Ухвала суду № 66109530, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/11727/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №221/3993/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 08 листопада 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 08 листопада 2016 року.

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався положеннями ст. 189 КАС України.

Відповідно до п. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянт звертався із даною апеляційною скаргою 18 листопада 2016 року, та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.

При повторному зверненні з даною апеляційною скаргою апелянт у якості поважності причин пропуску строку посилався на те, що на момент первинного звернення з апеляційною скаргою бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік не було передбачено коштів на сплату судового збору. Проте на теперішній час відповідно до Закону України «Про судовий збір» внесено зміни, якими звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях Пенсійний фонд України та його органи.

Судом апеляційної інстанції причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені відповідачем, визнано неповажними з огляду на таке.

Встановлення строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та своєчасного виконання ними передбачених КАС України та іншими законами процесуальних дій.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, та дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк.

Апелянтом під час первинного звернення з апеляційною скаргою, залишення судом апеляційної скарги без руху та її повернення, не здійснювались жодні дії щодо забезпечення сплати судового збору, а саме звернення до відповідних органів з запитом щодо фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні цілі та будь-якого підтвердження можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

На запит апеляційного суду управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі також не надало жодних доказів здійснення дій щодо забезпечення сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою.

Крім того, Бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року №190, було передбачено залишок коштів на кінець року в сумі 840600000 грн. Апелянт з заявою щодо виділення та їх спрямування на фінансування сплати судового збору до Пенсійного фонду України не звертався.

Тобто, апелянтом протягом всього часу не здійснювалось будь-яких дій спрямованих на забезпечення вчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, а пасивна поведінка апелянта не може вважатися поважними обставинами пропуску строку.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що зміни до Закону України «Про судовий збір» внесені Законом №1491-VIII від 07 вересня 2016 року, якими апелянта звільнено від сплати судового збору, набирали чинності з 01 січня 2017 року. Разом з цим, апелянт лише 17 січня 2017 року звернувся з апеляційною скаргою до суду першої інстанції, тобто через значний час після внесених змін.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. Такі висновки викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Устименко проти України», «Рябих проти Росії».

Отже, враховуючи відсутність підстав для поновлення строку, які можна було б визнати поважними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №221/3993/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова