Ухвала суду № 66128561, 24.04.2017, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/1052/16-ц

Номер провадження 2/540/113/17

24.04.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Кравець С.В.

за участю: секретарів Кольвашенко А.В., Ткач Н.М.,

ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину неукладеним, -

відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України в судовому засіданні 20 квітня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.06.2013р. між ним та відповідачем був укладений кредитний договір без номера, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 24700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 27, 6 % річних за користування кредитом, на суму залишку заборгованості. Оскільки зобовязання за договором позичальник належним чином не виконує, а тому станом на 30.04.2016 року має заборгованість. У звязку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 89845, 19 грн та судовий збір.

25.08.2016 відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати неукладеним правочином «ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг» та «Тарифи банку» обґрунтовуючи тим, що вона не підписувала указаних документів, а тому вони не можуть бути складовою кредитного договору (а.с.38-40).

Ухвалою суду від 29.09.2016 зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним.

В запереченні від 11.10.2016 року (а.с.66-71) позивач не погодився із зустрічним позовом та пояснив, що ОСОБА_5 22.10.2010 року підписала Заяву без номера, згідно якої приєдналася до ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. 20.06.2013 року їй було перевипущено картку на картку «Універсальна GOLD», згідно якої остання отримала кредит у розмірі 24700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також позивач зазначає, що заява відповідача ОСОБА_5 про приєднання до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг та укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству не суперечить. Також вважає, що останній платіж перед зверненням кредитора до суду здійснено 26.02.2016 року в сумі 5380, 00 грн, а тому строк позовної давності розпочався 27.02.2016 року та спливає за п.1.1.7.31 ОСОБА_6 договору 27.02.2066 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував та пояснив, що 20.06.2013 банком було збільшено ліміт по кредитній картці відповідача, 17.07.2014 останньою здійснено покупку товару в розстрочку на суму 24000 грн, а 05.02.2015 банк здійснив погашення кредиту за неї, оскільки вона його не сплачувала і кошти було віднесено в овердрафт. Просив до вимог зустрічного позову застосувати строк позовної давності, а щодо рішення Третейського суду зазначив, що воно не пройшло перевірку щодо видачі виконавчих документів, а тому не є обовязковим до виконання, оскільки банк з зазначеним питанням до суду не звертався. Також відповідач замовчувала той факт, що вона зареєструвалася у Приват24, тим самим підтвердила що ознайомлена з Умовами та Правилами в т.ч. архівними, оскільки без цього доступ був би неможливий. Щодо прізвища відповідачки зазначив, що вона його змінювала.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний, оскільки відповідач ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також Тарифів не підписувала. Крім цього, оскільки є рішення Третейського суду, яке не скасоване, а тому після звернення до цього суду банк не мав права нараховувати відсотки.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 22.10.2010р. ОСОБА_5 підписана Анкета-заява про приєднання до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг у ПриватБанку, яка спільно з Памяткою клієнта, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг та Тарифів становить договір про надання банківських послуг без номера між нею та ПАТ КБ ПриватБанком (а.с. 11).

До договору додано довідку про зміну умов кредитування та виписку з карткового рахунку відповідача, згідно якої 20.06.2013р. ОСОБА_8 отримала нову картку «Універсальна GOLD за №5457092303314060, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, для доступу до кредитного рахунку по договору від 22.10.2010 року, змінено кредитний ліміт до 24700 грн (а.с.10, 76-85).

З доданого до позову витягу з тарифу кредитної картки «Універсальна GOLD убачається, що за вказаною карткою пільговий період (нарахування відсотків за ставкою 0,01% річних) становить до 55 днів; базова відсоткова ставка з 01.04.2013 2,3%, з 01.09.2014 2,7%, з 01.04.2015 3,5%; з 01.09.2014 2,7%, з 01.04.2015 3,5%; щорічна комісія за обслуговування основної картки на протязі 1-го року обслуговування 500/500/250; щорічна комісія за обслуговування основної картки на протязі 2-го року обслуговування і послідуючих років обслуговування 500 грн; щомісячна комісія за обслуговування з 01.06.2012 20 грн, з 01.04.2013 членський внесок за участь в GOLDКлубі 20 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості : 0,233 % (нараховується за кожен день прострочки кредиту на суму загального боргу) + 50 грн при кожному виникненні прострочки по кредиту або процентам на суму від 100 грн; пеня 0,233 % + 100 грн при кожному виникненні прострочки по кредиту або процентам на суму від 100 грн другий місяць підряд і більше (а.с. 13).

За умовами договору (п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 ОСОБА_6) після отримання від клієнта всіх документів, банк самостійно встановлює кредитний ліміт, який має право в будь-який час змінити, що є безумовною згодою клієнта про прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту (а.с.14-23).

Згідно п.2.1.1.5.5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг позичальник зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. На умовах пунктів 5.6 та 5.14 відповідач зобовязаний сплачувати комісії та інші плати, встановлені банком за банківське обслуговування клієнта, у відповідності до тарифів.

Згідно п.2.1.1.5.7 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг власник картрахунку зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобовязань за договором, у відповідності з п.2.1.1.5.6. ОСОБА_6, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.

У разі непогашення суми простроченого кредиту та у разі виникнення прострочених зобовязань відповідно до п.2.1.1.12.6.1 ОСОБА_6 клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобовязань та може змінюватись у відповідності до п.1.1.3.2.3 «ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг».

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 30.04.2016 заборгованість за даним кредитним договором перед банком становить 89845,19 грн, з яких: 41781,41 грн заборгованість за кредитом; 48063,78 грн загальна сума заборгованості за відсотками (а.с.6-9).

В той час, з наданого відповідачем рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 22.09.2015 року вбачається, що з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» стягнуто заборгованість за договором від 20.06.2013 в сумі 61309,62 грн станом на 31.05.2015 року (а.с.46, 243-246).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки вказане рішення третейського суду у встановленому законом порядку відповідачем не оспорене, а тому в даній справі оцінці підлягають вимоги позивача про стягнення різниці сум зазначених в розрахунках у даній та попередній справі, зокрема: заборгованість по кредиту 220 грн (41781, 41 грн 41561, 41 грн), по відсотках 31903, 80 грн (48063, 78 грн 16159, 98 грн).

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач неналежним чином виконувала умови договору після винесення судового рішення, а відтак повинна сплатити банку різницю сум зазначених у розрахунку заборгованості у даній справі та у рішенні Третейського суду.

В той час, суд визнає безпідставними доводи представника відповідача щодо наявності підстав для закриття провадження у справі та відсутності підстав для стягнення вказаних коштів, виходячи з наступного.

Як видно з розрахунку заборгованості відповідач користувалася з кредитними коштами та час від часу здійснювала погашення заборгованості, останній раз 26.02.2016р.

Так, у відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Цей висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду Україні викладеній у справі № 6-1206цс15 від 23.09.2015р.

Розглядаючи доводи зустрічного позову про те, що відповідач не підписувала «ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання банківських послуг» та «Тарифи банку», а тому указані документи не можуть бути складовою кредитного договору та є неукладеним правочином, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду України, суд зазначає наступне.

Так, дійсно ВСУ у справі № 6-16цс15 від 11.03.16р. зробив висновок, що згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У звязку із цим доводи позичальника про неознайомлення його з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка) (Стандарт) не можна визнавати необґрунтованими.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В той час, суд вважає за можливе відійти від вказаної правової позиції ВСУ та застосувати іншу.

Так, як видно з матеріалів справи та установлено судом, позивач вже звертався до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, який рішенням Третейського суду був задоволений.

З пояснень сторін убачається, що вказане рішення не змінене та не скасоване, а відтак є чинним.

Так, відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обовязковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки рішенням Третейського суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги позивача до відповідача за вказаним договором, відповідач була обізнана про винесення вказаного рішення, оскільки саме нею надані були відповідні документи, не оспорювала його в установленому законом порядку, а вказаним судом установлено факт укладення спірного договору та факт неналежного невиконання відповідачем його умов, що згідно ст. 223 ЦПК країни позбавляє позивача оспорювати в даному процесі ці факти та правовідносини між сторонами, а відтак суд приходить до висновку, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції ВСУ висловленій у справі № 6-1199цс16 від 06.07.2016р.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в розмірі 491, 95 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61. 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 1048, 1049 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором без номера від 20.06.2013р. в сумі 32123, 80 грн та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 491, 95 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину неукладеним відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 24 квітня 2017 року

Суддя: