно дост.360-7 ЦПК Україниці судові рішення є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цими рішеннями Верховного Суду України.

Підстав для відступу від правової позиції, викладеної 29.10.2014 р. у висновку Верховного Суду України у постанові по справі № 6-152 цс 14, з одночасним наведенням відповідних мотивів, суд не вбачає.

Перебіг позовної давності розпочався з 12.08.2010 р.

До суду позивач звернувся 30.12.2016 р., тобто поза межами строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки.

Також суд приймає до уваги прецедентну практику Європейського Суду, зокрема у справі « Stubbings and Others v.The United Kingdom, no.22083/93, § 51 де зазначено, що строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавлених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу ».

Таким чином, заява відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає задоволенню, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Відповідно дост.89 ЦПК України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного, ст.ст.257, 261, 267 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 -215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Державного навчального закладу «Мелітопольський будівельний центр професійно-технічної освіти» до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої стипендії в сумі 14 024,40 грн. - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Веселівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2

20.04.2017