Ухвала суду № 66092894, 12.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №758/6886/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2834/2017Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року задоволено позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на набір меблів для відпочинку «Каприз» (кутовий диван та два крісла) вартістю 2528,00 грн., люстру у кухні вартістю 140,00 грн., люстру в залі вартістю 272,00 грн., кухню (Туреччина) 240х240 вартістю 5000,00 грн., кухонний набір меблів (стіл, 2 стільця) вартістю 500,00 грн., стіл кухонний вартістю 300,00 грн., телевізор «PHILIPS» 32 РW 9520 вартістю 1900,00 грн., пральну машину «Gorenje» WA63100 вартістю 2200,00 грн., витяжку АЕG (Турція) вартістю 150,00 грн., підставки алюмінієві декоративні 2шт. вартістю 160,00 грн., тумбу під телевізор вартістю 100,00 грн., музикальний центр «SONY» 1992 року випуску, що потребує ремонту вартістю 400,00 грн., телевізор «PHILIPS» 29 РТ 9113/58 вартістю 1500,00 грн., холодильник «Атлант» МХМ-260 вартістю 1500,00 грн., фритюрницю універсаліс 1250 вартістю 450,00 грн., годинник настінний вартістю 120,00 грн., ковдри на стіну 2шт. вартістю 300,00 грн., а всього на суму 17 520,00 грн.

В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на шафу двудверну з розсувними дзеркальними дверима, з підсвіткою вартістю 3000,00 грн., спальню: шафу 3 м, ліжко, матрац, тумбочки 2 шт., дзеркало 1, тумбу для білизни, вартістю 7200,00 грн., ковдри на стіну 2 шт. вартістю 300,00 грн., набір меблів для відпочинку «Амбасадор» вартістю 1150,00 грн., пилосос «SIEMENS» 200W вартістю 400,00 грн., плиту «BOSH» HSV 442 KEU (Германія нова в упаковці) 8000,00 грн., люстру 1 шт. у вітальні вартістю 205,00 грн., люстру 1 шт. в спальні вартістю 506,00 грн., телевізор ЕЛЕКТРОН 51ТЦ 437Д вартістю 150,00 грн., телевізор «PHILIPS» 21 вартістю 1000,00 грн., стінку «КИЙ» вартістю 1200,00 грн., стільці 4 шт. вартістю 800,00 грн., посуд, сервізи вартістю 2000,00 грн., холодильник «Бірюза» вартістю 300,00 грн., 2 віконних набори (Арки) нові вартістю 5000,00 грн., стіл кухонний вартістю 300,00 грн., а всього на суму 31 511,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у вигляді різниці цільного майна в розмірі 6 995,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 4 043,25 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що всупереч нормам ЦПК України суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин трирічний строк позовної давності. Вказує, що висновок суду про ухилення ОСОБА_2 від проведення товарознавчої експертизи є надуманим, оскільки судом вона не повідомлялась про наявність клопотань експерта щодо допуску у певні приміщення, а складені секретарем судового засідання довідки - телефонограми, що не передбачені процесуальним правом, про нібито повідомлення ОСОБА_2 по телефону є фікціями, оскільки зазначені у цих довідках номери телефонів ОСОБА_2 не належать. Відтак, правила ст. 146 ЦПК України до ОСОБА_2 застосовані безпідставно.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_1, ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених в ній підстав.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечували вважали, що спір вирішений судом правильно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 травня 2012 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано (т.1, а.с.10, 177-179).

За час шлюбу шлюбний договір (контракт) та домовленості щодо розподілу майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладали.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 травня 2015 року вирішено спір про розподіл двох квартир, придбаних за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.180).

Окрім нерухомого майна, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбавали техніку, меблі та інше майно.

22 липня 2013 року шляхом направлення поштового відправлення, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 щодо розподілу рухомого майна, яке було набуто під час шлюбу, що було отримано останньою 05 серпня 2013 року, однак ОСОБА_2 відмовилась ділити спільне майно у позасудовому порядку (т.1, а.с.11, 12).

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив в порядку розподілу майна подружжя вартістю 49 031,00 грн., визнати за ним право власності на майно вартістю 17 520,00 грн., а саме: набір меблів для відпочинку «Каприз» (кутовий диван та два крісла) вартістю 2 528,00 грн.; люстра 1 шт. у кухні вартістю 140,00 грн., Люстра 1 шт. в залі вартістю 272,00 грн.; Кухня (Туреччина) 240X240 вартістю 5 000,00 грн.; Кухонний набір меблів (стіл, 2 стільця) (потребує ремонту) вартістю 500,00 грн.; Стіл кухонний вартістю 300,00 грн.; Телевізор «PHILIPS» 32 РW 9520 вартістю 1 900,00 грн.; Пральна машина «Gorenje» WA 63100 вартістю 2 200,00 грн.; Витяжка АЕG (Турція) вартістю 150,00 грн.; Підставки алюмінієві декоративні 2шт. вартістю 160,00 грн.; Тумба під телевізор вартістю100,00 грн.; Музикальний центр «SONY» 1992 року випуску, потребує ремонту вартістю 400,00 грн.; Телевізор «PHILIPS» 29 РТ 9113/58 вартістю 1 500,00 грн.; Холодильник «Атлант» МХМ-260 вартістю 1 500,00 грн.; фритюрниця універсаліст 1250 вартістю 450,00 грн.; часи настінні вартістю 120,00 грн.; Ковдри на стіну 2 шт. вартістю 300,00 грн.; за ОСОБА_2 просив визнати право власності на майно вартістю 31 511,00 грн., а саме: шафу двох дверну з розсувними дзеркальними дверима з підсвіткою вартістю 3 000,00 грн.; Спальня: шафа 3 м, ліжко, матрац, тумбочка 2 шт., дзеркало 1, тумба для білизни вартістю 7 200,00 грн.; Ковдри на стіну 2 шт. вартістю 300,00 грн.; Набір меблів для відпочинку «Амбасадор» 1 150,00 грн.; Пилосос «SIEMENS» 200W вартістю 400,00 грн.; Плита «BOSСH» HSV 442 KEU (Германія нова в упаковці) 8 000,00 грн.; Люстра 1 шт. у вітальні вартістю 205,00 грн.; Люстра 1 шт. в спальні вартістю 506,00 грн.; Телевізор ЕЛЕКТРОН 51ТЦ 437 Д вартістю 150,00 грн.; Телевізор «PHILIPS» 21 вартістю 1 000,00 грн.; Стінка «КИЙ» вартістю 1 200,00 грн.; Стільці 4 шт. вартістю 800,00 грн.; Посуд, сервізи вартістю 2 000,00 грн.; Холодильник «Бірюза» вартістю 300,00 грн.; 2 віконних набори (Арки) нові вартістю 5 000,00 грн.; Стіл кухонний вартістю 300,00 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію у вигляді різниці спільного майна в розмірі 6 995,50 грн.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_3 посилався на те, що в період шлюбу сторонами були придбані предмети домашнього вжитку, що знаходяться безпосередньо в квартирі АДРЕСА_1, та в квартирі АДРЕСА_2, та які підлягають поділу між ними.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому, ч. 1 ст. 71 СК України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Як було встановлено судом та не спростовано відповідачем, за час перебування сторін у шлюбі було придбано набір меблів для відпочинку «Каприз» (кутовий диван та два крісла) вартістю 2 528,00 грн., люстру 1 шт. у кухні вартістю 140,00 грн., люстру 1 шт. в залі вартістю 272,00 грн., кухню (Туреччина) 240X240 вартістю 5 000,00 грн., кухонний набір меблів (стіл, 2 стільця) вартістю 500,00 грн., стіл кухонний вартістю 300,00 грн., телевізор «PHILIPS» 32 РW 9520 вартістю 1 900,00 грн., пральну машину «Gorenje» WA 63100 вартістю 2 200,00 грн., витяжку АЕG (Турція) вартістю 150,00 грн., підставки алюмінієві декоративні 2шт. вартістю 160,00 грн., тумбу під телевізор вартістю 100,00 грн., музичний центр «SONY» 1992 року випуску, вартістю 400,00 грн., телевізор «PHILIPS» 29 РТ 9113/58 вартістю 1 500,00 грн., холодильник «Атлант» МХМ-260 вартістю 1 500,00 грн., фритюрницю універсаліст 1250 вартістю 450,00 грн., часи настінні вартістю 120,00 грн., ковдри на стіну 2 шт. вартістю 300,00 грн., шафу двох дверну з розсувними дзеркальними дверима з підсвіткою вартістю 3 000,00 грн., спальню: шафу 3м, ліжко, матрац, тумбочки 2 шт., дзеркало 1, тумбу для білизни вартістю 7 200,00 грн., ковдри на стіну 2 шт. вартістю 300,00 грн., набір меблів для відпочинку «Амбасадор» 1 150,00 грн., пилосос «SIEMENS» 200W вартістю 400,00 грн., плиту «BOSСH» HSV 442 KEU 8 000,00 грн., люстру 1 шт. у вітальні вартістю 205,00 грн., люстру 1 шт. в спальні вартістю 506,00 грн., телевізор ЕЛЕКТРОН 51ТЦ 437 Д вартістю 150,00 грн., телевізор «PHILIPS» 21 вартістю 1 000,00 грн., стінку «КИЙ» вартістю 1 200,00 грн., стільці 4 шт. вартістю 800,00 грн., посуд, сервізи вартістю 2 000,00 грн., холодильник «Бірюза» вартістю 300,00 грн., 2 віконних набори (Арки) вартістю 5 000,00 грн., стіл кухонний вартістю 300,00 грн.

Таким чином, установивши, що вказане рухоме майно було придбано сторонами за час шлюбу та за спільні кошти, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання його спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину майна загальною вартістю 17 520,00 грн. в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_3, визнання права власності на частину майна загальною вартістю 31 511,00 грн. в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 із виплатою нею ОСОБА_3 грошової компенсації у вигляді різниці цільного майна в розмірі 6 995,50 грн., що відповідає вимогам ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності щодо вимог про поділ рухомого майна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Тобто, визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що 22 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 щодо розподілу майна, яке було набуто під час шлюбу, направивши відповідного листа, який був отриманий останньою 05 серпня 2013 року, однак ОСОБА_2 відмовилась ділити спільне майно у позасудовому порядку (т.1, а.с.11, 12).

Відтак, саме з моменту отримання ОСОБА_2 вказаного листа ОСОБА_3 дізнався про порушення його права на майно подружжя.

З позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 16 червня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності.

Досліджена судом апеляційної інстанції в порядку ч.2 ст.303 ЦПК України копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.12.09 за заявою ОСОБА_3 щодо неможливості користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2, не спростовує, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо строку позовної давності та не може бути прийнята в якості підстави для скасування рішення суду, оскільки дане звернення позивача до правоохоронних органів відбулось ще під час перебування сторін у шлюбі, який був розірваний рішенням суду в травні 2012 року.

Крім того, позивач ставив своє право на рухоме майно в залежність від вирішення питання щодо розподілу наявного у сторін нерухомого майна. Як зазначив ОСОБА_3 між ним та колишньою дружиною існувала домовленість щодо розподілу рухомого майна (меблів, побутової техніки та інших предметів домашнього вжитку) після поділу нерухомого майна, а саме набутих у шлюбі квартир, однак відповідачка не дотрималась даної домовленості. Дана заява позивача відповідачкою не спростована.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо вартості майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2, та порушень судом положень ст. 146 ЦПК України з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з приводу визначення вартості спірного майна судом було призначено судову товарознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта від 19 серпня 2016 року було визначено, що встановити вартість спірного майна, розташованого в квартирі АДРЕСА_2, неможливо, оскільки майно не було надано для огляду та відсутні будь-які дані щодо його товарних характеристик.

Таким чином, оскільки квартира АДРЕСА_2 перебувала у володінні ОСОБА_2, яка була обізнана про проведення експертизи, суд визначаючи вартість майна, яке знаходиться в ній, обґрунтовано виходив із даних, зазначених позивачем.

При цьому, після проведення експертизи представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7, який був присутній в судових засіданнях 26 вересня 2016 року та 22 грудня 2016 року, питання щодо повторного направлення справи для проведення експертизи у цій частині не порушував, а також не надав доказів на підтвердження дійсної вартості спірного майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2.

Також, ОСОБА_2 не було надано належних та допустимих доказів на спростування вартості майна, з якої виходив суд першої інстанції.

Інших доводів апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 не містить.

Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 , 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль