Ухвала суду № 66084079, 06.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року м. Київ К/800/3708/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Дніпротурист» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 804/7807/15 за позовом приватного акціонерного товариства «Дніпротурист» до Державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Фонд державного майна України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПрАТ «Дніпротурист» звернулось до суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2, в якому просив:

визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо перереєстрації права власності на будівлю готелю «Рассвет» за Фондом державного майна України;

зобов'язати державного реєстратора скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності за Фондом державного майна України;

зобов'язати державного реєстратора зареєструвати в реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності за позивачем.

Позов мотивований протиправністю дій державного реєстратора щодо реєстрації за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю готелю «Рассвет».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Фонд державного майна України. Ухвалою цього ж суду від 15 вересня 2015 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У поданій касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі № 20/5005/16045/2011 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПрАТ «Дніпротурист», Дніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», ПрАТ «УКРПРОФТУР», Федерація професійних спілок України, про визнання незаконним і скасування рішення та визнання права власності на нерухоме майно, вирішено, серед іншого, наступне:

- припинити провадження в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 27 квітня 2004 року Дніпропетровському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Дніпротурист» на будівлю готелю «Рассвет», та про скасування в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстрацію права власності Дніпропетровського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Дніпротурист» на нерухоме майно - будівлю готелю «Рассвет» (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1), розташовану у місті Дніпропетровську по вул. Фучика, 30;

- решту позовних вимог заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити повністю:

визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 квітня 2004 року № 978 «Про оформлення права власності Дніпропетровському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Дніпротурист» на об'єкт нерухомого майна за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30;

визнати за державою в особі Фонду державного майна України право державної власності на нерухоме майно - будівлю готелю «Рассвет» (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1), загальною площею 11650,7 кв.м, що розташована у місті Дніпропетровську по вул. Фучика, 30;

витребувати у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Дніпротурист» нерухоме майно - будівлю готелю «Рассвет» (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1) загальною площею 11650,7 кв.м, розташовану у місті Дніпропетровську по вул. Фучика, 30.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 25 березня 2014 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі № 20/5005/16045/2011залишено без змін.

З урахуванням положень частини п'ятої статті 85 та частини третьої статті 105 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі № 20/5005/16045/2011 набрало законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом, тобто 11 червня 2013 року.

15 травня 2015 року представник Фонду державного майна України звернувся з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі № 20/5005/16045/2011.

25 травня 2015 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - будівлю готелю «Рассвет» загальною площею 11650,7 кв.м., розташовану у місті Дніпропетровську по вул. Фучика, 30, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року у справі № 20/5005/16045/2011.

На підставі названого рішення державним реєстратором Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 внесено запис до Державного реєстру права власності за державою на вказане нерухоме майно.

Вважаючи вказану державну реєстрацію права власності незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності спірної державної реєстрації права власності.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з указаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

За приписами до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 частини першої статті 19 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 15 Порядку).

За змістом підпунктів 10 та 11 пункту 37 вказаного Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, та ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно є документом, що підтверджує виникнення права власності та є самостійною підставою для реєстрації права власності за особою, право власності якої на нерухоме майно встановлено таким рішенням.

Як установлено судами та зазначено вище, за державою в особі Фонду державного майна України визнано право власності на нерухоме майно - будівлю готелю «Рассвет» відповідно до рішення суду, яке подано при зверненні до реєстраційної служби після набрання ним законної сили, а отже таке рішення суду є належним правовстановлюючим документом.

Також колегія суддів зауважує на тому, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не визначає спеціальних вимог до змісту судового рішення, яке подається особою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а так само не надає державним реєстраторам повноважень щодо тлумачення такого судового рішення чи ставити під сумнів установлені в ньому обставини.

Стосовно доводів позивача про необхідність проведення інвентаризації об'єкта нерухомого майна, щодо якого здійснено спірну реєстрацію, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Такі випадки передбачені Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773.

За правилами пункту 1.2 цієї Інструкції технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

Аналіз викладеного у сукупності з установленими судами обставинами справи свідчить про відсутність у державного реєстратора у випадку, що розглядається, правових підстав для відмови у державній реєстрації чи витребування документів щодо технічної інвентаризації відповідного нерухомого майна, адже ініційована Фондом державного майна України реєстраційна дія відбулася на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, в якому чітко визначено площу та інші необхідні реквізити нерухомого майна, щодо якого здійснено таку реєстрацію.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Дніпротурист» відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 804/7807/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: