Постанова № 66116382, 19.04.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2017 справа №905/1748/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі за участю представників сторінОСОБА_1Л, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4від позивача від відповідача від ВДВС розглянувши апеляційну скаргуНе зявився Не зявився ОСОБА_5 (довіреність від 29.12.16 №20.3-03) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України м.Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від09.02.2017 у справі за скаргою на дії № 905/1748/16 (суддя О.В. Кротінова) Дочірної компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м. Київ органу державної виконавчої служби за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ до ОСОБА_6 підприємства "Макіївтепломережа" м.Макіївка Донецької області про стягнення 14 509 993,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області від Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, підставі ст. 1212 ГПК України подана скарга на дії органу державної виконавчої служби в якій скаржник просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 17.11.2016р. ВП №52077606;

- визнати недійсною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа від 17.11.2016р. ВП №52077606;

- зобовязати державного виконавця органу ДВС відновити виконавче провадження №52077606 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга обґрунтована тим, що за висновками заявника, є неправомірне винесення оскаржуваної постанови, з огляду на те, що виконання судових рішень є обовязковим та державний виконавець повинен провести усі можливі дії із встановлення майна та коштів боржника, на які може бути звернено стягнення, що не було здійснено державним виконавцем, до того ж дія Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не розповсюджується на підприємство відповідача, яке перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст. 1, 2, 6, 10,18, п. п 2, 9 ст. 37, ст.ст. 48, 52, 54, 55, 56,7 4 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України», п.2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. ст. 19, 124, Конституції України та ст.ст. 1, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, п.п.1-3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а також посилання на постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003р «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.11.2016р., п.43 рішення Європейського суду від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України», рішення Конституційного Суду України від 11.03.2011р у справі №2-пр/2011.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.12.2016 року скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено частково.

Визнані незаконними дії державного виконавця органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 17.11.2016р. ВП №52077606.

Визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа від 17.11.2016р. ВП №52077606.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ подана апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати судову ухвалу в частині задоволення вимог скарги через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, прийняти рішення, яким в частині задоволення вимог відмовити у задоволені скарги.

Апелянт зазначає, що 01.09.2016 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52077606 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.08.16 по справі №905/1748/16 про стягнення з КП «Маківтепломережа» на користь ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості в сумі 14509993,19 грн.

В результаті вжитих державним виконавцем заходів щодо перевірки майнового стану боржника встановлена відсутність майна на яке можливо звернути стягнення. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта за №79909213 від 08.02.17, у боржника КП «Макіївтепломережа» встановлена наявність зареєстрованого нерухомого майна.

Однак, у розумінні положень ЗУ «Про забезпечення прав та свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованої території» встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Таким чином, 17.11.16 відповідно до п.2 та п. 9 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (закон, який набрав чинності 05.10.16) державний виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У звязку з находженням у відпустці головуючого судді Ушенко Л.В на момент дати розгляду справи відповідно до п. 2.3.49, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, розпорядженням від 10.04.2017 №531 призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/1748/16, змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

У звязку з находженням у відпустці судді Малашкевич С.А протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Дослідивши матеріали справи, пояснення представників позивача та виконавчої служби, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. у справі №905/1748/16 позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», до ОСОБА_6 підприємства «Макіївтепломережа» про стягнення 14 509 993,19 грн., у тому числі 3% річних за період з 13.05.2013р. по 31.03.2016р. в сумі 1671964,45 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з жовтня 2013р. по квітень 2016р. у розмірі 12838028,74 грн. задоволено у повному обсязі.

На виконання вказаного судового рішення 08.08.2016р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

01.09.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.08.2016р. №905/1748/16 (ВП№52077606) про стягнення 14509993,19 грн., у тому числі 12838028,74 грн. інфляційних витрат та 1671964,45 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 206700,00 грн.

17.11.2016р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій причинами повернення зазначено відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, крім того боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а також наявна заборона з приводу вчинення правочинів щодо нерухомого майна і державний виконавець позбавлений можливості звернути стягнення на майно боржника із вказівкою на положення Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території».

Підставою вчинення є посилання на приписи п.п. 2, 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із с 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

За приписом ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження», як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до частин 6,7 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як вбачається зі скарги, скаржником оскаржувались дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України за період з 01.09.2016р. (постанова про відкриття виконавчого провадження №52077606) по 17.11.2016р., отже у період дії як Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV, так і Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» №606 ХІV від 21.04.1999р та №1404-VІІІ від 02.06.2016 р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.

Відкриття виконавчого провадження це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.

Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.

Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.

Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.

Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №606- ХІV від 21.04.1999р. під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Аналогічна норма міститься в п.4 ст. 18 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 ЗУ №606-ХІVвід 21.04.1999., що знайшла своє відображення у ст.10 редакції Закону №1404-VIII від 02.06.2016р.).

У відповідності до ч.2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999р. розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п.3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р №512/5 в редакції, що діяла до 05.10.2016р.) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

Матеріали справи містять запит Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №17860-0-33-15/2.- 56/15 від 05.10.2015р. щодо надання інформації на адреси Департаменту ДАІ МВС України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної інспекції сільського господарства України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної служби інтелектуальної власності України.

Однак, як вірно зазначеного судом першої інстанції, вказане звернення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відбулось в рамках виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 21.04.2015р. №905/141/14 про стягнення з ОСОБА_6 підприємства «Макіївтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суми основного боргу в розмірі 21197845,94 грн., пені в сумі 1465719,57 грн., штрафу в сумі 1483849,22 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 856174,29 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 17815,90 грн. та 68800,75 грн. судового збору.

Відповідності до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобовязані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Доказів відповідного звернення суду першої інстанції не надано.

З урахуванням викладеного, підстави вважати вчиненими перелічені звернення у межах виконавчого провадження ВП №52077606 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.08.2016р. у справі №905/1748/16 відсутні, окрім того слідує, що в рамках виконавчого провадження №52077606 державним виконавцем не направлено запити до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо. Повторних звернень також не здійснено.

При цьому, відділом примусового виконання рішень до господарського суду надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта №79909213 від 08.02.2017р. відносно підприємства відповідача, з якої вбачається наявність у відповідача нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції Закону №1404-VІІІ від 02.06.2016р.) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо зокрема, п.2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; п.9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вже зазначалось вище, відділом примусового виконання рішень винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у звязку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, дослідивши фактичні обставини, судом першої інстанції не встановлено вжиття виконавчим органом усіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, а тому оскаржувана заявником постанова державного виконавця від 17.11.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№52077606 є передчасною.

Окрім того, господарський суд правомірно зауважив про відсутність акту на виконання ч.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України №1404-VІІІ від 02.06.2016).

При цьому висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості» розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у Постанові у справі №14/492 від 04.02.2015 року та у Постанові у справі №9/38-10 від 21.10.2014 року.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття рішення про повернення виконавчого документа визначено реєстрацію боржника: м. Макіївка, вул. Лебедєва, 72 а, з посиланням на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - заборона з приводу вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а відтак позбавлено можливості звернути стягнення на майно боржника.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначено: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Цей Закону визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).

Згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21961296 від 23.05.2016р., місцезнаходженням боржника ОСОБА_6 підприємства «Макіївтепломережа» зазначено: Донецька область, м. Макіївка, Гірницький район, вул. Лебедєва, б.72а, що не є тимчасово окупованою територію у розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а отже його дія на спірні правовідносини не розповсюджується.

Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки державного виконавця, викладені у постанові від 17.11.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№52077606 безпідставні.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.11.2016р. у ВП№52077606 місцевим господарським судом обґрунтовано визнанні неправомірними.

При вирішенні спору судова колегія також враховує і правову позицію Донецького апеляційного господарського суду з аналогічних справ за участю тих же самих учасників процесу , викладених у двох постановах від 11.04.2017 по справі №7/41 (дві справи за тим же самим номером).

Враховуючи вищевказане, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 102-103, 105, 106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 09.02.2017 року у справі № 905/1748/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддяО.Л. Агапов

Судді:Н.В. Будко

ОСОБА_3