Постанова № 66116662, 18.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017 року Справа № 917/1815/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт юридичного бюро, довіреність № 22-14-5 від 03.01.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, ордер ДП 00/0005 від 14.03.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стен-Плюс"

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 917/1815/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", м. Кременчук, Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стен-Плюс", м. Дніпро

про внесення змін та доповнення до договору, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 917/1815/16 (суддя Рудовська І.А.) прийнято відмову позивача від позову; припинено провадження у справі № 917/1815/16; у витратах відповідача на послуги адвоката відмовлено.

Частково не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Стен-Плюс" подало апеляційну скаргу, згідно з якою просить апеляційний суд скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 917/1815/16 в частині розподілу між сторонами судових витрат та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким стягнути з позивача на користь відповідача суму 15000,00грн., сплачену відповідачем за послуги адвоката у даній справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при винесені оскаржуваної ухвали господарський суд не врахував норми ст.ст. 44, 49, 80 ГПК України та безпідставно відмовив відповідачеві у стягненні з позивача судових витрат з оплати послуг адвоката, яким відповідачу надавалася якісна правова допомога у справі, що і призвело до відмови позивача від позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року відновлено строк подання апеляційної скарги ТОВ "Стен-Плюс", апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 18.04.2017 року.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення за апеляційною скаргою, згідно з якими проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою з правильним застосуванням норм процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2016р. Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод" (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стен-Плюс" (відповідач) про внесення змін до Договору № 106 від 01.06.2012р. укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 04.10.2016р. (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с. 33 - 36) та витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.01.2017р. матеріали справи № 917/1815/16 надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2017р. по справі № 917/1815/16 порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 09.02.2017р. розгляд справи відкладено на 02.03.2017р.

01.03.2017р. представником відповідача до суду надано клопотання, згідно якого відповідач просить відмовити у позові та суму сплачену ТОВ "Стен-Плюс" за послуги адвоката у справі № 917/1815/16 покласти на позивача.

Так, відповідачем в обґрунтування стягнення з позивача судових витрат повязаних з оплатою послуг адвоката надано до матеріалів справи копії договору № 11-07/01 про надання правової (юридичної) допомоги від 11.07.2016р., укладеного між адвокатським обєднанням «Адвокатське Бюро Кулаков, Біднягін та партнери» та ТОВ "Стен-Плюс", додаткової угоди № 1 від 25.11.2016р. до договору № 11-07/01 про надання правової (юридичної) допомоги від 11.07.2016р., ордеру серії ДП № 49/000028 від 12.08.2016р. виданого адвокатським обєднанням «Адвокатське Бюро Кулаков, Біднягін та партнери» адвокату ОСОБА_2, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 № 2612 від 27.08.2012р. та квитанції банку від 28.02.2017р. про перерахування ТОВ "Стен-Плюс" на рахунок адвокатського обєднання «Адвокатське Бюро Кулаков, Біднягін та партнери» 15000,00грн. передоплати правових послуг за додатковою угодою № 1 від 25.11.2016р. до договору № 11-07/01 від 11.07.2016р.

В судовому засіданні 02.03.2017р. оголошено перерву до 14.03.2017р.

В судовому засіданні 14.03.2017р. представником позивача подано до суду заяву про відмову від позову.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 917/1815/16 прийнято відмову позивача від позову; припинено провадження у справі № 917/1815/16; у витратах відповідача на послуги адвоката відмовлено.

Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 14.03.2017 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З матеріалів справи вбачається, що дії позивача по відмові від позову не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарському суду подана письмова заява про відмову від позову, яка підписана повноважною особою головою правління позивача, тому місцевий господарський суд мав усі підстави для прийняття відмови від позову та припинення провадження у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір та інші сплачені суми повязані з розглядом справи є різними видами судових витрат, а їх розподіл врегульований процесуальним законом, також по-різному. Зокрема, розподіл судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката здійснюється лише у випадку прийняття судом рішення по суті спору, чого не було у даному випадку.

З урахуванням вищенаведеного, слід дійти до висновку, що розподіл між сторонами судових витрат при припиненні провадження у справі, як це передбачено ч. 3 ст. 80 ГПК України, може стосуватися лише судового збору.

За наведених обставин висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав при припиненні провадження у справі для покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката є цілком обґрунтованим.

При цьому, апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що спір у справі має немайновий характер та повязаний з виконанням укладеного між сторонами Договору № 106 від 01.06.2012р., а як вбачається з матеріалів справи між сторонами вже розглядалися спори про стягнення з ПАТ "Кременчуцький колісний завод" на користь ТОВ "Стен-Плюс" грошових коштів внаслідок не виконання зобовязань за вказаним договором та за результатами, яких з позивача на користь відповідача стягувалися грошові кошти в т.ч. і витрати на оплату послуг адвоката.

Тобто, розмір заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката у сумі 15000,00грн. є непропорційно великим в порівнянні з предметом спору та обсягом наданих адвокатських послуг по даній справі, яка є похідною від інших судових справ сторін. Так, адвокат вперше взяв участь в судовому засіданні по справі лише 12.01.2017р., а особисто звернувся з клопотанням по справі 09.02.2017р.

Відсутній в матеріалах справи і акт прийняття послуг за додатковою угодою № 1 від 25.11.2016р. до договору № 11-07/01 про надання правової (юридичної) допомоги від 11.07.2016р., який і є підтвердженням надання правових послуг відповідачу адвокатом та обґрунтованості здійснення оплати таких послуг. Також, у справі відсутні належні та допустимі докази, які-б свідчили про виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача. Сам же факт звернення позивача з позовом таким доказом бути не може, оскільки звертаючись з позовом до суду особа здійснює реалізацію наданих чинним законодавством України прав на судовий захист.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплачені судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1600,00грн. слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стен-Плюс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 917/1815/16 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 917/1815/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.04.2017 року.