Ухвала суду № 66084164, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/1708/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Лісняка Я.В.

представника відповідача Сергієнко Т.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 у справі №2а-0870/1457/11 за позовом Приватного підприємства «Ремеко» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Ремеко» до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області від 16.09.2010 №0000292303/0 та від 16.09.2010 №0000302303/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.02.2013 відкрив касаційне провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2016 касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 65, 71 Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області її правонаступником - Вільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вільнянською МДПІ проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Ремеко» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійснення правових відносин з ТОВ «Налєстра» за період з 01.08.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт від 06.09.2010 №984/23/20475357.

Проведеною перевіркою встановлені порушення:

підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року на 107244,00грн.;

пункту 1.7 ст.1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено ПДВ всього у сумі 81973,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 63730,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 18243,00грн., та завищення від'ємного значення ПДВ на 9189,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 5366,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 3823,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010 №0000292303/0, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160866,00грн., у тому числі за основним платежем 107244,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53622,00грн. та від 16.09.2010 №0000302303/0, яким донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 122959,50грн., у тому числі за основним платежем 81973,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40986,50грн.

Не погодившись із указаними рішенням позивач здійснив їх адміністративне оскарження до Вільнянської МДПІ, ДПА України у Запорізькій області та ДПА України, проте відповідними рішеннями указаних органів від 15.10.2010 №3790/10/31-10, від 20.12.2010 №5781/10/25-020 та від 28.02.2011 №4121/6/25-0515 скарги ПП «Ремеко» залишені без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

За результатами процедури апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Налєстра», по взаємовідносинах з яким поставка товару не підтверджена, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача податкової вигоди.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними оскільки підприємством надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх зв'язок з діяльністю підприємства, а постанова Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі № 1-528/2009 не містить посилань на незаконно здійснені вказаними товариствами операції з ПП «Ремеко».

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи. При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нелєстра», з огляду на доводи відповідача, що зазначене підприємство створене без наміру здійснювати господарську діяльність, видані позивачу податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, та у підписанні будь-яких первинних документів, а тому не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, яким встановлено що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючи у складі організованої злочинної групи, створили фіктивні підприємства, а саме: ТОВ «Делі Консалт», ТОВ «Налестра», ТОВ «Енджел графікс», та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків, внаслідок чого згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи до державного бюджету не надійшов ПДВ на загальну суму 9589512,29грн. Вказані дії зазначених осіб кваліфіковані за частиною третьою статті 28 , частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво та службове підроблення документів, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Налєстра» та, як наслідок, потребує ретельного та всебічного дослідження обставин, які підтверджують або спростовують факт самого здійснення таких операцій.

Разом з цим обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом належним чином судами перевірені не були.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 у справі №2а-0870/1457/11 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М.Шипуліна

Судді: ___ Л.І.Бившева

___ І.В.Борисенко