Ухвала суду № 66105290, 03.04.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

03 квітня 2017 року справа № 823/334/17

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за договором про надання правової допомоги, представників третьої особи - Міністерства оборони України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - за довіреностями, представника третьої особи - Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України та Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_5 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у розгляді заяви ОСОБА_5 щодо встановлення причинного звязку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_5 обовязків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981, викладену у листі № 7217 від 20.12.2016 року;

- зобовязати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_5 щодо встановлення причинного звязку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_5 обовязків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 01.03.1980 по 12.06.1981;

- зобовязати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України за результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_5 щодо встановлення причинного звязку захворювань (поранень) із виконанням ОСОБА_5 обовязків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, скласти протокол згідно додатку 19 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402.

Ухвалою суду від 20.03.2017 до участі у справі, в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України.

03.04.2017 від представника Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача відносно задоволення вказаного клопотання заперечував.

Представник Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі також заперечував.

Представники Міністерства оборони України у судовому засіданні вищезазначене клопотання про закриття провадження по справі підтримали.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочиснтв України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочиснтв України України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Предметом судового розгляду в даному випадку є публічно - правовий спір, тобто спір між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно - правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно - правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю (ч.2 ст.17 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби відбувалися на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР і відповідно до законодавства позивач перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України.

Так, у відповідності до частини 10 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).

Згідно з підпунктом 21.1., 21.3. глави 21 Розділу 2 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.

За наведених обставин, приймаючи до уваги, що оскільки позивач проходив строкову військову службу у військовій частині № 2022 в період з 23.04.1979 по 12.06.1981, у тому числі в період з 01.03.1980 по 12.06.1981 приймав участь у виконанні інтернаціонального обовязку у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, то в силу Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, саме на Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України покладено обовязок щодо встановлення причинного зв'язку його захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Суд зазначає, що відповідно до п.15 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 № 8, визначено, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію інвалідів в Україні» рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Таким чином, рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Тому, з огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про закриття провадження у справі № 823/334/17 за позовом ОСОБА_5 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України та Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Рідзель

Ухвалу складено у повному обсязі 10.04.2017.