ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 квітня 2017 року м. Київ К/800/6284/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці ДФС, про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в :
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати наказ ДФС України від 10 травня 2016 року №67-ДС в частині звільнення його з посади начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС; наказ Львівської митниці ДФС від 10 травня 2016 року №458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»; поновити позивача на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначив, що не вчиняв жодних дій, які можуть кваліфікуватись як порушення Присяги, а тому його безпідставно звільнено з державної служби відповідно до статей 65-66 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази Державної фіскальної служби України від 10 травня 2016 року №67-ДС «Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС» в частині звільнення начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 та Львівської митниці ДФС від 10 травня 2016 року №458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» в частині щодо звільнення позивача з посади; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС та стягнуто 39048,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 травня по 07 жовтня 2016 року, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
У касаційній скарзі Львівської митниці ДФС просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, Закону України «Про державну службу». Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про те, що позивача правомірно звільнено за порушення Присяги державного службовця, оскільки він, як керівник, є відповідальною особою за дотримання вимог законодавства з боку своїх підлеглих.
Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що задовольняючи позов суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.
Судами встановлено, що з 2002 року ОСОБА_1 проходив службу в митних органах, 04 листопада 2002 року прийняв присягу державного службовця, а з грудня 2015 року його, в порядку переводу, призначено на посаду начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, згідно з наказом ДФС України від 04 грудня 2015 року №3851-о.
Наказом ДФС України від 10 травня 2016 року №67-ДС, з 10 травня 2016 року позивача звільнено з займаної посади за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
На виконання цього наказу 10 травня 2016 року Львівська митниця ДФС видала наказ №458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України».
Підставою звільнення ОСОБА_1 стало подання Дисциплінарної комісії Львівської митниці ДФС від 10 травня 2016 року, в якому зазначено, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у не забезпеченні здійснення належного керівництва за діяльністю підпорядкованого особового складу, у не забезпеченні контролю виконання підпорядкованими працівниками Конституції України, законів України та у не вжитті у межах компетенції заходів щодо запобігання і протидії корупції, що призвело до незаконного звільнення від митного контролю товарів, що переміщувались 28 лютого 2016 року громадянкою ОСОБА_2 і отримання неправомірної вигоди головним державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС Чобонюк Н.Й.
Правовий статус позивача, в тому числі підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, врегульовано Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, який частково втратив чинність з 01 травня 2016 року (далі - Закон №3723-ХІІ), та Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, який набув чинності з 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VІІІ).
Відповідно до статті 65 Закону №889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 65 Закону №889-VІІІ дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця.
В частині першій статті 36 Закону №889-VІІІ зазначено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».
Аналогічний текст Присяги державного службовця був наведений у статті 17 Закону №3723-ХІІ, чинного станом на 28 лютого 2016 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Аналізуючи наведені норми, суди дійшли висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з вказаним як порушення Присяги необхідно розуміти вчинення державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Перелік дисциплінарних стягнень, наведений у статті 66 Закону № 889-VIII, зокрема, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Частина 5 вказаної статті передбачає, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 вказаного Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 вказаного Закону.
Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.
Згідно зі статтею 74 вказаного Закону дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він вчинявся, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Отже, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
У поданні Дисциплінарної комісії Львівської митниці ДФС від 10 травня 2016, зазначено, що 28 лютого 2016 року в службових приміщеннях митного поста «Львів-аеропорт» співробітниками військової прокуратури Західного регіону України проведені обшуки з метою виявлення грошових коштів (неправомірної вигоди), інших предметів, речей та документів, які мають значення для кримінального провадження та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення. Обшуки проводились відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Львова в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015140400000129 від 09 листопада 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. В ході проведення обшуків в службових приміщеннях митниці в залі «на Приліт» виявлено грошові кошти в гривнях України та доларах США. Окрім того, грошові кошти (гривні України та долари США) виявлено у головного державного інспектора ВМО№2 Чобанюк Н.Й. та у жіночому туалеті в залі прильоту, причому долари США (загалом 300 USD), знайдені в туалеті, помічені люмінесцентною фарбою.
Попередніми причинами та умовами, які сприяли вчиненню Чобанюк Н.Й. корупційного злочину, є недотримання останньою заборон та обмежень, встановлених Законом, відсутність належного контролю керівництва митного поста та відділу, які, неналежно виконуючи свої функціональні обов'язки, допустили створення умов для вимагання та отримання неправомірної вигоди підлеглими працівниками.
Відповідно до п.1.1 наказу ДФС України від 13 березня 2015 року №167 «Про персональну відповідальність керівників підрозділів органів ДФС» персональна відповідальність за організацію та стан роботи з питань запобігання корупції в органах ДФС України покладається на керівників підрозділів ДФС. Факти скоєння корупційних правопорушень працівниками розцінювати як неспроможність їх керівників виконувати функції, які здійснюють підрозділи органів ДФС України.
Наведені факти, на думку відповідачів, свідчать про порушення позивачем присяги державного службовця та є підставою для його звільнення з посади начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС.
Вирішуючи спір та перевіряючи обставини справи, суди встановили, що з 28 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року ОСОБА_1, як керівник митного поста, постійно проводив профілактичну роботу щодо недопущення в службовій діяльності вчинення злочинів, корупційних та повязаних з корупцією порушень, також щодо недопустимості порушення службової дисципліни - з особовим складом митного поста. В особових справах усіх працівників митного поста наявні письмові попередження з їх власними підписами щодо обмежень, повязаних з проходженням служби в митних органах (витяги із Законів України «Про державну службу», «;Про запобігання корупції» тощо). За період роботи позивача на митному пості «Львів-аеропорт» з особовим складом митного поста проведено відповідні загально-профілактичні заходи, що підтверджується службовими записками (а.с.190-205, 221-223, 228-230), доповідною запискою (а.с. 216-218), протоколом №01 від 12.01.2016 (а.с.224-227). Крім цього, кожного робочого дня зранку під час розподілу особового складу по ділянках роботи позивачем наголошувалось на недопущенні будь-яких порушень антикорупційного законодавства та порушення службової дисципліни. Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні.
За таких обставин, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, здійснював свої функціональні обовязки належним чином і у відповідності до вимог чинного законодавства, а також проводив активну профілактичну роботу щодо недопущення вчинення корупційних правопорушень серед підпорядкованого йому особового складу митного поста.
Крім того, 28 лютого 2016 року (день проведення обшуків в межах кримінального провадження) позивач не працював, що підтверджується службовою запискою Львівської митниці ДФС від 29 вересня 2016 року №763/13-70-67/40 (а.с. 215) та табелем обліку використання робочого часу за лютий місяць 2016 року (а.с. 232).
При цьому, суди перевірили та відхилили доводи відповідача, з посиланням на наказ ДФС України від 13 березня 2015 року №167 «Про персональну відповідальність керівників підрозділів органів ДФС», згідно з яким вчинення корупційних правопорушень працівниками, розцінюється як неспроможність їх керівників виконувати функції, які здійснюють підрозділи органів ДФС України, оскільки вина головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Львів- аеропорт» Чобанюк Н.Й. у вчиненні корупційного правопорушення як на момент прийняття оскаржених наказів, так і на момент прийняття рішення у справі, не встановлена відповідним судовим рішенням.
Суд в цьому контексті також врахував конституційний принцип індивідуальності юридичної відповідальності, закріплений в частині другій статті 61 Конституції України.
За таких обставин, суди дійшли висновку про відсутність підстав для звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця та задовольнили позов.
У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, що подала касаційну скаргу, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.
Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Головчук
Судове рішення № 66110859, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 18.04.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 813/1966/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: