Ухвала суду № 66114056, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 року м. Київ К/800/6640/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпін О.А., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016

у справі № 826/11290/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Інститут паперу» (далі - позивач, ПрАТ «Інститут паперу»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Інститут паперу» звернулось у червні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення 26.12.2014 № 183126552209.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, результати якої оформлено актом від 10.12.2014 № 1207/26-55-22-09/31812534, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 149 913,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 183126552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 149 913,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 74 957,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 183126552209 залишено без змін, а скарги позивача залишено без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV, в той час як відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Брокбудкепітал» (підрядник) за договором підряду від 27.02.2014 № 6, за умовами якого підрядник зобов'язується своїми силами та залученими силами і засобами виконати ремонтні роботи в приміщеннях будівлі за адресою: вул. Кутузова, 18/7, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх на умовах та в строки, які вказані в цьому договорі.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2014 року (форма КБ-3), договірної ціни (форма № 9), акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 року (форма КБ-2в), локальних кошторисів на будівельні роботи, платіжних доручень, банківських виписок, а також податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При дослідженні вищезазначених документів первинного обліку судами встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає позивачу право на формування податкового кредиту по господарських операціях з вищезазначеним контрагентом.

Додатково, позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 1005343 від 06.03.2013), відповідно до якого приміщення загальною площею 8857,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7 належить на праві приватної власності ПрАТ «Інститут паперу».

Судами встановлено, що на момент складання податкових накладних зазначений контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Водночас, як свідчать матеріали справи ТОВ «Брокбудкепітал» здійснювало свою діяльність, зокрема, виконувало будівельні та монтажі роботи, на підставі Ліцензії серія АЕ № 289915, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Як вірно зауважено судами, висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та його контрагентом зроблені відповідачем не у зв'язку з відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі аналізу податкової звітності контрагента позивача, тобто є безпідставними в силу того, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ПрАТ «Інститут паперу» податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 у справі № 826/11290/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько