Ухвала суду № 66098906, 20.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/4869/16Головуючий у 1 інстанції Антоненко М.В

№ провадження 22-ц/778/1298/17Доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

Суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_1,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Запорізького МУЮ про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

В обґрунтування вимог зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03.07.2008 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх доходів, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.05.2008 року щомісячно.

За довідкою державного виконавця від 11.03.2016 року його заборгованість за аліментами за період з травня 2011 по грудень 2015 року становить 8 841, 84 грн.

Посилаючись на те, що має нестабільні доходи, оскільки з 2007 року виїхав на заробітки до Чехії, дозвіл на його проживання закінчився у 2013 році, на його утриманні знаходиться матір пенсіонерка, яка отримує мінімальну пенсію, просив суд на підставі ст. 197 СК України звільнити його від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 8841 грн. 84 коп., яку державна виконавча служба Шевченківського району м. Запоріжжя нарахувала на підставі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» за період з травня 2011 року по лютий 2016 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, заперечення відповідача, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що по справі не встановлено виняткових обставин для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на утримання неповнолітньої дитини.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

За змістом ч.1ст.197 СК Україниза позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до розяснень, викладених у пунктах 17,22Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року«Про застосування судами окремих нормСімейного кодексу Українипри розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», а також у статтях 194-197, 274 СК.

Суд може за передбачених ст. 197 СК умов повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

Згідно із ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору судом.

З огляду на матеріали справи встановленими фактами є такі обставини, що сторони являються батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2008 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі ? всіх доходів, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 травня 2008 року щомісячно. Рішення набрало законної сили.

Виконавчий лист, який був виданий за цим рішенням суду, перебуває на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Із розрахунків заборгованості по аліментам, складених виконавчою службою випливає, що боржнику ОСОБА_2 у відповідності до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (як для безробітного) державним виконавцем розрахована заборгованість за аліментами. Аліменти боржником сплачуються щомісячно , однак не у повному обсязі, таким чином заборгованість ОСОБА_2 за аліментами станом на 01.12.2015 року становила 8841,84 гривень (а.с.4,9-12).

Разом з тим, про виконанні обовязку із сплати аліментів не у повному обсязі ОСОБА_2 був обізнаний, про що свідчать розрахунки заборгованості від 31.05.2011 року, від 01.12.2015 року, від 11.03.2016 року, які надані безпосередньо самим позивачем.

Заборгованість по аліментам визначена державним виконавцем у відповідності до ст. 74 Закону «Про виконавче провадження» (в редакції закону, що діяв на момент визначення заборгованості) та ст.195 СК України.

Позивачем не надані державному виконавцю документи про його фактичний заробіток (доход), який платник аліментів одержував з 2008 року по 2016 рік, під час роботи в Чеській республіці, тому заборгованість за аліментами визначена державним виконавцем у відповідності до ст.195 СК України як для непрацюючої особи виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Спір з приводу розміру заборгованості за аліментами між сторонами відсутній.

Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що заборгованість за аліментами з 2015 року по 2016 рік утворилась у ОСОБА_2 в результаті сплати аліментів не у повному розмірі, який вставлено рішенням суду та законом.

В якості підстави для звільнення від сплати заборгованості за аліментами позивач зазначив про своє нелегальне перебування за кордоном та наявність у нього на утримання матері пенсіонерки, яка отримує мінімальну пенсію, щомісячний розмір якої в період з листопада 2015 року по квітень 2016 року складає 1041,93 гривень.

Разом з тим, в засідання апеляційного суду відповідач надала лист посольства України в Чеській Республіці від 06 серпня 2014 року, із якого вбачається, що позивач ОСОБА_2 має дозвіл на проживання в Чеській Республіці до 09.01.2023р., а не до 2013 року, як зазначав позивач у суді першої інстанції.

Обставини, які мають істотне значення, що могли послугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, у відповідності до ч.2 ст.197 СК України, позивачем у позові не зазначені та не доведені належними та допустимими доказами.

Та обставина, що позивач має матір пенсіонерку, яка отримує мінімальну пенсію, не є обставиною у розумінні ч.2 ст.197 СК України, за наявності якої суд повинен звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, оскільки позивач та його матір проживають окремо з 2007 року, спільним побутом не повязані, не мають взаємних прав та обовязків членів сім»ї, мають окремі бюджети, мати позивача має власне джерело доходів, крім пенсії, отримує заробітну плату.

Необхідність утримувати непрацездатну матір не звільняє позивача від обовязку утримання неповнолітньої дитини у розмірі визначеному законом.

Посилання позивача на встановлення мінімального розміру аліментів при визначенні заборгованості за аліментами у цій справі є неприпустимим.

У відповідності до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі).

З приводу зміни розміру аліментів позивач до суду не звертався, отже посилання позивача на зменшення розміру аліментів до 30 відсотків прожиткового мінімуму не були предметом судового розгляду та не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставні.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі ОСОБА_5 за довіреністю відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: