Ухвала суду № 66083459, 10.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р.Справа № 820/5560/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. по справі № 820/5560/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне"

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати п. 4 в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, а саме: 3 ангарів для зберігання зерна, відкритого майданчика для зберігання зерна, 3 зернометів, заточувального верстату; п. п. 7 та 15 припису № 02-25/143 від 13.09.2016 року, виданого Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що п. 4 в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, а саме: 3 ангарів для зберігання зерна, відкритого майданчика для зберігання зерна, 3 зернометів, заточувального верстату; п. п. 7 та 15 припису № 02-25/143 від 12.09.2016 року виданого Державною екологічною інспекцією у Харківській області є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області на підставі наказу від 05.08.2016 року № 475/01-04 та направлення на перевірку від 05.08.2016 року № 475/01-04 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 475/01-04/02-09.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. ст. 11, 17 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ст. 17 Закону України «Про відходи».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було подано зауваження на акт перевірки вих. № 15/09 від 15.09.2016 року.

За результатами розгляду зауважень відповідачем надано відповідь директору Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне» (а.с. 53-55).

На підставі вказаного вище акту Державною екологічною інспекцію у Харківській області від 12.09.2016 року прийнято припис № 02-25/143, яким зобовязано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вільне», зокрема:

- п. 4 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, а саме: 3 зернометів, заточувального верстату, 3 ангарів для зберігання зерна, відкритого майданчика для зберігання зерна, від ЗАВ-20;

- п. 7 провести контроль токсичності та димності у відпрацьованих газах автомобілів;

- п. 15 забезпечити подання статистичної звітності щодо поводження з відходами.

У приписі відповідачем також вказано термін виконання кожного з пунктів.

Не погоджуючись із приписом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 12.09.2016 року в частині п. п. 4, 7, 15 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як визначено ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль ) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно до Положення Про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України і Міністра, а також цим Положенням.

Основними завданнями Держекоінспекції України зокрема є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

У відповідності до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року (надалі Порядок № 464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Як встановлено п. 4.22. Порядку, на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно до п. 4.25. Порядку, строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Таким чином, припис органу державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, п. 4 припису позивача зобов'язано до 20.11.2016 року отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, а саме: 3 зернометів, заточувального верстату, 3 ангарів для зберігання зерна, відкритого майданчика для зберігання зерна.

Статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що забруднення атмосферного повітря змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Під забруднюючою речовиною розуміється речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Отже, викидами забруднюючих речовин вважається надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Так, аналіз зазначених норм свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб'єктам господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлює Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 року.

У відповідності до даного Порядку, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі дозвіл) це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Отже, законодавець встановив обов'язок отримувати даний дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1780 від 28.12.2001 року затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, у якому зазначено, що перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

На виконання вказаного Порядку Міністерством охорони навколишнього природного середовища України було видано наказ № 317 від 16.08.2004 року, яким затверджено Перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Перелік є вичерпним, до якого зерномети, заточувальні верстати, ангари для зберігання зерна, відкриті майданчики для зберігання зерна не віднесено.

Що стосується посилання представника відповідача на розділу XI Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництва том № 3, в якому міститься характеристика основних забруднюючих речовин, які надходять в атмосферу від технологічного та транспортного обладнання зерноперероблюючих підприємств та елеваторів. Від складу для зберігання зерна при здійсненні діяльності з прийому, переміщенню, очистки та відпускання зерна виділяється забруднююча речовина пил зернова, колегія суддів зазначає наступне.

Збірник, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, яким визначається перелік забруднюючих речовин, викиди яких потребують регулювання шляхом отримання дозволу. При цьому, колегія суддів зазначає, що Збірник не є джерелом права, не створений для регулювання суспільних відносин, не створює для позивача будь-яких обовязків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що п. 4 припису є неправомірним, оскільки відповідачем не доведено, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вільне» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Стосовно п. 7 припису, яким позивача зобов'язано до 10.10.2016 року провести контроль токсичності та димності у відпрацьованих газах автомобілів, колегія суддів зазначає наступне.

В нормативне обґрунтування вказаного пункту припису відповідач вказав ст. ст. 9, 17 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

На пілдставі з ст. 9 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

Згідно до ст. 56 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у відпрацьованих газах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.

Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання встановлених для відповідного типу транспортного засобу нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, скидів забруднюючих речовин та впливу фізичних факторів пересувних джерел на стан навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», з метою відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та впливу пов'язаних з ними фізичних факторів здійснюються:

-розроблення та виконання комплексу заходів щодо зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;

-переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш токсичні види палива;

-раціональне планування та забудова населених пунктів з дотриманням нормативно визначеної відстані до транспортних шляхів;

-виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних підприємств, вантажного транзитного автомобільного транспорту;

-обмеження в'їзду автомобільного транспорту та інших транспортних засобів та установок у селищні, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні та природно-заповідні зони, місця масового відпочинку та туризму;

-поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;

-впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;

-удосконалення технологій транспортування і зберігання палива, забезпечення постійного контролю за якістю палива на нафтопереробних підприємствах та автозаправних станціях;

-впровадження та вдосконалення діяльності контрольно-регулювальних і діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і установок.

Проектування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняються.

Перевіряючими зафіксовано на підставі листа Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне» № 125 від 01.09.2016 року, що на балансі підприємства знаходиться автотранспорт в кількості 14 одиниць. Автотранспорт працює на дизельному пальному, а зберігання автотранспорту здійснюється на відкритому майданчику.

При цьому колегія суддів зазначає, що факт перевищення нормативів димності і токсичності у відпрацьованих газах автомобілів під час перевірки встановлений не був та не відображався в ОСОБА_1 перевірки.

На підставі вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування п. 7 припису.

Щодо п. 15 припису, яким позивача зобов'язано в термін встановлений держкомстатом забезпечити подання статистичної звітності щодо поводження з відходами, слід зазначити наступне.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначає Закон України «Про відходи».

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи», відходи будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Всупереч Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Постанови Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» наказ Державного комітету статистики України № 182 від 14.06.2013 року, яким затверджено форму державного статистичного спостереження № 1- відходи не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України і тому вимога його виконання є протиправною.

Таким чином, враховуючи вказане вище, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність п. 4 в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, а саме: 3 ангарів для зберігання зерна, відкритого майданчика для зберігання зерна, 3 зернометів, заточувального верстату; п. п. 7 та 15 припису № 02-25/143 від 12.09.2016 року виданого Державною екологічною інспекцією у Харківській області.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив частково адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 року по справі № 820/5560/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2017р. по справі № 820/5560/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_1 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2017 р.