Рішення № 66088205, 19.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2918/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні права власністю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про встановлення порядку користування та усунення перешкод у користуванні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16.01.2017 року,

встановила :

01.09.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила суд визнати за нею право володіння та користування 43/100 частинами будинку під літ. «Б» згідно технічного паспорту у домоволодінні за адресою: м. Одеса, провулок Ковалевського, 5; усунути перешкоди у здійсненні нею права користування зазначеним майном шляхом заборони ОСОБА_3 встановлювати особисті лічильники електропостачання, водопостачання у вказаний будинок, здійснювати його реконструкцію або капітальний ремонт.

ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є співвласником домоволодіння за адресом: м. Одеса, провулок Ковалевського, будинок № 5. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2003 року їй належить 1/18 частини домоволодіння, на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 17.05.2012 року - 3/8 частини домоволодіння, тобто разом вона є власником 43/100 домоволодіння, тоді як відповідач та треті особи є іншими співвласниками домоволодіння на підставі відповідних документів. Домоволодіння знаходиться в приватної спільної часткової власності співвласників, складається з двох житлових будинків під літерами згідно до техпаспорту «А», «Б» та інших допоміжних приміщень. Між співвласниками на протязі тривалого часу існує порядок фактичного користування домоволодінням. Будинок під літерою «Б» був усіма співвласниками визначений, як будинок загального користування у відповідності до їх часток у праві власності. В 2016 році відповідач заявив про те, що у нього з'явились підстави вважати будинок під літ. «Б» виключно його приватною власністю та про свій намір здійснити у ньому реконструкцію, виділити його в окрему одиницю та здійснити приватизацію прилеглої земельної ділянки. Він почав проводити до спірного будинку нову лінію електропостачання, намагався встановити окремі лічильники водопостачання та електропостачання, відкрити власні особові рахунки для сплати житлово-комунальних послуг, та підготовлювався до початку ремонтно-будівельних робіт. ОСОБА_2 зазначала, що відповідач ОСОБА_3 наполягав, що його право власності на будинок літ. «Б», нібито має якісь документальні підстави, однак вона впевнена, що таких документів або немає, або вони отримані відповідачем неправомірно, без узгодження з іншими співвласниками, оскільки позивач ніколи не укладала правочини, за якими мала би втратити своє право на будинок під літ. «Б». У звязку з чим позивач була вимушена звернутись з цим позовом до суду.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3, будучи не згодним з позовними вимогами ОСОБА_2 надав до суду зустрічну позовну заяву про встановлення порядку користування житловим будинком та усунення перешкод у користуванні, в якій просив суд встановити порядок користування житловим будинком під літ. «Б» у домоволодінні за адресою: м. Одеса, пров. Ковалевського, буд. 5, виділивши йому у користування зазначений житловий будинок; зобовязати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні зазначеним житловим будинком.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 18.06.2002 року його батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбали у ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу 9/100 частини домоволодіння, посвідченого 18.06.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, 9/100 частин домоволодіння з господарчими спорудами під номером п'ятим, що знаходиться в місті Одесі по провулку Ковалевського, взагалі складений з: «А», «Б» - двох житлових кам'яних будинків жилою площею 106,1 кв.м, «В», «З», «С», «Ц» - сараї, «Г» - уборна, «Д» - літня кухня, «У» - навіс, №2-12 - огорожа, І-IV - мостіння, розташованого на земельній ділянці розміром 1668,0 кв.м. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, по заяві власника відчужується з літ. «Б»: 6-1 - жила жилою площею 11,2 кв.м, 6-2 - кухня, 7 - сарай, «Д» - літня кухня. Для надання у нотаріальну контору з метою відчуження частини домоволодіння, ОСОБА_11 була видана КП «ОМБТІ та РОН» довідка-характеристика №4078ф від 17.06.2002 року, в п.2 приміток якої також зазначено, що по заяві власника відчужуються із літери «Б»: жила 6-1, кухня 6-2, 7-сарай, літня кухня «Д». Після смерті батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом він - ОСОБА_3, отримав у спадок придбану його батьками, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу, 9/100 часток зазначеного домоволодіння. Посилання ОСОБА_13, на те, що він має намір здійснити в ньому реконструкцію та готується до початку ремонтно-будівельних робіт, та намір виділити його в окрему одиницю та здійснити приватизацію прилеглої земельної ділянки, ОСОБА_3 вважає такими, що не відповідають дійсності, є безпідставними, та жодних доказів з приводу цього не надано. ОСОБА_3 також посилався на те, що на цей час він фактично не має доступу в житловий будинок під літерою «Б», не може ним користуватись, а тим більше здійснювати в ньому ремонтно-будівельні роботи та реконструкцію, оскільки після смерті його батьків ОСОБА_2 фактично заволоділа житловим будинком під літерою «Б» та користується ним на власний розсуд, в тому числі, без його відома та його згоди, надає його у користування (найм) третім особам. Крім того, ОСОБА_2 чинить перешкоди у переоформленні на нього, як власника майна, житлово-комунальних послуг. ОСОБА_3 стверджував, що склалась ситуація, відповідно до якої він не може здійснювати повно і незаперечно свої права щодо користування належним йому майном, у звязку з чим він звертається до суду з зустрічною позовною заявою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2017 року у задоволені позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 змінити та позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 мотивує тим, що районним судом не враховано те, що спірний будинок є складовою частиною домоволодіння, яке у свою чергу є об'єктом права спільної часткової власності та ОСОБА_3, отримавши частку в праві спільної часткової власності на домоволодіння в розмірі 9/100, являється учасником спільної часткової власності на домоволодіння на загальних умовах тому відсутні правові підстави вважати, що у нього є окремі права щодо спірного будинку. Також ОСОБА_8 вважає помилковим посилання суду на договір від 18.06.02 pоку, як на підставу виникнення права власності у ОСОБА_3 на спірний будинок, оскільки, згідно діючого на час укладання договору законодавства, учасник права спільної часткової власності не міг отримати право власності на окрему частину обєкту права спільної часткової власності інакше, як за процедурою виділу такої частини в натурі, що призводило до припинення участі такого учасника в праві спільної часткової власності, та виключення виділеної в натурі частини із складу об'єкту права спільної часткової власності. Крім того зазначив, що немає жодних правових підстав вважати договір від 28.06.02 року правовстановлюючим для ОСОБА_3, за яким є можливість визначити його право на спірний будинок, так як останній не є стороною цього договору та не має можливості зареєструвати за ним права власності у відповідності до вимог закону. Фактичний склад спадщини був визначений нотаріусом при оформлені свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.11.14 року, в якому конкретно визначене об'єм права власності на домоволодіння, отримане ОСОБА_3 ОСОБА_8 вважає посилання районного суду на відомості технічного паспорту та довідку-характеристику помилковими, так як ці документи законом не відносяться до правовстановлюючих, а лише містять інформацію про склад домоволодіння, за якою встановлюється, що спірний будинок був складовою частиною домоволодіння під час укладення договору від 28.06.02 року та залишається такою на сьогодень. Представник ОСОБА_2 також не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ним не було надано жодного доказу на підтвердження наявності реальної небезпеки порушення його права власності чи законного володіння, оскільки обставини, які позивачем викладені у позові, були повністю підтримані присутньою в засіданні суду третьою стороною та частково визнані відповідачем, в суді був встановлений факт сприйняття відповідачем спірного будинку, як своєї власності, він підтвердив, утому числі в своєму позові, про свій намір здійснити переоформлення житлово-комунальних послуг та встановити нові лічильники, сторонами була визнана наявність суперечки між позивачем та відповідачем щодо порядку володіння та користування спірним будинком та здійснення сторонами справи дій, які протилежна сторона сприймає, як перешкоду в користуванні спірним майном.

Рішення в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про встановлення порядку користування та усунення перешкод у користуванні, не оскаржено, а тому відповідно ст. 303 ЦПК України, колегією в цій частині не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовних заяв та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні права власністю, суд першої інстанції виходив з того, що споруда «Б» в домоволодінні за адресою: м.Одеса, провулок Ковалевського, 5, належить ОСОБА_3.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/18 частка будинковолодіння під №5, по провулку Ковалевського в місті Одесі, яке в цілому складається з двох камяних житлових будівель, означених в схематичному плані літерами: «А», «Б», загальною житловою площею 106,1 кв.м., та надвірних споруд: «Г» - вбиральня, «В», «З», «С» - сараї, «Д» - садовий будинок, «1, 2, 4-11 огородження, І-ІV мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 1668 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2003 року, виданого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_14, зареєстроване в реєстрі за №6-1637, рішення про державну реєстрацію від 20.02.2008 року. У вказаному договорі зазначено, що самовільно возведенні: веранда «б»; садові будинки «Е», «Ч», навіси «У», «Ч1»; сараї «Т», «Х», «О», «К», «Ц», «Л», «М», «Ш» в свідоцтво не включені.

Також ОСОБА_2 належить 3/8 частини домоволодіння з господарчими спорудами під №5, що розташоване в місті Одесі по провулку Ковалевського, взагалі складеного з: «А», «Б» - двох житлових камяних будинків житловою площею 106,1 кв.м., «В», «С», «З» - сарай, «Г» - вбиральня, «Д» - літня кухня. «У», «Ч1» - навіс, І-ІV мостіння, 1-12 огорожа, розташованого на земельній ділянці розміром 1668 кв.м., яка передана в користування, на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 17.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за №511, рішення про державну реєстрацію від 31.05.2012 року.

Судом встановлено, що співвласниками домоволодіння з господарчими спорудами під №5, що розташоване в місті Одесі по провулку Ковалевського, є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Судом також встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу частки домоволодіння від 18.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №3402, ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_9, ОСОБА_10 купили 9/100 часток домоволодіння з господарськими спорудами під №5 по провулку Ковалевського в місті Одесі, складений з: «А», «Б» - двох житлових камяних будинків житловою площею 106,1 кв.м., «В», «С», «З», «Ц» - сараї, «Г» - уборна, «Д» - літня кухня, «У» - навіс, І-ІV мостіння, 2-12 огорожа, розташованого на земельній ділянці розміром 1668 кв.м.

У вказаному договорі зазначено, що по заяві власника відчужується з літ. «Б»: 6-1 жила, жилою площею 11,2 кв.м., 6-2 кухня, 7 сарай, Д літня кухня.

Надалі помер ОСОБА_9, у звязку з чим, Першою Одеською державною нотаріальною конторою 24.01.2008 року було видано ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим №7-479, а саме на 9/200 часток вказаного домоволодіння.

17.03.2014 року померла ОСОБА_10, після смерті якої відкрилась спадщина на 9/100 часток домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одесі по провулку Ковалевського під №5.

27.11.2014 року державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_15 на імя ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_10, яка померла 17.03.2014 року, зареєстроване в реєстрі за №2-1834, а саме на 9/100 часток домоволодінняз надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одесі по провулку Ковалевського під №5, яке в цілому складається з двох камяних житлових будинків, зазначених на схематичному плані під літерами «А», «Б», загальною площею 106,1 кв.м., та надвірних споруд: «В, З, С» - сараї, «Г» - вбиральня, «Д»- літня кухня, №1-12 огорожа, І-ІV мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 1668 кв.м., що належала померлій: 9/200 часток домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 18.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №3402, 9/200 часток домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 24.01.2008 року за реєстровим №7-479.

Таким чином, із встановленого вбачається, що ОСОБА_2та ОСОБА_3 на підставі правовстановлюючих документів, які є чинними, являються співвласниками домоволодіння з господарчими спорудами під №5, що розташоване в місті Одесі по провулку Ковалевського, 5, двох житлових камяних будинків домоволодіння як з літ. «А» так і літ. «Б».

Отже, доводи позивача-апелянта, що ОСОБА_3 без її згоди зможе продати житловий будинок під літ. «Б» є необґрунтованими, більш того в разі наявності такого наміру, ОСОБА_2 відповідно до ч. 361 ЦК Українимає переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності.

У звязку з вищенаведеним колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності не підлягають задоволенню, оскільки визнання права власності на нерухоме майно при наявності належних правовстановлюючих документів не передбачено діючим законодавством.

Позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_16 права користування зазначеним майном шляхом заборони ОСОБА_3 встановлювати особисті лічильники електропостачання, водопостачання у вказаний будинок, здійснювати його реконструкцію або капітальний ремонт, не підлягають задоволенню як такі, що не доведенні.

Більш того, колегією суддів встановлено, що спір у сторін виник щодо порядку користування спільним майном, однак вимог щодо встановлення порядку користування спільним майном ОСОБА_16 у судді першої інстанції не заявляла, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості уточнювати позов, а тому задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю, не вирішить спору.

Крім того колегія суддів відзначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 належить 1/8 частини майна відповідно свідоцтво про право на спадщину та 3/8 згідно договору купівлі-продажу. Тобто 1/18+ 3/8 складає (1х4\18х4 + 3х9/8х3=4/72+27/72) 31/72, тобто в позові позивачем не вірно визначено частку, що належить ОСОБА_17

Разом з цим колегія суддів вважає можливим розяснити сторонам, що вони не позбавлені можливості заявити вимоги встановлення порядку користування спільним майном.

Отже, підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову ОСОБА_16 не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанцій, у відповідності до п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.01.2017 року в частині відмову у задоволені позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити нове.

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні права власністю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_18