Рішення № 66096169, 11.04.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/12524/16-ц

Категорія 57

2/295/511/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

за участю секретаря Сидорець К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського МУЮ, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, який просить ухвалити рішення, яким Звільнити з-під арешту будівлю багатофункціонального комплексу фізкультурно-оздоровчого призначення загальною площею 2692,5 кв.м., за адресою: м. Житомир, вул. Поталова Генерала 5 те земельну ділянку загальною площею 2196 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Генерала Поталова, 5 переданих в іпотеку АКБ «Укрсиббанк» (Іпотекодержатель - ОСОБА_1), накладеного постановою ВП N0 47672211 від 02.10.2015 р., постанова ВП N6 47685746 від 28.05.2015 р., відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, постанова ВП № 37817669 від 14.06.2016 р., ВП N6 37818555 від 29.10.2013 р., постанова ВП № 37818060 від 29.10.2013 р., постанова ВП N8 37818746 від 29.10.2013 р., постанова ВП № 32573503 від 14.05.2012 р., постанова ВП Мв 32573503 від 14.05.2012 р., накладені Богунським ВДВС Житомирського МУЮ.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що між ним досягнута згода про врегулювання заборгованості за рахунок іпотечного майна.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

В судове засідання сторони не зявилися, від позивача та представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заяви, в яких просять розгляд справи провести за їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подала до суду заяву разом із запереченнями на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог та розглянути справу за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 17.04.2007 р. між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсиббанк» було укладено договори про надання споживчих кредитів № 11142253000 та № 11142263000. 17.04.2007 р. між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсиббанк» укладено договір іпотеки, предметом якого є: будівля багатофункціонального комплексу фізкультурно-оздоровчого призначення загальною площею 2692,5 кв.м., за адресою: м. Житомир, вул. Потапова Генерала 5. 17.04.2007 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та АКБ «Укрсиббанк» було укладено договір іпотеки предметом якого є: земельна ділянка загальною площею 2196 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Генерала Потапова, 5.

24.09.2015 р. між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Арма Факторинг» укладено договір факторингу № 2409/2015, за яким всі права кредитора перейшли до останнього.

24.09.2015 р. між ТОВ «Арма Факторинг» та тичиною ОСОБА_5 було укладено договір відступлення права вимога, за яким всі права кредитора перейшли до останнього.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до яких, відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Богунським відділом ДВС Житомирського МУЮ накладено арешти на майно, яке перебуває в іпотеці, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Згідно п. 1ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 319 ЦК Українизазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

В силустатті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1, ч. 2, ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою, у тому числі, підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

При поданні позовної заяви та протягом розгляду цивільної справи позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування, а саме не додано будь-яких документів, підтверджуючих виконання боржником рішень судів.

Порядок зняття арешту з майна регулюється статтею 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням,надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

В письмових запереченнях представник відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначила, що на даний час провадження відкриті, будь-яких відомостей щодо виконання рішень не надходило, а тому підстав для зняття арешту з майна не має. Також зазначено одну підставу, якою вказано на досягнення згоди і врегулювання заборгованості за рахунок іпотечного майна, однак будь-яких підтверджуючих документів не надано.

На теперішній час відсутні підстави для зняття арешту з майна, передбаченіст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»та п. 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Стаття 24 Закону України «Про іпотеку»,передбачає відступлення прав за іпотечним договором Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

Розглядаючи справу по суті суд бере до уваги, що позивач з клопотаннями про витребування та забезпечення доказів до суду не зверталась, у зв'язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, справа розглядається за наявними у ній документами.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 58 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2. ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідност. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК Українисуд захищає порушене право особи у спосіб, встановлений законом.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1задоволенню не підлягають, через їх безпідставність.

Виходячи вищевикладене та керуючись ст. ст..,317,319, ЦК України,ст. ст.3,10,27-30,61, ЦПК Українисуд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського МУЮ, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зняття арешту з майна- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Перекупка