Ухвала суду № 66114050, 06.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року м. Київ К/800/8626/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Черпіцької Л.Т.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

за участю представника позивача - Стусової Ю.М.

за участю представника відповідача - Загороднього М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Граве Україна страхування життя» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

ПрАТ «Граве Україна страхування життя» звернулося з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.09.2014 № 96/17-4/20 про застосування штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було порушено вимоги Закону України від 28.11.2002 №249-IV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі - Закон № 249-IV) та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на обов'язковість фінансового моніторингу при здійсненні позивачем фінансових операцій від 07.02.2014, 19.05.2011, 31.08.2011, 09.12.2011, 31.05.2012 та 07.03.2012 та, як наслідок, наявність невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог Закону № 249-IV та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2014, скасовано прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.09.2014 № 96/17-4/20 про застосування штрафу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом № 249-IV не передбачено обов'язків підприємств щодо повідомлення про здійснювані операції, натомість такі обов'язки покладено на інших, визначених Законом суб'єктів. Крім того, зазначив, що відповідальність до позивача була застосована за операції 2011, 2012 років з порушенням строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує, оскаржуване судове рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.

Перевіривши касаційну скаргу в межах її доводів відповідно до статті 220 КАС України, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекційною групою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг проведена позапланова безвиїзна перевірка ПрАТ "ГРАВЕ УКРАЇНА Страхування життя" щодо дотримання вимог Закону №249-IV та інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2013 № 117/17-4 ФМ, згідно з яким було встановлено порушення вимог Закону № 249-IV та Порядку взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму від 25.08.2010 № 747 та вимог Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами від 05.08.2003 № 25.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято постанову від 26.09.2014 № 96/17/20 про накладення штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону № 249-IV та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, якою застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 34 000 грн.

Як убачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові санкції у вигляді штрафу застосовано за операції від 04 жовтня 2012 року, 18 грудня 2012 року, 22 грудня 2012 року, 16.04.2013 року, 16 травня 2013 року, 03 вересня 2013 року, 29 листопада 2013 року, 27 лютого 2014 року, 06 березня 2014 року, 28 січня 2013 року, 11 червня 2013 року, 09 жовтня 2013 року, 28 жовтня 2013 року, 03 лютого 2014 року, 20 грудня 2012 року, 07 лютого 2014 року, 19 травня 2011 року, 31 серпня 2011 року, 09 грудня 2011 року, 07 березня 2012 року, 31 травня 2012 року, 26 січня 2011 року, 26 травня 2011 року, 01 серпня 2011 року, 22 листопада 2011 року, 01 лютого 2012 року, 07 травня 2012 року, 31 липня 2012 року, 26 жовтня 2012 року.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, відповідальність до позивача була застосована з порушенням строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України.

З оглядну на викладене, та враховуючи вимоги статті 250 Господарського кодексу України, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26 вересня 2014 року № 96/17-4/20 про застосування штрафу є протиправною та підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням застосуванням строків адміністративно-господарських санкцій.

Проте, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно пункту 2 частини другої статті 5 Закону №249-IV суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Згідно пункту "а" частини другої статті 6 Закону №249-IV суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний повідомляти спеціально уповноважений орган про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх проведення.

Відповідно частини першої статті 15 Закону №249-IV фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень), та має одну або більше таких ознак, зокрема, одержання (сплата, переказ) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії) (п. 12); проведення страхової виплати або страхового відшкодування (п.13).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 5 Закону № 249-IV суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

Стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) визначає поняття страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 12 Закону № 85/96-ВР перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Стаття 10 Закону № 85/96-ВР зазначає, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Враховуючи положення статей 10, 12 Закону № 85/96-ВР перестраховим платежем є плата за перестрахування, яку перестрахувальник зобов'язаний внести перестраховику згідно з договором перестрахування.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з фінансових операцій, вони здійсненні на перерахунок страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії).

Між позивачем (цедентом) та АТ «Грацер Вексельзайтіге Ферзіхерунг Акцієнгезельшафт» (перестраховиком) укладено договори про перестрахування договорів зі страхування життя б/н від 17.04.2000 та від 30.12.2005, згідно з умовами яких, позивач сплачує перестраховику перестрахові премії, які перестраховик погоджується приймати, а перестраховик здійснює виплату на користь товариства перестрахового відшкодування у строки та порядку, визначені договорами перестрахування.

Крім того, кожна з фінансових операцій, за неподання інформації про які до спеціально уповноваженого органу, до позивача були застосовані фінансові санкції, перевищує суму 150 000 грн.

Також, вказані вище фінансові операції мають ознаки сплати перестрахового платежу та одержання перестрахової премії, що визначені статтею 15 Закону № 249-IV.

Отже, виходячи з аналізу норм права, та відповідно до положень частини першої статті 15 Закону №249-IV такі операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

Таким чином ПрАТ «Граве Україна страхування життя» є суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26 вересня 2014 року № 96/17-4/20 про застосування штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалила:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуто Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є. Донець

Л.Т. Черпіцька