Ухвала суду № 66120952, 20.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/517/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Крімченко С. А.

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

20.04.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що між ним та директором агрофірми «Пятихатська» ОСОБА_3 було укладено угоду щодо демонтажу тваринницької ферми в с. Олександро-Маріївка Петрівського району, за цю роботи останній повинен був заплатити йому 20 000 грн. Однак, ОСОБА_4 за виконану ним роботу не розрахувався та на його наполягання щодо виплати коштів, став йому погрожувати розправою та заявив, що посадить його до в'язниці. Постановою Петрівського районного Кіровоградської області від 14 вересня 2011 року відносно нього було застосовано адміністративний арешт строком на 15 діб, за скоєння правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2011 року зазначену постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було скасовано, а провадження у справі закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Під час перебування його під арештом щодо нього було порушено кримінальну справу за намір крадіжки труб. 13.10.2011 року працівниками УБОЗ було проведено обшук будинку, в якому він проживає разом зі своїми родичами, в результаті чого на горищі будинку була знайдена вибухівка та відносно нього порушена кримінальна справа. Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2012 року його було визнано винним в скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2013 року вказаний вирок суду скасований, а справу направлено на додаткове розслідування. Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2014 року його визнано невинним та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину. Зазначав, що вказаними незаконними діями посадових осіб йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях з приводу безпідставного переслідування його правоохоронними органами, у зв'язку з чим в нього погіршилися стосунки з друзями та родичами. Крім того, зазначав, що йому також була завдана матеріальна шкода, в результаті вилучення належного йому автомобіля, який перебував на зберіганні на території подвір'я Петрівського РВ УМВС в Кіровоградській області та за цей час прийшов в непридатний стан.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн. та матеріальну в сумі 1510 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 52 800 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, у зв'язку з неправильним застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Петрівського районного Кіровоградської області від 14 вересня 2011 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб за скоєне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП /а.с.111/. Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2011 року зазначену постанову було скасовано, а провадження у справі закрито за відсутності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення /а.с.112-114/.

20 вересня 2011 року постановою слідчого СВ Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України /а.с.100/.

Постановою слідчого СВ Петрівського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 18 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України /а.с.101/.

14 грудня 2011 року ОСОБА_2 притягнуто в якості обвинуваченого за скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 263 КК України /а.с.102/.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки /а.с.5-11/.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2013 року вказаний вирок суду скасований, а справу направлено на додаткове розслідування /а.с.127-133/.

20 травня 2013 року слідчим СВ Петрівського РВ УМВс України в Кіровоградській області було повідомлено ОСОБА_2 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України /а.с.134-135/.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2014 року ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину. Крім того, речовий доказ - автомобіль марки ВАЗ 2102 державний номер НОМЕР_1, який перебував на зберіганні на території подвір'я Петрівського РВ УМВС в Кіровоградській області повернуто власнику /а.с.12-14/.

Даний вирок залишено ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 липня 2014 року без змін /а.с.37-43/.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди з підстав незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Стягнуто на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. /115-121/.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконно перебував під слідство та судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Частиною 1 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції врахувавши вказані норми Закону, правильно визначив розмір заподіяної позивачу моральної шкоди з урахуванням встановлених обставин справи та стягнув з відповідача на його користь 52800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Посилання позивача на збільшення розміру мінімальної заробітної плати в Україні, який застосовується для розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, є безпідставним, оскільки таке підвищення відбулося після ухвалення рішення судом.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням належного позивачу автомобіля за час перебування на території подвір'я Петрівського РВ УМВС в Кіровоградській області.

За змістом ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Таким чином, якщо шкода завдана фізичній особі внаслідок дій, що не пов'язані із обставинами, які передбачені ч. 1 ст. 1176 ЦК України, така шкода відшкодовується у загальному порядку, тобто відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а не державою.

Наведені в апеляційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: