Постанова № 66116578, 13.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2017 р. справа№ 910/23399/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Руденко М.А.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Шемідько Г.В.

відповідача - Сочка В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп"

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2017 р.

у справі № 910/23399/16 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп"

про стягнення 5350317,96 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп" про стягнення з відповідача 4 312 530,00 грн заборгованості за договором № ПГ-С/16-005/40 купівлі-продажу природного газу від 20.05.2016 р., 198 376,38 грн інфляційних втрат, 51 962,45 грн 3% річних, 528 697,33 грн пені, 43 125,30 грн та 215 626,50 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2017 р. у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Також скаржник посилається на те, що позивачем було здійснено неправильний розрахунок штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2017 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1084/17 від 22.03.2017 р. у зв'язку з відрядженням судді Шапрана В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для роботи до Вищої ради правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/23399/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2017 р. у справі № 910/23399/16 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 р. було відкладено розгляд справи до 13.04.2017 р.

12.04.2017 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/23399/16 до розгляду Господарським судом м. Києва позовної заяви ТОВ «Офіс Бізнес Груп» до ПАТ ВК «Укрнафтобуріння» про визнання частково недійсним договору № ПГ-С/16-005/40 від 20.05.2016 р. купівлі-продажу природного газу у справі № 910/5655/17.

Розглянувши у судовому засіданні вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як передбачено п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду Київської області № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України", господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Однак, відповідач не наводить жодних обставин у зв'язку з якими неможливо розглянути дану справу до вирішення справи № 910/5655/17.

Крім цього, в зазначеній справі оспорюється договір купівлі-продажу природного газу не в цілому, а тільки в частині стягнення штрафів у розмірі 1% та 5%.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.05.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПГ-С/16-005/40 (далі - договір).

Відповідно до 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Згідно з п. 1.3 договору плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці - травні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити, складає 750,000 тис. куб. м.

Як передбачено п. 2.1 договору, ціна 1 000 куб. м. газу, що передається у звітному місяці - травні 2016 року, складає 5 750,04 грн разом з ПДВ.

Пунктом 1.4 договору визначено, що загальна вартість газу, який продавець передає покупцю визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних в п. 3.3 договору.

Передачу фактичного обсягу газу за звітний місяць оформлюється сторонами актом прийому-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця у розмірі 100% від загальної вартості газу - до 30 числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно з п. 2.5 договору остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, вказаних у п. 3.3 договору, в яких зазначається фактично переданий обсяг газу та його загальну вартість, але не пізніше 10 числа місяця, що слідує за місяцем постачання природного газу.

На виконання умов договору, 31.05.2016 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу у кількості 750,000 тис. куб. м., вартістю 4 312 530,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не розрахувався за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-С/16-005/40 від 20.05.2016 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як зазначалось вище, 31.05.2016 р. між сторонами було підписано акт прийому-передачі природного газу, яким зафіксовано факт передачі продавцем газу покупцю в обсязі 750,000 тис.куб.м. на загальну суму 4 312 530,00 грн.

Жодних претензій та зауважень щодо обсягу переданного газу сторони одна до одної не мали.

Таким чином, продавцем було належним чином виконано свої зобов'язання за укладеним договором.

Відповідно до умов договору оплата загальної вартості за поставлений газ повинна бути проведена ТОВ «Офіс Бізнес Груп» до 30.06.2016 р.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання за укладеним договорм купівлі-продажу щодо своєчасної оплати не виконав, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача відповідача 4 312 530,00 грн заборгованості за договором № ПГ-С/16-005/40 купівлі-продажу природного газу від 20.05.2016 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 528 697,33 грн пені, штрафу у розмірі 1% в сумі 43 125,30 грн та штрафу в розмірі 5% в сумі 215 626,50 грн.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки. При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення плати за поставлений газ.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з п. 2.4 та п. 2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу та трьох відсотків річних за весь час прострочення - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 528 697,33 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір її перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Крім того, оскільки відповідачем було прострочено оплату газу за договором в тому числі і понад 10 календарних днів, колегія суддів погоджується з висноком суду першої інстанції про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1% в сумі 43 125,30 грн та штрафу в розмірі 5% в сумі 215 626,50 грн.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 198 376,38 грн інфляційних втрат та 51 962,45 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № 3/350.

Як передбачено п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 198 376,38 грн інфляційних втрат та 51 962,45 грн 3% річних.

Доводи скаржника про те, що місцевим судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як було встановлено вище, укладений договір скріплений печаткою відповідача. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів з приводу втрати печатки, а тому у суду відсутні сумніви щодо укладення договору відповідачем, як юридичною особою.

Доводи скаржника про неправильний розрахунок штрафних санкцій також є необґрунтованими, оскільки, розмір їх перевірений судовою колегією, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору. В свою чергу скаржником не було надано контррозрахунку сум штрафних санкцій.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Бізнес Груп" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2017 р. у справі № 910/23399/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23399/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

М.А. Руденко