Ухвала суду № 66109559, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2017 р. м. Київ К/800/32441/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року

у справі № 807/805/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад»

до Управління Держпраці в Закарпатській області

третя особа - ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування припису, -

встановив:

ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» звернувся до суду з позовом до управління Держпраці в Закарпатській області, третя особа - ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, винесений головним державним інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області Хланта І.Ю.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис № 07-03-022/0082-0094 від 30.01.2014 року Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області в частині пунктів 1, 2, 4 та 5 цього припису. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, адвокат ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 07-03-022/0082 від 30 січня 2014 pоку, а державним інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області Хланта І.Ю. внесено припис № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року та складено протокол про адміністративне правопорушення від 30 січня 2014 року № 07-03-022/0088.

Відповідно до вказаного припису від 30 січня 2014 pоку приписано:

- оплату часу вимушеного простою ОСОБА_2 за період з 01.01.1997 року по 29.07.2000 року, привести у відповідність до ст.113 КЗпП України;

- індексацію заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.01.1997 року по 29.07.2000 року, привести у відповідність до вимог ст.95 КЗпП України;

- при звільненні працівників додержуватись вимог ст.116 КЗпП України;

- оплату часу затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 29.07.2000 року по 01.10.2000 року, привести у відповідність до ст.117 КЗПп України;

- виплатити грошову компенсацію позивачу за дні невикористаної щорічної відпустки відповідно до ст. 83 КЗпП України;

- виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України.

Згідно пункту 6 підпункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення), Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Статтею 221 Кодексу законів про працю України визначено перелік органів, які уповноважені розглядати трудові спори, зокрема, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору. Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що у пунктах 1, 2, 4 і 5 оспорюваного припису йдеться про захист трудових прав ОСОБА_2 шляхом зобов'язання ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушених трудових прав останньої, що свідчить про фактичне вирішення відповідачем трудового спору між ОСОБА_2 та ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад».

Разом з тим, пункт 3 оспорюваного припису № 07-03-022/0082-0094 від 30 січня 2014 року, яким приписано при звільненні працівників слід додержуватись вимог статті 116 КЗпП України, має попереджувальний характер, спрямований на майбутнє та не вирішує трудовий спір по суті.

Згідно пункту 6 оскаржуваного припису приписано: виплату заробітної праці найманим працівникам в подальшому проводити відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України.

Відповідно до розпорядження КМУ № 920-р від 21 листопада 2013 року, робочі дні 3, 4 та 6 січня було перенесено на 11, 25 січня та 18 лютого.

Відповідно до листа Національного Банку України № 25-205/28803 від 19 грудня 2013 року банківські установи працювали 03 січня 2014 року у звичайному режимі.

За другу половину грудня 2013 року виплата заробітної плати працівникам ПАТ «Мукачівський завод «Точприлад» була проведена 08 січня 2014 року згідно платіжного доручення № 8 у сумі 1210925,47 грн., тоді як, з огляду на приписи статті 115 КЗпП України, позивач повинен був виплати заробітну плату своїм працівникам саме 03 січня 2014 року.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій, є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з огляду на наступне.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Головчук

М.М. Заїка