Рішення № 66111455, 16.12.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5044/14-ц

Провадження №2/442/51/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді: Коваля Р.Г.,

при секретарі: Бучок М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилається на те, що їй на праві власності належить 1/3 ідеальних частин житлового будинку № 46 по вул Зварицькій у м.Дрогобичі Львівської області згідно договору дарування від 05 вересня 1966 року. Інші, 2/3 ідеальних частин зазначеного житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 Рішенням Народного суду м.Дрогобича Львівської області від 10 квітня 1967 року здійснено реальний розподіл будинковолодіння № 46 у м.Дрогобичі по вул.Пушкіна (перейменованій на вул.Зварицьку). Земельну ділянку, закріплену за даним будинком, розподілено слідуючим чином: позивачу виділено 202,89кв.м земельної ділянки, а іншому співвласнику 406,00кв.м.

Вказує, що протягом всього проживання у вищевказаному будинку вона з відповідачем мали спільний заїзд через ворота. Конфлікту з приводу користування земельною ділянкою ніколи не було, оскільки між ними склався відповідний порядок користування земельною ділянкою. Проте останнім часом з відповідачем виникли суперечки стосовно користування спільним заїздом до будинку з вулиці, де знаходиться вхід позивача до будинку.

Після проведення обмірювальних робіт Дрогобицьким міським відділом Львівської регіональної філії центру ДЗК було уточнено площу земельної ділянки, що знаходиться у користуванні сторін і вона становить 0,0585 кв.м.

Вважає, що найбільш прийнятним варіантом для встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою є варіант № 1 висновку №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року. Свій вибір пояснює тим, що з моменту придбання будинку, вже тривалий час (50 років) користується існуючим входом та заїздом на земельну ділянку. І вона, і її чоловік брали участь в їх облаштуванні та поточному ремонті, а так як позивач вже особа похилого віку - 78 років, пенсіонерка, її чоловік інвалід І групи, без ноги, пересувається на милицях, облаштування іншого входу для них ні фізично, ні матеріально не є можливим. Через вік та стан здоровя потребують періодично медичну допомогу, а єдиним можливим способом добратися до їх частини будинку є вже існуючий заїзд.

Просить визначити порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: вул.Зварицька, 46, м.Дрогобич Львівської області, відповідно до часток у праві власності на будинок та до рішення Народного суду м.Дрогобича від 10 квітня 1967 року, прийнявши за основу варіант № 1 висновку №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року, виділивши їй у користування земельну ділянку площею 174,56кв.м., відповідачу - земельну ділянку 369,56кв.м,, а земельні ділянки площею 39,44 кв.м та 1,44кв.м залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач та її представник, ОСОБА_4, позов підтримали, підтвердили обставини, наведені в позовній заяві, просили задоволити позовні вимоги. Зустрічну позовну заяву не визнали.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували. Відповідач подав зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що він, ОСОБА_2І, є власником 2/3 ідеальних частин житлового будинку № 46, а саме: квартири під №1, по вул.Зварицькій у м.Дрогобичі на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1984 року. Рішенням Народного суду м.Дрогобича Львівської області від 10 квітня 1967 року, розподілено земельну ділянку, виділено попередньому власнику ОСОБА_5 - 406,00кв.м., а ОСОБА_6 202,89кв.м. Відповідач за зустрічним позовом здійснила самовільну прибудову до частини будинку, квартири №2, яка їй належить на праві власності, без його погодження, вивівши з будинку вихід на його земельну ділянку. Згідно заяви про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом просить зобовязати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ним, ОСОБА_2, та його дружиною, ОСОБА_3, належною їм земельною ділянкою по вул.Зварицькій 46 у м.Дрогобичі, шляхом знесення самочинної збудованої прибудови. Встановити порядок користування земельною ділянкою згідно таблиці № 3 та/або № 4 додатку № 2 висновку № 6 від 22 березня 2016 року.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_7 зустрічний позов підтримали, підтвердили обставини, наведені в позовній заяві, просили задоволити позовні вимоги.

Третя особа ОСОБА_3, залучена за клопотанням позивача за зустрічним позовом, у судовому засіданні підтримала зустрічний позов, заперечила проти задоволення первісного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що згідно договору дарування від 05 вересня 1966 року ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_8) ОСОБА_9, належить 1/3 ідеальних частин житлового будинку № 46 по вул.Зварицькій (до перейменування Пушкіна) у м.Дрогобичі Львівської області з відповідною частиною господарських будівель.

Рішенням Народного суду м.Дрогобича Львівської області від 10 квітня 1967 року здійснено реальний розподіл будинковолодіння № 46 у м.Дрогобичі по вул.Пушкіна. Земельну ділянку розподілено слідуючим чином: ОСОБА_5 виділено 406кв.м, під будовами 61,62кв.м, пд. фруктовим садом 208,08кв.м, під подвірям 136,30кв.м.; ОСОБА_8 202,89кв.м, в тому числі під будівлями 34,06кв.м, під фруктовим садом 73,50кв.м, під подвірям 93,33кв.м.

На підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 1984 року. ОСОБА_2 належить 2/3 ідеальних частин житлового будинку № 46 по вул.Зварицькій у м.Дрогобичі Львівської області.

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 05.06.2013 рік, житловий будинок, 1900-го року побудови, загальною площею 79,2кв.м, житловою 50,4кв.м, складається з двох квартир. Прибудова літ. «А-1», веранда літ «а» (рік побудови до 1983 року) та кладова, площею 7,1кв.м, сарай літ «Г» (рік побудови 1990), зазначаються, як самовільно побудовані та переобладнані.

Відповідно до довідки Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 1745 від 10.12.2015 року, виданій ОСОБА_1, згідно пункту № 49 Постанови КМУ № 868 від 17.10.2013 року прибудова літ. «А-1» та веранда «а» до будинку № 46 по вул.Зварицькій у м.Дрогобичі не вважається самочинним будівництвом.

Згідно плану земельної ділянки, виконаного Дрогобицьким міським відділом Львівської регіональної філії центру ДЗК, площа земельної ділянки по вул.Зварицькій 46 у м.Дрогобичі становить 0,0585кв.м.

Згідно висновку №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року, виготовленого судовим експертом ОСОБА_10, надати варіанти розподілу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Дрогобич, вул.Зварицька, 46, відповідно до ідеальної частки кожного із співвласників домоволодіння, враховуючи прибудову (А-1) і веранду (а), технічно неможливо. На розгляд суду пропонується чотири варіанти порядку користування даною земельною ділянкою.

Суд погоджується з обґрунтуванням, наведеними позивачем за первісним позовом на користь варіанту № 1 висновку №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року, та вважає, що при визначенні порядку користування земельною ділянкою доцільно виходити саме з варіанту №1, що запропонований експертом, оскільки як зазначено експертом у висновку: «при огляді на місці розташування обєкту дослідження експертом було встановлено, на земельній ділянці розташовані житловий будинок, вбиральні, деревяна споруда. Житловий будинок по вул. Зварицькій 46 у м.Дрогобичі складається з 2-х квартир. Для входу та заїзду на земельну ділянку облаштовано металеву хвіртку та ворота. Вхід до квартири №2, належній ОСОБА_1, влаштований зі сторони головного фасаду житлового будинку, вхід до квартири №1 належній ОСОБА_11 влаштований зі сторони дворового фасаду. Між сторонами склався такий порядок користування земельною ділянкою: лівою частиною від входу на земельну ділянку користується ОСОБА_1, правою ОСОБА_2 Заїздом та входом на земельну ділянку співвласники користуються спільно».

Спірні правовідносини врегульовуються нормамиЗемельного кодексу України від 21.10.2001р. (далі -ЗК України).

Пунктом 7 Перехідних положень ЗК України зазначено, щогромадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Враховуючи те, що спірні правовідносини чітко не врегульовані Земельним кодексом України, Пленум Верховного Суду України 16 квітня 2004 року прийняв Постанову «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Згідно абз. 1 п. 19 даної Постанови, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд зясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвіря тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач мають право користуватися земельною ділянкою пропорційно їх часток в праві власності на будинок, а саме 1/3 та 2/3 частини земельної ділянки відповідно.

Враховуючи розміри часток сторін у праві власності на житловий будинок № 46 по вул.Зварицькій у м.Дрогобичі Львівської області, суд вважає, що найбільш доцільним варіантом розподілу земельної ділянки є варіант № 1, запропонований висновком №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року, виготовлений судовим експертом ОСОБА_10, тому що такий варіант є найбільш оптимальним, найбільш наближеним до часток сторін в будинку. Позивачу виділяється земельна ділянка площею 174,56кв.м, (в тому числі 39,44 кв.м та 1,44кв.м у спільному користуванні), відповідачу - 369,56кв.м (в тому числі 39,44 кв.м та 1,44кв.м у спільному користуванні), кожній із сторін виділяється окрема земельна ділянка, яка дає можливість співвласникам будинку користуватись відокремленими частинами земельної ділянки, що важливо, враховуючи неприязні відносини сторін, у спільне користування виділяється земельні ділянки незначної площі 39,44 кв.м та 1,44кв.м для заходу до будинковолодіння з вул.Зварицької. При цьому, кожна із сторін має доступ до своєї частини будинку та надвірних будівель.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази мають відповідати вимогам щодо їх належності та допустимості (ст.ст. 58, 59 ЦПК України).

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом, як і його представником, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів про те, що прибудова літ. «А-1», веранда літ «а» до виділеної відповідачу за зустрічним позовом частини будинку по вул.Зварицькій, 46 у м.Дрогобич Львівської області, яка здійснена до 1983 року, тобто до придбання позивачем за зустрічним позовом 2/3 ідеальних частин будинку у 1984 році, є неузаконеною та створює перешкоди у користуванні його земельною ділянкою.

У звязку з цим, суд прийшов до висновку, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом половину судових витрат повязаних із проведенням судової земельно-технічної експертизи та додаткової судової земельно-технічної експертиз у розмірі 2773,00грн.

На підставі ст.ст.88,92, 95, 120, п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., керуючись ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 88, 208, 209, 212- 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0585кв.м, яка знаходиться за адресою: вул.Зварицька, 46, м.Дрогобич Львівської області, виділивши ОСОБА_1 земельну ділянку площею 174,56кв.м, ОСОБА_2 -369,56кв.м, залишити у їх спільному користуванні земельні ділянки площею 39,44 кв.м та 1,44кв.м, в межах та конфігурації, визначених у Варіанті № 1, запропонованому Висновком №6 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 22.03.2016 року, виготовленим судовим експертом ОСОБА_10

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати повязані із проведенням судової земельно-технічної експертизи та додаткової судової земельно-технічної експертизи у розмірі 2773,00грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Суддя Р.Г. Коваль