Ухвала суду № 66107678, 12.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/526/17

Номер справи місцевого суду: 522/5861/17

Головуючий у першій інстанції Кушніренко

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Прокопова М.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2017 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42016010000000262 від 29 листопада 2016 року за ч.2 ст.127, ч.3 ст.146 КК, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м.Севастополі ОСОБА_5 та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк дії ухвали до 14 год. 37 хв. 23 травня 2017 рок.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_2, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до його підзахисного запобіжний захід у виді особистого зобовязання.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчий суддя не взяв до уваги позитивні характеристики ОСОБА_4, який зарекомендував себе як порядна і неагресивна людина. Крім того, підозрюваний має постійне місце проживання, де мешкає зі своєю цивільною дружиною. Вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може негативно відобразитись на стані здоровя ОСОБА_4, оскільки останній тривалий час страждає на захворювання дихальних шляхів.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора Прокопова М.В., який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя застосовуючи запобіжний захід до підозрюваного в повній мірі виконав зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону та врахував їх при постановленні ухвали.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 146 КК України, а саме в незаконному позбавленні волі людини, вчинене організованою групою.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними по справі доказами, які наявні в матеріалах провадження за клопотанням слідчого, дослідженими під час апеляційного розгляду, а саме:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 09 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_6 детально розповів про обставини його незаконного позбавлення волі двома чоловіками по імені Павло та ОСОБА_6, доставлення до реабілітаційного центру „Косачівка та знаходження там на протязі двох діб в листопаді 2016 року;

- протоколом предявлення особи для впізнання по фотознімкам від 11 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_6 впізнав особу, фото якого розташовано під №3, як ОСОБА_6 який проти його волі доставив його до реабілітаційного центру „Косачівка в листопаді 2016 року. Відповідно до додатка до вказаного протоколу на фото під №3 зображено ОСОБА_4;

- повідомленням про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України;

- протоколами негласних слідчих (розшукових) дій;

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника щодо недопустимості зазначених доказів, оскільки, відповідно до статей 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ч.2 ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та апеляційним судом не встановлено.

Стосовно доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Частина 3 ст.146 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки.

Стаття 3 Конвенції наголошує, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню або покаранню.

У відповідності до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.

Статтею 29 Конституції України гарантуються права кожної людини на свободу та особисту недоторканість, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Натомість, ст.ст. 13, 14, 16 Закону України „ Про психіатричну допомогу передбачає порядок примусової госпіталізації хворих осіб (без їх згоди) та вимагає висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду.

Враховуючи, що згідно із показаннями потерпілого ОСОБА_6 підозрюваний ОСОБА_4 та інші особи проти волі потерпілих без відповідного судового рішення, позбавляли їх волі, та на протязі тривалого часу утримували в реабілітаційному центрі „Косачівка, апеляційний суд вважає, що на даній стадії провадження підозра ОСОБА_4О у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України є обґрунтованою.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, у разі доведення його вини, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Крім того, ОСОБА_4 зареєстрований та постійно проживає в м.Київ.

Більш того, на теперішній час по кримінальному провадженню додатково встановлюються особи, які причетні до незаконної організації реабілітаційного центру „Косачівка, а також особи, які незаконно позбавлялися свободи та утримувалися в зазначеному центрі.

Зазначені обставини свідчать про те, що є ризики, того що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового слідства, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Апеляційний суд враховує також підвищену суспільну небезпеку злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4

Під час апеляційного розгляду, за клопотанням сторони захисту, в якості свідка була допитана мати ОСОБА_7 ОСОБА_8, яка пояснила, що її син сам лікувався від наркозалежності в реабілітаційному центрі „Косачівка, після одужання залишився працювати в ньому волонтером. Свідок пояснила, що її син позитивно характеризується, за характером спокійний і не схильний до протиправної поведінки.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позитивні характеристики надані ОСОБА_7 жодним чином не знижують ступінь суспільної небезпеки інкримінованого йому злочину та не виключають наявність ризиків встановлених судом під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обєктивно врахував всі обставини справи, дані про особу підозрюваного, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та дійшов правильного висновку про те, що під час досудового розслідування, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України він має утримуватись під вартою.

На думку апеляційного суду жоден з більш мяких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити належного виконання підозрюваним його процесуальних обовязків, і не дасть змогу органу досудового розслідування контролювати місце його перебування.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя, на підставі ч.4 ст. 183 КПК України, дійшов правильного висновку про неможливість, у даному випадку, визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді немає.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м.Севастополі ОСОБА_5 та до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.146 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_9 ОСОБА_10Копіца