Рішення № 66114398, 29.03.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2622/17

Провадження № 2/344/1956/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі «Відповідач»), в якому просив стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на його користь заробітну плату у розмірі 92934,52 грн., компенсацію втрати частимни заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати в сумі 77338,65 грн. Стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток у розмірі 4376,00 грн. за кожен місяць за весь час затримки розрахунку по заробітній платі з 11.03.2015 року по день постановлення рішення.

Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання.

Частиною 4 статті 169 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, виходячи зі змісту частини 4 статті 169 та частини1 статті 224 ЦПК України, а також того, що Відповідач про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не подала, зважаючи на заяву Позивача, в якій він не заперечував проти винесення заочного рішення, з огляду на подання Позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно запису в трудовій книжці (а.с. 18-20) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Відповідачем з 01 лютого 2011 року (Наказ про прийняття на роботу від 01 лютого 2011 року.

На підставі контракту з керівником підприємства, що належить до комунальної власності Івано-Франківської області від 04.04.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та Івано-Франківською обласною державною адміністрацією в особі начальника Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської області, ОСОБА_2 призначено на посаду директора обласного КП Західбудсервіс на термін з 04.04.2012 року по 03.04.2017 року. ( а.с.12-16).

Розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА №111-к від 06.03.2015 року ОСОБА_2 10.03.2015 року звільнено з посади директора ОКП Західбудсервіс за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. ( а.с.17).

Відповідно до Довідки №1-10/03 від 10.03.2015 року станом на 10.03.2015 року у Відповідача виникла заборгованість по виплаті Позивачу заробітної плати за період з грудня 2012 року по березень 2015 року в сумі 92934,52 грн. з урахуванням податків та зборів. ( а.с.21).

28.01.2016 року та 22.04.2016 року ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської обласної державної адміністрації вимогу про виплату заробітної плати. ( а.с.22)

Однак в травні 2016 року Позивачу надійшла відповідь від Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства , містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА про те, що наданий ним контракт від 04.04.2012 року не дає підстави вважати, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Івано-Франківською ОДА, а наявні записи в трудовій книжці свідчать, що роботодавцем ОСОБА_2 являється ОКП Західбудсервіс. ( а.с.27).

Розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати, здійснений на підставі Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078, доданий до позовної заяви. ( а.с.28)

Відповідно до частини 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 Кодексу законів про працю України).

Строки виплати заробітної плати визначено статтею 115 Кодексу законів про працю України.

Зокрема, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Як встановлено ОСОБА_3 зі змісту наявного в матеріалах справи розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати, заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_2 складає 92934,52 грн., компенсація втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати складає 77338,65 грн.

Належних доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок, здійснений Позивачем та перевірений ОСОБА_3, представником Відповідача ОСОБА_3 надано не було.

Крім того, статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно проведеного ОСОБА_3 розрахунку середнього заробітку ОСОБА_2 за час затримки розрахунку, ОСОБА_3 встановлено наступне.

За останні два місяці роботи:

- січень 2015 року 20 робочих днів- 4376,00 грн.,

-лютий 2015 року 20 робочих днів 4376,00 грн.,

4376х2:(20+20)=109,45 грн. (середньоденна заробітна плата),

-березень 2015 року затримка 15 робочих днів.

Компенсація за березень 2015 року 1641,75 грн.

Компенсація з 04.2015 року по 02.2017 року 4376,00х 23 місяці=100648,00 грн.

Компенсація з 01.03. по 29.03.2017 року 20 робочих днів 109,45 грн.х20 робочих днів = 2 189,00 грн.

1641,75+100648,00+2189,00= 104 478,75 грн.

Середній заробіток за час затримки з 11.03.2015 року по 29.03.2017 року = 104 478,75 грн.

Відтак, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми чинного трудового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також матеріали справи, Суд дійшов висновку про те, що станом на час розгляду справи з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заробітна плата у розмірі 92934,52 грн., компенсація втрати частимни заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати в сумі 77338,65 грн. та стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі з 11.03.2015 року по день постановлення рішення в сумі 104 478,75 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 94, 115-117, 233 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст.ст. 209, 213- 215 ЦПК України, Суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити.

2. Стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 92934,52 грн., суму компенсації втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати 77338,65 грн., а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі з 11.03.2015 року по 29.03.2017 року в сумі 104 478,75 грн., а всього разом 274 751,92 грн.

4. Стягнути з Івано-Франківської обласної державної адміністрації в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693, судові витрати в розмірі грн. 2 747,52 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою Відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.