Ухвала суду № 66110873, 19.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2017 р. м. Київ К/800/3805/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Фермерського господарства «Під'ярків» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у справі №2а-5908/09/1370 (№23465/10/9104) за позовом Фермерського господарства «Під'ярків» до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 позовні вимоги Фермерського господарства «Під'ярків» до Державної податкової інспекції у Перемишлянському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області від 14.10.2008 №0000542321/0 частково в сумі 40055,00грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Фермерське господарство «Під'ярків» звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.02.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2013 касаційну скаргу Фермерського господарства «Під'ярків» прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2010.

В обґрунтування своїх вимог Фермерське господарство «Під'ярків» посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства «Під'ярків» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2008 по 31.08.2008, за результатами якої складено акт від 13.10.2008 №29/23/33826690.

За висновками акта перевірки встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4,підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень місяць 2008 року на суму 47266,84грн.

Зокрема, за висновками податкового органу підприємством зайво включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за отриману, але неоплачену від ФГ «Бекас» макуху соєву відповідно до податкових накладних №61 від 30.05.2008 на суму ПДВ 7081,93грн., №51 від 30.06.2008 на суму ПДВ 9747,00грн., №108 від 14.07-2008 на суму ПДВ 20976,08грн., а також за операцією з придбання у ТОВ «Техностар-К» аерозольного генератора TF-35 за видатковою накладною №РН-2904/1 від 29.04.2008, податковою накладною №151 від 29.04.2008 та №99 від 02.04.2008 на загальну суму 13500,00грн., в тому числі ПДВ у сумі 2250,00грн.,за відсутності доказів придбання вказаного основного засобу з метою використання у господарській діяльності.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008 №0000542321/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 47266,84грн.

Позивачем податкове повідомлення-рішення від 14.10.2008 №0000542321/0 оскаржується частково в сумі 40055,01грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав у ТОВ «Техностар-К» аерозольний генератор TF-35, що підтверджується видатковою накладною №РН-2904/1 від 29.04.2008, податковою накладною №151 від 29.04.2008 та №99 від 02.04.2008 на загальну суму 13500,00грн., в тому числі ПДВ у сумі 2250,00грн. Вказану суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

За висновками відповідача, які були підтримані судом апеляційної інстанції, оскільки зазначене обладнання прийнято в експлуатацію та взято на баланс підприємства лише у ІУ кварталі 2008 року, то у позивача було відсутнє право на формування податкового кредиту звітного податкового періоду П кварталу 2008 року на підставі вищезазначених податкових накладних.

Підпунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності позивача є розведення птиці. Придбані підприємством у ТОВ «Техностар-К» основні засоби, а саме, аерозольний генератор TF-35, призначені для використання у власній господарській діяльності для дезинфекції приміщення в якому вирощується птиця.

Показники господарської операції з придбання аерозольного генератора TF-35 відображено позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2008 року, ПДВ включено до податкового кредиту звітного податкового періоду (2 кв. 2008 року). 01.11.2008 (4 кв.2008 року) аерозольний генератор TF-35 прийнято в експлуатацію, що засвідчується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, і взято на баланс господарства.

З огляду на встановлений судом першої інстанції факт придбання позивачем обладнання для використання у власній господарській діяльності, підтвердження сум ПДВ, сплачених в ціні обладнання, податковими накладними, судом зроблено правильний висновок про правомірність включення сум ПДВ сплаченого у ціні обладнання до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду. Реальність зазначеної господарської операції відповідачем не заперечується.

Щодо висновків відповідача, які підтримані судом апеляційної інстанції, що позивачем зайво включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму ПДВ за отриману, але неоплачену від ФГ «Бекас» продукцію: макуху соєву відповідно до податкових накладних №61 від 30.05.2008 у на суму ПДВ 7081,93грн., №51 від 30.06.2008 на суму ПДВ 9747,00грн., №108 від 14.07.2008 на суму ПДВ 20976,08грн., з огляду на невиконання вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оплати виключно в грошовій формі.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закріплене у зазначеній нормі правило не пов'язує виникнення права на податковий кредит виключно зі сплатою отримувачем товарів (послуг) сум податку постачальникам таких товарів (послуг) шляхом перерахування (списання) відповідних коштів з банківського рахунку, коли факт придбання таких товарів (послуг) підтверджено виданою їх постачальником податковою накладною.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Наведена норма обмежує право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише сумами податку, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду). При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дає підстави вважати, що вимога законодавця щодо фактичної оплати податку на додану вартість не встановлює конкретного способу такої оплати (шляхом перерахування з банківського рахунку, готівкою або у інший допустимий законодавством спосіб), а також не встановлює обов'язкового зв'язку з конкретною господарською операцією.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли між ФГ «Під'ярків» та ФГ «Бекас» за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 16.06.2007, за яким заборгованість ФГ «Бекас» перед ФГ «Під'ярків» станом на 01.08.2008 становить 420351,22грн., та за операціями поставки ФГ «Бекас» для ФГ «Під'ярків» макухи соєвої відповідно до податкових накладних №61 від 30.05.2008 у на суму ПДВ 7081,93грн., №51 від 30.06.2008 на суму ПДВ 9747,00грн., №108 від 14.07.2008 на суму ПДВ 20976,08грн. фактично є оплатою товару, передбаченою підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як обов'язкова умова для отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Під'ярків» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2010 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я.Олендер